Рішення № 68880067, 14.09.2017, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/642/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретаріЯнченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1, в особі представника позивачки ОСОБА_2 до ПП «Солді-М», ПП «Інтера-С», про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що відповідно до договору № 0087, укладеного між нею та ПП «Солді-М» / відповідач-1 / про надання послуг, а саме згідно якого замовник доручає, а відповідач-1 приймає на себе зобовязання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах договору ПП «Інтера-С» / відповідач-2/ та додатків до нього, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Інтера-С» та замовником; надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника, згідно з умовами договору та додатків до нього. Відповідно до п. 2.1 даного договору, плата послуг визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5 % від суми позики, зазначеного в додатку 1 до договору про участь згідно з умовами договору та додатків до нього між ПП «Інтера-С» та замовником та сплачується одноразово, шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на банківський рахунок відповідача-1 одночасно із підписанням сторонами даного договору, що становить 47250 гривень. Того ж дня, 14 лютого 2017 року, між позивачкою та ПП «Інтера-С», було укладено другий договір № 0087, відповідно до п. 1.1 якого відповідач-2 зобовязалось вчинити дії спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, який є невідємною частиною цього договору, у тому числі організовувати та проводити захід розподілу активів контрагентів, здійснити надання безвідсоткової позики на користь контрагента за рахунок активів контрагентів; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Відповідно до додатку № 1 другого договору, метою укладення оспорюваного договору є придбання позики на суму 450000 гривень. Позивачка вказує, що в офісі компанії представником було пояснено їй, що для того, щоб отримати кредит і взяти участь у заході розподілу активів контрагентів, їй необхідно сплатити 10,5 % від суми позики, та надав для оплати рахунок-фактуру до договору № 087 від 14 лютого 2017 року. З метою отримання позики в сумі 450000 гривень, позивачка здійснила оплату в сумі 47250 грн., по першому договору № 0087 про надання послуг та про участь згідно з умовами, що підтверджуються квитанцією ПАТ Укрсиббанк» від 14 лютого 2017 року на користь відповідача-1.

Позивачка повідомляє, що наступного дня після укладення договору, у телефонній розмові представником «Інтера-С», ОСОБА_3 було повідомлено їй, що позика не може бути надана через незрозумілі технічні проблеми, також позивачка зазначила, що до цього часу жодної додаткової інформації їй не надано. 24 лютого 2017 року позивачкою на адресу відповідачів було направлено письмову претензію з вимогою розірвання вищезазначених договорів, яка була отримана відповідачами 27 березня 2017 року, але залишена без задоволення. Позивачка вважає, що укладені 14 лютого 2017 року вищезазначені договори між нею та відповідачем-1, відповідачем-2 були укладені нею під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Тому ОСОБА_1 звернулась до суду з проханням визнати недійсним з моменту вчинення договір № 0087, укладений 14 лютого 2017 року між нею та приватним підприємством «Солді-М», стягнути з ПП «Солді-М» на її користь 47250 гривень, грошових коштів, як сплачених нею для отримання кредитних коштів; визнати недійсним з моменту вчинення договір № 0087, укладений 14 лютого 2017 року між нею та ПП «Інтера-С».

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день слухання справи сповіщені належним чином. Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомили. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності до суду не надали.

У відповідності дост.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно дост. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимогипозивача мають бути задоволені, бо у судовому засіданні встановлено, 14 лютого 2017 року між позивачкою та відповідачем-1 було укладено договір № 0087, згідно умов якого замовник доручає, а відповідач-1 приймає на себе зобовязання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах договору ПП «Інтера-С» / відповідач-2/ та додатків до нього, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Інтера-С» та замовником; надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника, згідно з умовами договору та додатків до нього. Відповідно до п. 2.1 даного договору, плата послуг визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5 % від суми позики, зазначеного в додатку 1 до договору про участь згідно з умовами договору та додатків до нього між ПП «Інтера-С» та замовником та сплачується одноразово, шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на банківський рахунок відповідача-1 одночасно із підписанням сторонами даного договору, що становить 47250 гривень. Також 14 лютого 2017 року, між ОСОБА_1 та ПП «Інтера-С», було укладено договір № 0087, відповідно до п. 1.1 якого відповідач-2 зобовязалось вчинити дії спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, який є невідємною частиною цього договору, у тому числі організовувати та проводити захід розподілу активів контрагентів, здійснити надання безвідсоткової позики на користь контрагента за рахунок активів контрагентів; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Відповідно до додатку № 1 другого договору, метою укладення оспорюваного договору є придбання позики на суму 450000 гривень. В ПП «Інтера-С», представником було пояснено ОСОБА_1, що для того, щоб отримати кредит і взяти участь у заході розподілу активів контрагентів, їй необхідно сплатити 10,5 % від суми позики, та надав для оплати рахунок-фактуру до договору № 087 від 14 лютого 2017 року. З метою отримання позики в сумі 450000 гривень, позивачка здійснила оплату в сумі 47250 грн., по першому договору № 0087 про надання послуг та про участь згідно з умовами, що підтверджуються квитанцією ПАТ Укрсиббанк» від 14 лютого 2017 року на користь відповідача-1. Відповідно до ч.2ст.215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції;4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної,доступної,достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Наступного дня після укладення договору, у телефонній розмові представником «Інтера-С», ОСОБА_3, позивачці було повідомлено, що позика не може бути надана через незрозумілі технічні проблеми, але до цього часу жодної додаткової інформації позивачці не надано. 24 лютого 2017 року позивачкою на адресу відповідачів було направлено письмову претензію з вимогою розірвання вищезазначених договорів, яка була отримана відповідачами 27 березня 2017 року, але залишена без задоволення.

Устаттях18і19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Ч. 1 п. 2ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Згідно ч. 2ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька діяльність є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Ч. 3 п. 4ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються, як такі, що вводять в оману недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів абозметою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Відповідно до ч. 6ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» усі правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики,єнедійсними.

Згідно з ч. 8ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються нормамиЦивільного Кодексу України(далі -ЦКУ).

Згідно з ч. 1ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно дост. 229 ЦК Україниякщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідност. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідност. 58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1ст. 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними,та умови, якієобов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди Жодна з цих вимог Законуфактично не була виконана,тому що з боку відповідача мала місце недобросовісна підприємницька діяльність, оскільки позивачка була введена в оману щодо істотних умов цього договору, зокрема щодо отримання нечіткої та неправдивої інформації стосовно оспорюваних договорів.

Наведені обставини обумовлюють висновок суду про задоволення позовних вимог, зо за правилами ст. 88 ЦПК України покладає на відповідачів солідарний обов'язок по сплаті судових витрат.

Керуючись ст. 15, 60, 214, 215, 224, 226 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Визнати недійсним з моменту вчинення договір № 0087, укладений 14 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Солді-М».

Стягнути з Приватного підприємства «Солді-М», ЄДРПОУ 4103005 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 47250 гривень, як сплачених нею для отримання кредитних коштів;

Визнати недійсним з моменту вчинення договір № 0087, укладений 14 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Інтера-С».

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Солді-М», ЄДРПОУ 4103005 та Приватного підприємства «Інтера-С», ЄДРПОУ 41029953, на користь держави 1600 грн. судового збору, отримувач коштів ГУК у м. Києві - 22030106; ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Державної казначайської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_4

р