Вирок № 68882774, 14.09.2017, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 617/1717/16-к

Провадження № 1-кп/616/81/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14" вересня 2017 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДА В.М.,

прокурора ХАРЬКОВА Р.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ХУТОРНЕНКА Е.В.

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12015220260000928 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вовчанськ Харківської області, громадянина України, українця, безпартійного,

військовозобов'язаного, освіта вища, одруженого, маючого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2015 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ - 211340», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Соборна (бувша Леніна), біля будинку № 126 зі сторони вул. Колокольцова (бувша Дзержинська) в напрямку Рубіжанського Шосе в м. Вовчанськ за швидкістю 73 км/год, допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля «ВАЗ - 211340», державний номерний знак НОМЕР_1.

В результаті цього ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді гострої закритої черепно - мозкової травми у вигляді струсу головного мозку; закритого перелому правої ключиці в середній третині; закритого перелому дистальної третини лівої ліктьової кістки зі зміщенням; закритої тупої травми грудної клітки у вигляді переломів 2 ребра справа по білягрудинній лінії 3,4,5,6 ребер справа по середньо - паховій лінії зі зміщенням кісткових уламків; обширно скальпованої рани правої підколінної ямки, обличчя; множинні гематоми, садни обличчя, кінцівок, відповідно висновку судово - медичної експертизи № 180-ВЛ/15 від 16 грудня 2015 року.

Порушення водієм ОСОБА_1 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - заподіяння ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які виразились в тому, що він керуючи технічно справим автомобілем «ВАЗ - 211340», державний номерний знак НОМЕР_1, маючи технічну можливість уникнути дорожньо - транспортну пригоду шляхом застосування своєчасного гальмування до місця наїзду на потерпілу ОСОБА_3, не вжив заходів до зниження швидкості руху аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні за вказаних обставин ДТП визнав частково, пояснив, що дійсно в той вечір він, керуючи транспортним засобом, здійснив наїзд на потерпілу, яка переходила проїжджу частину дороги і в цей час його засліпив зустрічний автомобіль. Завдані потерпілій збитки ним відшкодовано в розмірі 10 000 грн. 00 коп. Оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину, просить суд застосувати до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина в скоєнні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення повністю доведена дослідженими в суді доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та пояснила, що 09 жовтня 2015 року в вечірній час вона вийшла з магазину і направилась до автомобіля, яким керував її син та стояв на узбіччі. В районі пішохідного переходу, переходячи вул. Соборну (бувша Леніна) м. Вовчанська Харківської області, метрів за 500-600 побачили світло фар транспортного засобу, який рухався в її напрямку. Потерпілій залишилось пройти біля двох шагів до закінчення переходу проїжджої частини і в цей час була збита автомобілем «ВАЗ - 211340», внаслідок чого втратила свідомість. В результаті ДТП отримала чисельні тілесні ушкодження, проходила лікування в ЦРЛ м. Вовчанськ. Обвинувачений сплатив їй 10 000 грн. 00 коп. за лікування. В суді стверджувала, що повністю їй шкода не відшкодована, має намір заявляти цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Показами свідка ОСОБА_5, який будучи допитаний в судовому засіданні щодо обставин скоєного кримінального правопорушення пояснив, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 19 год. 00 хв. він на своєму автомобілі «ВАЗ-2106» разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 їхали по вул. Соборній (бувша Леніна) м. Вовчанська Харківської області і зупинились біля магазину. Коли мати поверталась з магазину, переходячи проїжджу частину дороги, була збита легковим автомобілем «ВАЗ - 211340», державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався зі швидкістю не менше 70 км/год. Він був свідком ДТП. Стверджував, що в цей час зустрічних і попутних транспортних засобів не було. Внаслідок ДТП мати отримала тілесні ушкодження і була доставлена до лікарні.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що вони 09 жовтня 2015 року в вечірній час знаходились в салоні автомобіля «ВАЗ - 211340», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. В районі вул. Соборна (бувша Леніна) м. Вовчанська автомобіль ОСОБА_1 осліпив зустрічний транспортний засіб внаслідок чого обвинувачений скоїв наїзд на потерпілу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 19 год. 00 хв. він, повертаючись з роботи, проходив по вул. Соборна (бувша Леніна) м. Вовчанська та був очевидцем, як автомобіль «ВАЗ - 211340» скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_3

Крім того, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст.358 КПК України, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 09 жовтня 2015 року. Під час огляду встановлено, що місцем дорожньо - транспортної пригоди є вул. Леніна (на даний час вул. Соборна) напроти буд. 126. Вулиця з асфальтним покриттям, дорожнє покриття двох напрямків. На зазначеній ділянці є перехрестя та пішохідний перехід. Загальний стан видимості дороги 200 м., зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 200 м., із ввімкненим дальнім світлом 200 м., ближнім 160 м., при денному світлі необмежене. На місці ДТП виявлено кров неподалік від попередньої частини автомобіля (т.1 а.с.10-14);

- протоколом огляду і затримання транспорту від 09 жовтня 2015 року, на підставі якого було затримано автомобіль марки «ВАЗ 211340», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на якому було розбите переднє скло (т.1 а.с.15);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 листопада 2015 року за участю ОСОБА_1, встановлено, що 09.10.2015 року ОСОБА_1 рухався на своєму автомобілі марки «ВАЗ 211340», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Леніна в напрямку вул. Рубіжанське Шосе м. Вовчанськ зі швидкістю 60 км/год. Після того як ОСОБА_1 проїхав перехрестя його засліпив автомобіль, після чого він мав намір зупиниться на узбіччі, але в цей час стався удар. ОСОБА_1 виліз з автомобіля та побачив на дорозі людину, яка лежала на відстані 2-3 м від машини (т.1 а.с.23-26);

- висновком судово-медичної експертизи за № 180-ВЛ/15 від 16.12.2015 р., якою встановлено, що ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (21 день), згідно п.п.2.2.1 а), б), в) п. 2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 (т.1 а.с.29-30);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2016 року з ОСОБА_3, яка пояснила, що почала переходити дорогу, розташовану по вул. Леніна в м. Вовчанськ, оскільки звернула увагу на те, що автомобіль, який рухався по вул. Леніна зі сторони вул. Дзержинського в м. Вовчанськ з ввімкнутими фарами, був на значній відстані. Пройшовши майже всю проїжджу частину ОСОБА_3 відчула сильний удар після чого втратила свідомість (т.1 а.с.53-55);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2016 року за участю свідка ОСОБА_5, встановлено, що свідок сидячи в своєму автомобілі та дивлячись у бокове дзеркало бачив, як його мати - ОСОБА_3 переходила проїзну частини дороги по вул. Леніна та пройшовши майже всю проїзду частину, автомобіль ВАЗ 211340 скоїв наїзд на ОСОБА_3 (т.1 а.с.56-58);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2016 року за участю ОСОБА_1, з його пояснень встановлено, що він 09.10.2015 року рухався на автомобілі ВАЗ 211340 в напрямку вул. Пролетарська по вул. Леніна м. Вовчанськ. Після того як переїхав перехрестя вулиць Леніна та Харківська відчув удар, після чого застосував гальмування та зупинився. Під час вимірювання видимості з якої видно пішохода біля проїжджої частини. Пішохід був встановлений ОСОБА_1 на відстані 28 м в напрямку вул. Пролетарська від перехрестя вулиць Леніна та Харківська. За допомогою автомобіля встановлено, що даного пішохода видно з відстані 80 м (т.1 а.с.72-75);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 квітня 2016 року за участю свідка ОСОБА_8, встановлено, що швидкість автомобіля ВАЗ, який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 складала 60 км/год., вказаний автомобіль рухався на відстані 0,5 м від правого габариту до границі проїжджої частини дороги по ходу руху. Місце наїзду автомобіля знаходиться на відстані 1 м від правого краю проїжджої частини дороги по ходу руху автомобіля ВАЗ. Пішохід пройшов по проїжджій частині 10 м до наїзду без зупинки (т.1 а.с. 80-84);

- висновком автотехнічної експертизи від 22 квітня 2016 року за № 350/16 встановлено, що водій автомобіля «ВАЗ - 211340» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ - 211340» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ВАЗ - 211340» ОСОБА_1 убачаються невідповідності вимогам п.п.12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України. Невідповідності дій водія автомобіля «ВАЗ - 211340» ОСОБА_1 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події даного ДТП (т.1 а.с.90-92).

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, суд враховує саме показання, надані виключно в судовому засіданні.

Суд, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні вищевказані докази, які у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими, оцінюючи їх у своїй сукупності, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у вироку суду.

Так, досліджені докази повністю узгоджуються між собою і відповідають інкримінованим обвинуваченому обставинам кримінального провадження.

При таких обставинах суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілої.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обтяжуючих вину обставин у відношенні ОСОБА_1 судом не встановлено.

При призначенні обвинувачуваному ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинувачуваного, який на даний час не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно, має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, свою вину в скоєнні злочину визнав частково, в своїй промові він зазначив, що шкодує про скоєне, просить вибачення у потерпілої, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий та вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2 заявили клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор Харьков Р.О. в судовому засіданні в частині застосування до обвинуваченого амністії покладався на розсуд суду.

Як встановлено ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. № 1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, , органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження: свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 03 березня 2006 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинене в жовтні 2015 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії обмежень, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1, що застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази по справі відстуні.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов'язані із проведенням автотехнічної експертизи, у розмірі 1 055 грн. 52 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 85,86 КК України,ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи №350/16 від 22 квітня 2016 року у сумі 1 055 грн. 52 коп.(чотириста сорок) грн. 50 коп.(код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: Держава).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області: М.І.РИКОВ