Рішення № 68871979, 13.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1396/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 року,

встановила:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 квітня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - належну йому земельну ділянку у АДРЕСА_1, загальною площею 1000,00 кв. м., кадастровий НОМЕР_2.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 241/4 від 25.04.2008, що становить 1157593,40 грн., з яких: 19366,29 дол. США - заборгованість за кредитом та 23903,72 дол. США - відсотки за користування кредитом (разом 43270,01 дол. США, в еквіваленті по курсу НБУ 25,9527 грн. за 1 дол. США станом на 07.04.2016 заборгованість по тілу кредиту та відсотках становить 1123199,76 грн.), 6148,47 грн. - комісія за РО, 28245,17 грн. - неустойка за несвоєчасне погашення кредиту - звернуто стягнення на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого відділом земельних ресурсів у Житомирської області 04.04.2008 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18.01.2008 за №181, площею 1000 кв.м., яка розташована у с. Вереси (бригада Смоківка) Житомирського району Житомирської області № 29, кадастровий НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд шляхом її продажу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час її реалізації, але не нижчою 143925,00 грн., у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг із Державного земельного кадастру, кадастровий план земельної ділянки) для продажу вказаної ділянки у підрозділах Міністерства юстиції, Державній реєстраційній службі України (або її правонаступників) та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату, Держгеокадастру, ДП Центр державного земельного кадастру, органах державної влади, місцевого самоврядування (зокрема у Центрах надання адміністративних послуг) або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі - продажу ділянки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки зазначеної земельної ділянки (зокрема, грошової оцінки земельної ділянки), а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або передачі на продаж торгівельній організації; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням даної земельної ділянки будь-які довідки, які необхідні для виконання рішення суду, копії поземельних книг, технічну документацію, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 25.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрованого за № 3268. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог Банку та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви Банку без руху у зв'язку із несплатою позивачем судового збору у повному розмірі та не врахував правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 травня 2015 року.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Банк 03.03.2017 подав заяву про зміну позову (а. с. 116, 117-120), у прийнятті якої суд відмовив, оскільки така заява подана після початку розгляду справи судом (а. с. 129). Разом з тим, зазначене процесуальне судове рішення є помилковим, оскільки ні підстави (невиконання зобов'язань позичальником), ні предмет спору (звернення стягнення на майно) змінені не були, так як позивач уточнив лише спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - із надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

24.04.2017 Банк повторно уточнив вимоги позову (а. с. 137) та остаточно просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №241/4 від 25.04.2008 в сумі 1 157 593,40 грн. звернути стягнення на належну йому земельну ділянку у АДРЕСА_1, загальною площею 1000,00 кв. м., кадастровий НОМЕР_2, шляхом визнання права власності на вказане майно за Банком.

Будь-яких ухвал щодо неприйняття вказаної заяви судом не постановлялось, що підтверджується журналом судового засідання та його звукозаписом (а.с. 174-175, 184).

Враховуючи помилково відхилену заяву Банку від 03.03.2017 та наявність заяви про уточнення позову, остаточною вимогою Банку було звернення стягнення на предмет іпотеки боржника шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості.

Проте, суд вирішуючи спір, у порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі заявлених позивачем вимог, помилково розглянув вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням колегією суддів нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.04.2008 між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 241/4, відповідно до якого останньому наданий кредит в сумі 20000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2018 року (а. с. 8-15).

Цього ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору між сторонами укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку Банку належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий НОМЕР_2, загальною площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 21-25).

Відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого станом на 07.04.2016 утворилась заборгованість у сумі 1157593,40 грн., яка складається з: 19366,29 доларів США - кредит, 23903,72 доларів США - відсотки, 6148,47 грн. - комісія за розрахункове обслуговування, 28245,17 грн. - неустойка (а.с. 5-7).

Пунктами 4.1.5., 4.1.6. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця/позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 7.2. іпотечного договору, сторони домовились про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання, в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, в порядку, встановленому ст. 38 Законом України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

За змістом п.п. 7.4.1., п. 7.4. сторони домовилися, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно згідно із застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчив, що він надає згоду Банку на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у випадку виникнення у останнього права звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові №6-2967цс16 від 22 березня 2017 року.

Враховуючи, встановлені обставини справи, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, положення судової практики, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки слід відмовити, оскільки такий спосіб задоволення вимог іпотекодежателя є позасудовим способом врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки і такий спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, оскільки суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання у такий спосіб.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з Банку на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені ним на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1515,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: