Рішення № 68879719, 08.09.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6736/16-ц

2/212/913/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колочко О.В.,

при секретарі судового засідання – Деменко А.С.,

за участі сторін:

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

відповідача – ОСОБА_9,

представника відповідачів – ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи – підприємця ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_17, треті особи: Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який згодом уточнив (в ред. від 15.02.2017), до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Криворізької міської ради № 3027 від 29.10.2014 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відповідачам по справі наданий дозвіл на розроблення проектів земельної ділянки загальною площею 0,0900 га, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг вул. Січеславська, 30Б, під будівлю торгівельно-розважального комплексу. На підставі рішення Криворізької міської ради № 3827 від 22.07.2015 було зареєстровано за територіальною громадою міста ОСОБА_18 в особі Криворізької міської ради право комунальної власності на земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0865 га на вул. Січеславській, 30б у Покровському районі (кадастровий номер 1211000000:04:244:0031), а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0865 га на вул. Січеславській, 30б в Покровському районі (кадастровий номер 1211000000:04:244:0031) для розміщення будівлі торгівельно-розважального комплексу, а також 27.08.2015 між позивачем та відповідачами укладено договорі оренди земельної ділянки № 2015440 (державна реєстрація № 10983512 від 27.08.2015), відповідно до якого Орендарі отримали у користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням – землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівлі торгівельно-розважального комплексу за адресою: м. Кривий Ріг вул. Січеславська, 30б, терміном на 5 років. Однак, на дату ухвалення міською радою рішення № 3827 від 22.07.2015 на відведеній земельній ділянці вже існувала самочинно збудована одноповерхова будівля торговельних приміщень, недостовірні дані щодо якої були надані замовником та розробником містобудівної документації при підготовці проекту рішення міської ради № 3027 від 29.10.2014, в зв’язку з чим розробником землевпорядної документації будівля торговельних приміщень не була нанесена на графічний матеріал проекту землеустрою щодо її відведення. 23.04.2015 при проведенні спеціалістами сектору з питань будівництва, регулювання земельних відносин та індивідуальної житлової забудови відділу житлово-комунального господарства виконкому Жовтневої районної у місті ради, та представників інших підрозділів, було установлено, що землекористувачами самовільно захоплено частину земельної ділянки, а саме збільшено площу ділянки на 60 кв.м, на якій ведеться будівництво торгових приміщень. З метою усунення виявлених порушень Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 776 від 27.07.2016 про втрату чинності рішення міської ради № 3827 від 22.07.2015 та пункту 10 додатка 1 до рішення міської ради № 3027 від 29.10.2014, а також запропоновано відповідачам ФОП ОСОБА_11, громадянам ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 демонтувати в добровільному порядку споруду торговельних приміщень та звільнити земельну ділянку, а також розірвати з міською радою за взаємною згодою сторін договір оренди. Станом на 12.10.2016 виявлені порушення не усунуті, рішення міської ради № 776 не виконано, крім того, встановлено, що одноповерхова капітальна будівля на земельній ділянці по вул. Січеславській, 30б розташована з порушенням червоних ліній та ліній регулювання забудови, з порушенням об’єкта відносно охоронних зон інженерних мереж, без розгляду на архітектурно-містобудівній раді, без отримання містобудівних умов та обмежень, без оформлення договору оренди земельної ділянки. З огляду на викладені обставини в позовній заяві, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту порушених прав, і просив розірвати укладений з відповідачами договір оренди внаслідок порушення останніми істотних умов договору, повернути та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно побудованої капітальної споруди, а також скасувати державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна – незавершене будівництво торговельного павільйону за адресою м. Кривий Ріг вул. Січеславська, 30б/1, яку провів приватний нотаріус ОСОБА_17

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представники третіх осіб в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в письмових пояснень, які долучені до матеріалів цивільної справи, просили позов задовольнити, вважали для цього є всі правові підстави.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, вважав, що задоволення позовних вимог порушить права орендарів, а також відповідача ОСОБА_9, яка є добросовісним набувачем, пояснив, що остання зверталася до відповідних органів для приведення документації у відповідність закону, але за браком часу не встигла цього зробити. Про те, що її звернення залишено без розгляду дізналися лише в судовому засіданні. Також, звертав увагу суду на суспільне значення об’єкту в частині поліпшення благоустрою міста.

Відповідач ОСОБА_9 в судових дебатах просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_17 до суду не з’явився, надав суду письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації нерухомого майна, просив розглянути справу за його відсутності, врахувавши його письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши представників сторін, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про оренду землі» (далі – Закон № 161-XIV), Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Суб’єктом права власності на землі комунальної власності являються територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 ЗК України).

Стаття 12 ЗК України містить перелік повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема і повноваження щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 4 Закону № 161-XIV передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальних громад, є, зокрема міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання). Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (стаття 123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124).

Судом було встановлено, що 29 жовтня 2014 року рішенням Криворізької міської ради № 3027 надано замовникам ФРП ОСОБА_11, громадянам ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,0900 га за адресою вул. Кремлівська, 30б у Жовтневому районі під об’єкт – будівля торгівельно-розважальний комплекс (а.с. 14-15).

07 листопада 2014 року за № 911-р-2 Управлінням Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області надана на ім’я ФОП ОСОБА_11, гр. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, в якій вказано місце розташування земельної ділянки м. Кривий Ріг в Жовтневому районі, вул. Кремлівська, 30б, площею 0,0600 га, користувачі – ФОП ОСОБА_11, гр. ОСОБА_15, цільове призначення – під розміщення будівлі торгівельно-розважального комплексу (а.с. 36).

04 грудня 2014 року Управлінням Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області надано висновок за № 1379 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0865 га для розміщення будівлі торгівельно-розважального комплексу, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Кремлівська. 30б, яким Управління погодило представлений проект землеустрою, яким було передбачено надання в оренду ФОП ОСОБА_11 та іншим земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 0,0865 га за цільовим призначенням – землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення будівлі торгівельно-розважального комплексу. Наявні обмеження у використанні земель – охоронна зона навколо об’єкта зв’язку ПАТ «Укртелеком» площею 0,0026 га, охоронна зона навколо інженерних комунікацій ПАТ «Криворіжгаз» площею 0,189 га (а.с. 35).

10 липня 2015 року ПП «Експоцентр» надано Висновок з експертної оцінки технічного стану № 143/2 на відповідність технічним нормам будівництва окремо розташованої нежитлової будівлі торгівельних приміщень павільйону «А-1» за адресою: вул. Кремлівська, 30б, Жовтневий район, м. Кривий Ріг, згідно якому збудований об’єкт за зазначеною адресою придатний до експлуатації і розташований в межах виділеної земельної ділянки, та відноситься до капітального будівництва – реєстрація можлива (а.с. 127-128).

22 липня 2015 року рішенням Криворізької міської ради № 3827 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0865 га на вул. Кремлівська, 30б у Жовтневому районі (кадастровий номер 1211000000:04:244:0031) для розміщення будівлі торговельно-розважального комплексу; зареєстровано за територіальною громадою м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради право комунальної власності на земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0865 га на зазначеній адресі, для розміщення торговельно-розважального комплексу; надано ФОП ОСОБА_11 та громадянам ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для розміщення торговельно-розважального комплексу згідно доданої схеми (а.с. 16-17).

31 липня 2015 року ФОП ОСОБА_19 на замовлення ОСОБА_11 було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок – окремо розташовану нежитлову будівлю: торговельних приміщень павільйону № 30Б/1 вул. Кремлівська м. Кривий Ріг (а.с. 123-125).

27 серпня 2015 року між Криворізькою міською радою та ФОП ОСОБА_11 і громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 було укладено Договір земельної ділянки № 2015440 з визначенням предмету Договору, об’єкту оренди, строку дії Договору, розміру орендної плати, умов використання земельної ділянки, умов і строків передачі земельної ділянки в оренду та умов її повернення, обмежень щодо використання земельної ділянки, прав та обов’язків сторін, порядку змін умов договору і припинення його дії, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору (а.с. 8-12).

Вказаний Договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 10983512 від 27.08.2015 (а.с. 23).

Стаття 24 Закону 161-XIV визначає права та обов’язки орендодавця, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Статтею 25 Закону 161-XIV передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Як вбачається з умов Договору оренди земельної ділянки № 2015440, укладеного 27 серпня 2015 року між Криворізькою міською радою і ФОП ОСОБА_11, громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, предметом Договору є земельна ділянка житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення будівлі торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться на вул. Кремлівська, 30б в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, площею 0,865 га, на якій розміщені об’єкти нерухомого майна: нежитлова будівля торговельно-розважального комплексу, враховуючи правовстановлюючі документи на нерухоме майно, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.05.2014 за №№ 5770411, 5770388, від 16.08.2014 за №№ 6715376, 6714972, 6715270, 6715155, а також охоронні зони інженерних мереж, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:244:0031 (пункти 1-5 Договору).

Пунктом 16.1 Договору визначено, що орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку в межах земельного відведення (не порушуючи межі та розмір земельної ділянки); без зміни цільового призначення.

Пунктами 28, 33 Договору заборонено змінювати цільове використання земельної ділянки без проекту землеустрою, а покладено обов’язок на орендаря використовувати земельну ділянку за обумовленим цільовим призначенням.

Також, умовами Договору передбачені права орендаря, зокрема за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші споруди та закладати багаторічні насадження; за письмовою згодою орендодавця передавати земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення в користування іншій особі (суборенда) (пункт 32 договору).

23 квітня 2015 року комісією в складі осіб ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг Жовтневий район вул. Кремлівська, 30б під будівництво торговельного комплексу, під час якого було візуально встановлено, що землекористувачами самовільно захоплено частину земельної ділянки, а саме збільшено площу земельної ділянки близько на 60 кв.м., на захопленій частині ведеться будівництво торгових приміщень (декларація від 03.09.2014 № ДП 082142460162) (а.с. 39).

02 серпня 2016 року ДП «ДПІ Кривбаспроект» на адресу виконкому Криворізької міської ради надав лист за № 030-1997 «Про розміщення тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) на вул. Кремлівська, 30б, в якому зазначено про порушення при будівництві об’єкту, зокрема розташування в межах червоних ліній вулиці Кремлівська, відстань від існуючого паркування до об’єкту близько 1 метра замість дозволеної 10 метрів, а також про неможливість демонтажу об’єкту без заподіяння йому матеріальної шкоди (згідно візуального огляду), а отже фактично ця споруда є нерухомим майном (а.с. 138).

Крім того, в судовому засіданні представник відповідачів суду пояснив, що жодного договору суборенди між користувачами земельної ділянки та ОСОБА_9 укладено не було.

Таким чином, судом встановлено, що на земельній ділянці, окрім будівлі торговельно-розважального комплексу, дозвіл на розміщення якого було надано Криворізькою міською радою, і саме це було цільовим призначенням земельної ділянки, розміщена інша будівля – торгівельні павільйони, згоду на будівництво якої орендодавець не надавав, і крім того поза межами і розміру відведеної земельної ділянки, і цей факт не оспорювався сторонами по справі, що за положеннями ст. 61 ЦПК України не було предметом доказування при розгляді цієї справи.

Згідно зі ст. 32, 34 Закону 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктами 30 «б», 38 Договору оренди земельної ділянки № 2015440 від 27.08.2015 передбачає, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених Договором. Орендодавець має право вимагати від орендаря дострокового припинення дії Договору у разі порушення орендарем умов цього Договору на підставах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема у разі порушення умов використання земельної ділянки, Земельного кодексу, інших нормативних актів.

27 липня 2016 року Криворізька міська рада ухвалила рішення № 776, яким було запропоновано ФОП ОСОБА_11 та громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 демонтувати в добровільному порядку споруду торговельних приміщень та звільнити земельну ділянку; розірвати з міською радою договір оренди від 27.08.2015; на період урегулювання питання використання земельної ділянки звернутися до міської ради з клопотанням про укладення попереднього договору оренди. Також цим рішенням було визнано такими, що втратили чинність п.10 додатка 1 до рішення міської ради від 29.10.2014 № 3027 у частині, що стосується земельної ділянки на вул. Січеславській (вул. Кремлівській), 30б; рішення міської ради від 22.07.2015 № 3827 (а.с. 20-21).

В судовому засіданні на час розгляду справи було встановлено, що договір оренди не розірвано, земельну ділянку не звільнено і не повернуто міській раді, і цей факт також визнавався усіма учасниками судового процесу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачами ФОП ОСОБА_11 та громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 істотних умов Договору оренди земельної ділянки № 2015440 від 27.08.2015, що є підставою для розірвання Договору та повернення земельної ділянки власнику – територіальній громаді в особі Криворізької міської ради, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За ст. 181 ЦК до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення

У ЦК, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об’єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об’єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об’єкт будівництва» (статті 875–877, 879–881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва) – нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В судовому засіданні встановлено, що 12 червня 2014 року громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16 уповноважили ОСОБА_11 бути їх представником з усіма необхідними повноваженнями при вирішенні будь-яких питань, що пов’язані з управлінням, розміщенням, будівництвом, вводу до експлуатації, з правом виступати замовником га проектування та будівництво цього об’єкту будівництва, а саме Торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Кремлівська, будинок 30б, про що видали довіреність строком на три роки, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_24 (а.с. 10).

29 січня 2016 року рішенням Відділу по роботі з дозвільними документами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровської області № 6-ск на підставі поданої заяви ОСОБА_11 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована за № ДП 082142460162 від 03.09.2014 по об’єкту «Будівництво торгових приміщень на території торговельно-розважального комплексу по вул. Кремлівська, 30Б у Жовтневому районі м. Кривий Ріг» (замовник – ОСОБА_11Г.) (а.с. 139).

03 вересня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_25 був укладений договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва – окремо розташованої нежитлової будівлі – торгівельних приміщень павільйону, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг вул. Січеславська, будинок 30Б/1, в якому зазначено про те, що відчужуваний об’єкт незавершеного будівництва належить ОСОБА_11, зокрема на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 03 вересня 2014 року за № ДП 082142460162, і на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні Продавця на підставі Договору оренди (а.с. 120-121).

Вказаний договір від 03.09.2016 посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_26

У своєму листі № 14/26-4646 від 02.11.2016 Голова Жовтневої районної у місті ради повідомив Депутата Жовтневої районної у місті ради ОСОБА_27 про те, що поштова адреса самовільно збудованому об’єкту нерухомого майна по вулиці Січеславській, 30б/1 не присвоювалася (а.с. 143).

23 листопада 2016 року головними спеціалістами відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, якою було встановлено факт експлуатації об’єкта, який не прийнято в експлуатацію, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг вул. Січеславська, 30Б/1 (а.с. 140).

Постановою № 6-кр по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_9 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 12 ст. 96 КУпАП та на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., який остання сплатила 07.12.2016 (а.с. 141-142).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що об’єкт незавершеного будівництва – окремо розташована нежитлова будівля – торгівельних приміщень павільйону (незакінчене будівництво, готовність 98%), розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, будинок 30Б, є самочинним будівництвом, оскільки його побудовано на частині земельної ділянки, що не була відведена особі, яка здійснювала будівництво - ФОП ОСОБА_11, оскільки було встановлено порушення меж земельної ділянки, наданої в оренду відповідачам, а також та частина земельної ділянки, що надавалася в оренду ФОП ОСОБА_11 та іншим орендавцям, була відведена не для цієї мети, також відсутній відповідний документ, який дає право виконувати будівельні роботи, так як Декларація про початок будівельних робіт об’єкта за № ДП 082142460162 від 03.09.2014 була скасована.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_9 з огляду на положення ЦК, зокрема ст. 331, не набула власності на цей об’єкт незавершеного будівництва, оскільки він не введений в експлуатацію, а тому застосовує до виниклих правовідносин положення ст. 376 ЦК України (правовий висновок ВСУ у справі 6-225цс14).

Стосовно позовних вимог про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу зведеної без дозвільних документів споруду - торгівельних приміщень павільйону суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Під час розгляду справи представниками позивача заперечувалася належність письмового доказу – висновку з експертної оцінки ПП «Експоцентр» технічного стану № 143/2, проведеної експертом ОСОБА_28, однак клопотання про призначення відповідної експертизи для вирішення вищезазначених питань, необхідних при розгляді справ цієї категорії, заявлено не було.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено обґрунтування позову щодо того, чи суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб самочинне будівництво, зокрема як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов в частині зобов’язання звільнити земельну ділянки шляхом демонтажу самочинної споруди не підлягає задоволенню, так як є передчасним і таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів, окрім листів та інформацій відповідних органів, досліджених судом, доказів того, що самочинне будівництво збудовано з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), що неможлива перебудова нерухомої речі відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або про відмову відповідачів від такої перебудови.

Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – незавершене будівництво павільйону, суд дійшов такого висновку.

Згідно ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-ІV), державна реєстрація речових прав на об’єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об’єкта; державній реєстрації прав підлягають право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

Пункт 5 ст. 3 Закону № 1952-ІV передбачає, що державна реєстрація речових прав на об’єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об’єкта.

Як було встановлено в судовому засіданні, 13 вересня 2016 року між ОСОБА_25 (дарувальник) та ОСОБА_9 (обдаровувана) був укладений договір дарування, відповідно якому Дарувальник передав безоплатно у власність, а обдаровувана прийняла у власність, як дарунок, об’єкт незавершеного будівництва – окремо розташовану нежитлову будівлю – торгівельних приміщень павільйону (незакінчене будівництво, готовність 98%), розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, будинок 30Б/1, із зазначенням про те, що земельна ділянка знаходиться в користуванні дарувальника, а в подальшому обдаровувана самостійно буде вирішувати питання щодо оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість (а.с. 118-119).

Вказаний договір дарування від 13.09.2016 був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_17, а також останнім внесений запис про право власності за ОСОБА_9 на об’єкт незавершеного будівництва до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 16440145 від 13.09.2016 (а.с. 122).

Відповідно до п. 70 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, подається відповідний договір.

Відповідно до п. 74 вказаного Порядку для державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва у зв’язку з його знищенням подається , зокрема документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при прийнятті приватним нотаріусом ОСОБА_17 зазначеного рішення про державну реєстрацію прав на об’єкт незавершеного будівництва від 13.09.2016, останнім була дотримана процедура, передбачена вимогами вказаних Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також враховуючи, що набуття права власності на об’єкт незавершеного будівництва в порядку ст. 331 і ст. 376 ЦК України мають різну правову природу набуття права власності, а також те, що спірний об’єкт незавершеного будівництва визнаний самочинним будівництвом і в його знесення відмовлено з підстав, викладених вище, суд дійшов висновку, що підстави для скасування державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва відсутні, а отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4378 грн. за подачу позовної заяви (а.с. 1,2,144), за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 800 грн. (а.с. 63), в зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог, керуючись приписами ст. 88 ЦПК України, з відповідачів ФОП ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_29 слід стягнути в рівних долях судовий збір в розмірі 2989 грн. на користь Криворізької міської ради, звільнивши від такої сплати відповідачів ОСОБА_9 та приватного нотаріуса ОСОБА_17, оскільки позовні вимоги до цих відповідачів залишені без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 181, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 83, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 4, 24, 25, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Криворізької міської ради до фізичної особи – підприємця ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_17, треті особи: Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності – задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 2015440, укладений 27.08.2015 між Криворізькою міською радою та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, (державна реєстрація № 10983512 від 27.08.2015).

Зобов’язати фізичну особу – підприємця ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 0,0865 га кадастровий номер 1211000000:04:244:0031, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг вулиця Січеславська, 30б.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, на користь Криворізької міської ради витрати на оплату судового збору в сумі 2989 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 13 вересня 2017 року.

Суддя: О. В. Колочко