Ухвала суду № 68878839, 14.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8993/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2017 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 щодо повернення майна, вилученого внаслідок неправомірних дій слідчого при проведенні несанкціонованого обшуку у кримінальному провадженні № 42016070000000246 від 14.11.2016 року та повернення незаконно вилученого майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_1 щодо повернення майна, вилученого внаслідок неправомірних дій слідчого при проведенні несанкціонованого обшуку у кримінальному провадженні № 42016070000000246 від 14.11.2016 року та повернення незаконно вилученого майна.

В поданій скарзі ОСОБА_1 просить слідчого суддю:

визнати дії старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області Рак В.С. щодо вилучення майна в ході проведення несанкціонованого обшуку в будинку АДРЕСА_1 по кримінальному провадженню № 42016070000000246 - незаконними.

зобов'язати старшого слідчого у кримінальному провадженню № 42016070000000246 прокуратури Закарпатської області повернути речі незаконно вилучені в результат і проведеного несанкціонованого обшуку згідно опису вилученого за протоколом обшуку від 08-09 вересня 2017 року майна.

Вивчивши скаргу та перевіривши додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна можливе лише у випадку його неповернення відповідно до вимог ст. 169 КПК України.

За приписами ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Згідно з ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше воно підлягає поверненню особі, в якої воно вилучено. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Отже, чинним КПК України визначено перелік випадків, коли бездіяльність слідчого чи прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна, можуть бути оскаржені слідчому судді.

Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

З поданої скарги слідує, що така не відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує саме проведення обшуку, як слідчої дії, з порушенням процедури регламентованої КПК України та просить визнати дії слідчого щодо вилучення майна в ході проведення обшуку незаконними, і саме з цих правових підстав, без посилань на недотримання положень ст. 169 КПК України, зобов'язати слідчого повернути вилучені речі.

Разом з тим, із змісту поданої скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 зверталася з письмовим клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, чи їй було відмовлено у поверненні майна в порядку, встановленому КПК України.

Крім того, як встановлено слідчим суддею згідно з даними комп'ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3» Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області органом досудового розслідування ініційовано питання про накладення порядку ст. 170 КПК України арешту на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2017 року.

Розгляд клопотання про арешт майна та вирішення питання про арешт майна регламентовані ст. ст. 172, 173 КПК України. Зокрема, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Відтак, з огляду на наведене особа, яка подала дану скаргу, не позбавлена можливості захищати свої інтереси щодо вилученого майна в межах розгляду клопотання про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги щодо визнання дій слідчого незаконними та зобов'язання слідчого повернути вилучені речі, переліком ст. 303 КПК України, не визначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, у даному випадку особою, яка подала скаргу оскаржуються дії суб'єкта оскарження, які виходячи з ч. 4 ст. 304 КПК України, не підлягають оскарженню слідчому судді, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за поданою скаргою слід відмовити та роз'яснити можливість подання скарги у порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, а саме, шляхом оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду (ч. 4 ст. 26 КПК України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 392, 393, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо повернення майна, вилученого внаслідок неправомірних дій слідчого при проведенні несанкціонованого обшуку у кримінальному провадженні № 42016070000000246 від 14.11.2016 року та повернення незаконно вилученого майна - відмовити.

На ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик