Постанова № 68871455, 11.09.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1670/17

Провадження № 3/163/1078/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Костюк Р.М.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1,

захисника особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши, направлені Любомльським відділом поліції ГУНП у Волинській області, матеріали справи за протоколом серії АП1 №989995 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, РНОКПП 33355307354, паспорт громадянина України серії АЮ №034702, виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 15.05.2007 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 02 липня 2017 року о 04 годині 45 хвилин керував автомобілем марки «Renault Espace», реєстраційний номерний знак RZ 2913 N, по вул.Незалежності в смт.Головне Любомльського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9. (а) Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 в суді факт вчинення правопорушення не визнав повністю та суду дав наступні пояснення. Того дня, повертаючись з роботи та відвізши свого кума додому, на перехресті в смт.Головне він побачив поліцейських на автомобілі та свого знайомого ОСОБА_3, у якого останні вимагали довіреність на автомобіль. У зв’язку з цим він зупинився та підійшов до поліцейських, яким пояснював про незаконність їх дій. Після цього він від’їхав та в подальшому був зупинений поліцейським ОСОБА_4, який запропонував йому «проїхатись». Виявилось, що вони поїхали в ТМО Любомльського і Шацького районів, де йому запропонували продути трубку «Драгер», однак від цього він відмовився, оскільки алкоголю не вживав та автомобілем не керував, а взяти забір крові йому не пропонували та й сам він не просив. Зважаючи, що в таку ситуацію він потрапив вперше, від будь-яких підписів відмовився. Просив провадження у справі закрити, так як інкримінованого йому правопорушення не вчиняв.

Захисник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 висловив позицію про недоведеність вини його підзахисного у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки показання свідків - поліцейських між собою є суперечливими, зокрема, щодо відстані зупинки ОСОБА_1 від поліцейського автомобіля (100 – 200 метрів) та способи його зупинки (жезлом – проблисковими маячками поліцейського автомобіля). Всупереч Інструкції ОСОБА_1 на місці не було запропоновано пройти огляд з використанням технічних засобів (алкотесту), а медична сестра в судовому засіданні не підтвердила перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння. Оскільки останній відмовлявся від проходження огляду, вважає невірним формулювання звинувачення за об’єктивною стороною – керування в стані алкогольного сп’яніння. За викладених обставин просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Незважаючи на повне невизнання ОСОБА_1 своєї вини та позицію захисника, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов’язковому порядку має бути з’ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, тощо.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, за вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт одночасного перебування цієї особи в стані алкогольного сп'яніння.

З доданих до протоколу про адміністративне правопорушення рапортів інспекторів та поліцейських СРПП №2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 02.07.2017 року встановлено, що під час здійснення ними патрулювання вулиць в смт. Головне Любомльського району та оформлення адміністративного правопорушення на перехресті вулиць Незалежності та 1-го Травня в смт.Головне, ними був помічений автомобіль типу «мінівен», який зупинився від них за 150 метрів та з нього вийшов ОСОБА_1, який попрямував до них та словесно почав перешкоджати виконувати службові обов’язки, трактуючи власне бачення вимог Правил дорожнього руху України та надаючи правопорушнику консультації, які суперечили Закону. Від ОСОБА_8 був відчутний запах алкоголю та координація його рухів була порушена. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся до свого автомобіля та розпочав рух у їх сторону. Оскільки у ОСОБА_1 були явні зовнішні ознаки алкогольного сп’яніння, поліцейським ОСОБА_6 його було зупинено та запропоновано проїхати у ТМО Любомльського і Шацького районів з метою проведення медичного огляду на стан сп’яніння, на що останній погодився. Результати медичного огляду підтвердили перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку із чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП, від підпису у якому останній відмовився у присутності свідків, мотивуючи неправомірністю дій працівників поліції та тим, що за кермом автомобіля він не перебував.

Допитані в судовому засіданні інспектори та поліцейські СРПП №2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області: ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в якості свідків під присягою, дали показання, які в повному обсязі узгоджуються з фактами та обставинами, викладеними у їх рапортах. Зокрема, кожен із зазначених свідків підтвердив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вищевикладених обставин та наявності у нього явних зовнішніх ознак алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, хитка хода), що слугувало підставою для проходження ним огляду у медичному закладі, так як технічними засобами – «Драгером» вони не забезпечені.

Свідок ОСОБА_3 також підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими, коли останній під’їхав до них ближче.

Вищенаведені докази беззаперечно підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення.

Підстав не вірити чи сумніватись у показаннях допитаних в якості свідків працівників поліції у суду немає, оскільки між собою вони в повній мірі взаємоузгоджуються, не містять жодних суперечностей та в повному обсязі відтворюють картину розвитку подій, за яких ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом було зупинено та направлено для проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп’яніння.

Водночас, такі показання свідків об’єктивно підтверджуються й вільними поясненнями самого ОСОБА_1, який першочергово вказав на те, що він керував автомобілем, зупинився у зв’язку з оформленням адмінматеріалу поліцейськими відносно його знайомого, після цього від’їхав та в подальшому був зупинений поліцейським. Про те, що автомобілем не керував ОСОБА_1 лише вказав після допиту судом в якості свідка чергової медичної сестри ТМО Любомльського і Шацького районів.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Renault Espace», р.н.з. RZ 2913 N, 02 липня 2017 року о 04 годині 45 хвилин по вул.Незалежності в смт.Головне Любомльського району Волинської області.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ТМО Любомльського і Шацького районів № 254 від 02.07.2017 року, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 о 05 год. 15 хв. 02.07.2017 року перебував у стані алкогольного сп’яніння.

У наданому на запит суду акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №254 від 02.07.2017 року, зафіксовано, що поведінка обстежуваного ОСОБА_1 була неспокійна, метушна, рухлива, шкірні покрови – гіперемовані, мовна здатність – мовчазний, з рота наявний запах алкоголю, від обстеження відмовився, в тому числі на перевірку його статико-координації та точності рухів.

Допитана в якості свідка чергова медсестра на приймальному відділенні ТМО Любомльського і Шацького районів ОСОБА_10 суду показала, що у день її чергування на освідування було доставлено ОСОБА_1, який від продування алкотестеру «Драгер» відмовився, мотивуючи тим, що автомобілем він не керував, та відмовився підписувати висновок лікаря та складений відносно нього протокол, про що вона особисто засвідчила своїм підписом.

Зазначені докази в сукупності з показаннями співробітників поліції підтверджують перебування ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та спростовують показання свідка ОСОБА_3, який вказав, що запаху алкоголю від ОСОБА_1 при їх спілкуванні на перехресті вулиць в с. Головне не було.

При цьому, враховуючи відмову ОСОБА_1 від продування алкотестеру «Драгер» у медичному закладі, встановлення медичним фахівцем факту його перебування у стані алкогольного сп’яніння за його зовнішніми ознаками не суперечить положенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року N1452/735 (далі – Інструкція N1452/735 від 09.11.2015).

Отже, сукупність досліджених доказів об’єктивно спростовує заперечення ОСОБА_1 про те, що автомобілем він не керував та в стані алкогольного сп’яніння не перебував, так як алкоголю не вживав.

Обрана ОСОБА_1 категорична невизнавальна позиція є не інакше, як обраний спосіб самозахисту, який є виключно голослівним, оскільки жодним іншим доказом не підтверджений, та свідчить про його вперте намагання у такий спосіб уникнути відповідальності.

Доводи захисника ОСОБА_1 на увагу суду також не заслуговують, оскільки суперечності у показаннях свідків–поліцейських є несуттєвими, не впливають на сутність самого правопорушення та не змінюють фактичних обставин його виявлення. Щодо показань свідка ОСОБА_10, то висновку медичного огляду вона не складала та не є фахівцем з питання визначення перебування особи в стані алкогольного сп’яніння, оскільки відповідно до п.3 Розділу ІІІ Інструкції N1452/735 від 09.11.2015, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

В той же час, у надісланих на адресу суду повідомленнях ТМО Любомльського і Шацького районів зазначено про неможливість прибуття до суду лікаря ОСОБА_11, яка проводила освідування ОСОБА_1, у зв'язку із зайнятістю на роботі, та фактів, аніж тих, що зазначені в акті медичного огляду, вона надати не може.

Крім цього, проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння безпосередньо у закладі охорони здоров’я, без попереднього огляду поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, не суперечить положенням Інструкції N1452/735 від 09.11.2015 року, так як даною Інструкцією передбачено два способи проведення огляду на стан сп’яніння, а саме, поліцейським на місці зупинки та лікарем закладу охорони здоров’я, при цьому, жодний пункт цієї Інструкції не містить прямої вказівки про заборону проведення такого огляду у закладі охорони здоров’я без попереднього огляду поліцейським за допомогою технічних засобів.

В даному конкретному випадку, суд зважує й на ту обставину, що поліцейський патрульний наряд відповідними спеціальними технічними засобами забезпечений не був, однак їх відсутність не звільняє поліцейських від виконання покладених на них службових обов’язків під час несення патрульної служби.

Доводи щодо необхідності складення протоколу щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння є безпідставними, оскільки у медичний заклад останній прослідував у добровільному порядку, не висловлюючи при цьому будь-якої відмови чи заперечення, а правовий аналіз диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП вказує, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння повинна бути висловлена працівнику поліції, а не медичному фахівцю.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою, слід дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому останнього суд визнає винним у його вчиненні.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП, яке слід накласти на ОСОБА_1, суд враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність винного, вимоги санкції статті, згідно якої останній притягується до відповідальності, та приходить до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 221, 283, ч.1 п.1 ст. 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», на підставі ч.1 ст.130 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень підлягає стягненню на рахунок 31112149700001 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38009371, одержувач ГУК у Волинській області, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу «адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 320 ( триста двадцять) гривень судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Вилучене посвідчення водія серії АСВ №037375, яке зберігається при матеріалах справи, надіслати Любомльському ВП ГУНП у Волинській області з метою виконання постанови суду в частині накладеного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_12