Ухвала суду № 68886546, 15.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання права власності на нерухоме майно,

встановила:

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (далі-ТОВ «Естейт Селлінг»), третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання права власності на нерухоме майно.

Разом із позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що спірним майном у даній справі є житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Вінницької області, який належить їй праві приватної власності, однак ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» може відчужити спірний будинок, і це, зробить неможливим виконання можливого рішення суду.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила накласти арешт на спірний будинок та заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна та обмежувати її в праві користування зазначеним житловим будинком.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою і вважаючи її незаконною, ОСОБА_2, яка представляє інтереси позивача, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що реальної загрози виконанню рішення суду немає, а вжиття заходів забезпечення позову може порушити права інших осіб.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У пункті 6 цієї Постанови роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Матеріалами справи встановлено, що спір виник з приводу визнання права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Вінницької області.

З інформаційної довідки номер 84374627 від 6 квітня 2017 року слідує, що власником житлового будинку, розташованого по вулиці Конституції, 11 в селі Северинівка Тростянецького району Вінницької області є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Окрім цього, спірний житловий будинок знаходиться в іпотеці відповідача.

Вирішуючи заяву, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому суд вірно взяв до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач надіслав позивачу вимогу про вчинення певних дій та претензію про виселення зі спірного будинку, не свідчить про наміри банку відчужити спірний житловий будинок.

Викладені в апеляційні скарзі доводи зводяться лише до припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис С.Г. Копаничук

Підпис В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький