Постанова № 68875874, 27.01.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14617/15-а

Провадження №: 2-а/752/3/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Шумко А.В.,

за участі секретаря - Прощаликіній Л.Г., Постернак О.В., Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивачка через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії за вислугу років, та визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо вимог про відшкодування позивачу переплати пенсії в сумі 36 147 гривень 89 копійок за період з 01.03.2012 року по 31.12.2014 року, крім цього зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

Вказала на те, що з 2010 року позивачка отримувала пенсію за вислугу років, а з 18.06.2012 року вона прийнята на консульський облік в Посольстві України у Федеративній Республіці Німеччина у зв'язку з постійним проживанням. З січня 2015 року їй припинено виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.

28.07.2015 року позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із письмовою заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за вислугу років, посилалась на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року.

06.08.2015 року листом № 293/21/Д-256 відповідач по суті відмовив їй в поновленні пенсії за вислугу років.

Такі дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва вважає протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позові, просив позов задовольнити та взяти до уваги прийняте рішення Конституційним судом України від 07.10.2009 року, яким визнано неконституційним п.2 ч.1 ст. 49 та друге речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якому були обмеження щодо виплати пенсії для громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання, в зв'язку з чим, відпала така підстава як припинення виплати раніше призначеної пенсії особі яка виїхала на постійне місце проживання за кордон і Управління пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва не мало права припиняти виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Судом відповідно до ст. 55 КАС України допущено правонаступництво відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову. В своїх запереченнях вказав на те, що позивачка перебувала па обліку в управлінні та отримувала пенсію за вислугу років, яку було призначено протоколом №51031 від 05.10.2010 року.

Відповідно до листа Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві № 1-16/вх1361-15 від 19.03.2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та 23.02.2012 року знята з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Німеччину.

На підставі цього листа, розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 31.03.2015 року було закрито її особовий рахунок.

28.07.2015 року ОСОБА_1 особисто звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року. При зверненні за поновленням виплати пенсії позивачкою не було надано паспорту громадянина України та документів для підтвердження її місця проживання в Україні.

Листом № 293/21/Д-256 від 06.08.2015 року управління повідомила ОСОБА_1 про існуючий порядок подання, та оформлення документів для поновлення виплати пенсії, окрім того, було вказано про переплату їй пенсії за період 01.03.2012 по 31.12.2014 в сумі 36 147,89 грн. та запропоновано протягом місяця повернути зайво виплачену пенсію на розрахунковий рахунок управління. Зазначеним листом управлінням не було відмовлено у поновленні виплати пенсії, а лише повідомлено позивача про існуючий порядок подання документів для поновлення виплати пенсії в межах України.

Вважають, що дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва є правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, просили в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що 28.07.2015 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, як громадянці України, відповідно рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009. (а.с. 9).

06.08.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, на адресу (для листування) позивача був направлений лист №293/21/Д-256 року, в якому повідомлено про закриття її особового рахунку та підставу припинення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 - зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання у Німеччину. Крім цього повідомлено про порядок подання та оформлення документів для призначення, (перерахунку), поновлення виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2005 року за №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846. (а.с. 10-11). Також повідомлено про виникнення переплати у зв'язку зі зміною місця проживання за період з 01.03.2012 по 31.12.2014року в сумі 36147 грн. 89 коп. та запропоновано сплатити вказану суму протягом місяця.

За змістом ст.19 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадян на соціальний захист (стаття 46) конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсій. Однак, стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кордон, визначено особливий порядок виплати пенсій.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії припиняється на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, п. 2 ч. 1 ст.49, а також друге речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), а отже пенсіонери, які виїхали на постійне місце проживання за кордон мають право отримувати раніше нараховану пенсію.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

В зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання пенсіонера за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсій незалежно від місця його постійного проживання і порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Рішення КСУ, щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону.

Також слід зазначити, що згідно із ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця свого проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

У відповідності до ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

Позивач, як громадянка України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватись усіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод для виплати пенсій, відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсій позивачу.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, вимоги, щодо визнання дій управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, щодо припинення позивачці виплати пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати їй раніше призначену пенсію з моменту припинення є таким, що доведено в судовому засіданні, в той же час відповідачем відповідно ч.2 ст. 71 КАС України не доведено суду правомірність оскаржуваних позивачем дій, тому у цій частині позов є таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із відповідною заявою, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії.

Разом з тим, врешті позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до позивачки, вимоги про відшкодування переплати пенсії в сумі 36147 грн. 89 коп. за період з 01.03.2012 рік по 31.12.2014 рік не заявлялися, а в листі від 06.08.2015 року №293/21/Д-256 зазначено відповідну пропозицію, а не вимогу.

На підставі наведеного ст.ст. 19,22 Конституції України, ст.ст. 7, 42, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, Законом України "Про пенсійне забезпечення" та керуючись ст. ст. 2, 6, 10, 11, 18, 71, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Києві нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити ОСОБА_1 судові витрати в сумі 75 (сімдесят п»ять) грн 00 коп за рахунок Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Постанова, відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову, відповідно ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, до адміністративного суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним надсиланням особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: А.В. Шумко