Рішення № 6889056, 19.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2009Справа №2-23/5598-2009 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО", м. Джанкой до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес", м. Сімферополь

про стягнення 8 906,80 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Пазовський Г.С., представ. за довір. б/н від 08.09.2009р.

Від відповідача – Міндіч М.О., представ. за довір. № 3 від 23.06.2009р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки товару № 466 від 26.02.2008р. у сумі 8906,80грн., а саме: основна заборгованість – 7697,12грн., пеня – 897,34грн., 3 відсотки річних – 119,92грн., інфляційні втрати – 192,42 грн.; також просить стягнути з відповідача державне мито в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, надав суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 7697,12 грн. Представник позивача просить стягнути з відповідача пеню в сумі 853,54 грн., 3% річних в сумі 119,92 грн., інфляційні витрати в сумі 323,27 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, надав суду відзив на позовну заяву, яким просить в частині стягнення з відповідача основного боргу провадження по справі підлягає припиненню, а в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат, пені, 3% річних просить відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача та відповідача, суд

Встановив :

26.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (Постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" (Покупець) уклали договір поставки товару № 466, відповідно до якого Постачальник зобов’язався поставити товар, згідно замовленню Покупця. Покупець, в свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити Товар у відповідності до умов цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.10 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р. Дія договору автоматично продовжується на один рік якщо ні одна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити дію договору за 30 календарних днів до припинення його дії.

Пунктом 5 цього договору передбачено, що загальна сума договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним.

Згідно пункту 5.6 оплата по договору №466 від 26.02.2008 р. здійснюється протягом сорока календарних днів з моменту отримання товару шляхом безготівкового розрахунку.

На підставі вищевказаного договору позивач здійснив відвантаження товару відповідачу за накладними на загальну суму 54399,32 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вичинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Товар на суму 54339,32 грн. відповідач отримав, що підтверджується підписаними відповідачем накладними. Відповідач прийняв товар згідно асортименту та ціні, вказаних в накладних. Частину товару на суму 46689,15 грн. відповідач оплатив, а частину на суму 13,05 грн. – повернув. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору № 466 від 26.02.2008 р. склала 7697,12 грн.

У ході розгляду справи відповідачем сума основного боргу була погашена у розмірі 7685,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

          У судовому засіданні 19.11.2009 р. представником позивача була надана заява про відмову від частини позовних вимог по стягненню заборгованості в розмірі 7697,12 грн. Проте просить стягнути з відповідача пеню в сумі 853,54 грн., 3% річних в сумі 119,92 грн., інфляційні витрати в сумі 323,27 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне провадження по справі припинити в частині стягнення суми основного боргу відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підставі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 6.5 договору № 466 від 26.02.2008 р. за прострочення оплати товару, Постачальник стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.

Заборгованість відповідача по пені складає 853,54 грн., розрахована позивачем вірно та підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Річні та сума боргу з урахуванням індексу інфляції, пред’явлені позивачем до стягнення у розмірі 119,92 грн. та 323,27 грн. нараховані вірно та підлягають стягненню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 19.11.2009 р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 23.11.2009 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31; рахунок 26002025801 в філії ВАТ «Банк Кіпру» м. Сімферополь МФО 384737 ЗКПО 32624767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Промислова, 17; рахунок 260018306 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь МФО 324021 ЗКПО 30280859) 853,54 грн. пені, 119,92 грн. 3 % річних, 323,27 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій чистині позову провадження по справі припинити.

4.          Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.