Постанова № 6887115, 25.11.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р.

12 год.10 хв.Справа № 2-а-9868/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю прокурора: Павленко І.В., представника позивача: МохненкоО.В., представників відповідача: Сокиряк В.О., Райчук П.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ДП "Мисливське господарство "Гаврилівське"

про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 42748,16грн.,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з ДП "Мисливське господарство "Гаврилівське" (відповідач) 42594,80грн. адміністративно-господарських санкцій та 153,36грн. пені за несвоєчасну сплату санкцій за 2008 рік. У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримав та просить суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі та порядку, передбаченому статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за невиконання у 2008 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 цього Закону. Виходячи з чисельності штатних працівників, відповідач мав створити 115 робочих місць для інвалідів, але свого обов'язку не виконав, створивши тільки 1. Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Представники відповідача проти позову заперечували та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав того, що підприємство робило все можливе щоб працевлаштувати інвалідів. Для виконання приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач створив 115 робочих місць, інформував органи працевлаштування (Херсонське облтервідділення Фонду соціального захисту інвалідів, обласний Центр медико-соціальної експертизи, обласний центр зайнятості) про створені робочі місця, займався самостійно пошуком інвалідів, проводились оголошення на районному радіомовленні, розвішувались в людних місцях оголошення про вакантні робочі місця та можливість працевлаштування інвалідів. Відповідач вважає, що ним вжито всі належні заходи щодо виконання нормативу працевлаштування інвалідів, тому відсутні правові підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності. Згідно частини 6 статті 20 Закону фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Згідно з частиною першою статті 19 Закону для роботодавців установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства, установи і організації, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Відповідно до ст. 18, 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Отже, законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, повинні повідомляти державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках".

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Подання відповідних звітів до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда. Відповідач зареєстрований в с. Новоолександрівка Нововоронцовського району Херсонської області, тому повинен був повідомляти про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів Нововоронцовський районний центр зайнятості. Листом від 30.06.09 № 269 Нововоронцовський райцентр зайнятості повідомив позивача про те, що ДП "Мисливське господарство "Гаврилівське" не подавало в 2008 році інформацію про наявність вільних робочих місць за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій". У звітах, які подаються центру зайнятості у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Посилання відповідача на те, що основну діяльність господарство здійснює у В.Олександрівському районі, в 2008 році звітував до В. Олександрівського районного центру зайнятості, про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, суд вважає необґрунтованим, оскільки на копіях звітів, що надані суду, відсутні відмітки райцентру зайнятості про одержання звітів, на обліку в даному райцентрі зайнятості відповідач або його відокремлений підрозділ не знаходиться. Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Цим Порядком передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а також звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XІІ підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд вважає, що відповідачем не доведено виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеного згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XІІ. Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно зі статтею 20 Закону є правомірними. Письмові пояснення окремих інвалідів щодо відмови працевлаштуватись на підприємство відповідача та фотографії об'яв із запрошеннями інвалідів на роботу не звільняють відповідача від сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи вищезазначене, матеріали справи, суд дійшов висновку, що визначення відповідачеві фінансових санкцій здійснено позивачем правомірно і в межах компетенції та повноважень контролюючого органу, встановлених законами України. Судові витрати не стягуються. В судовому засіданні оголошено вступна та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення повного тексту постанови.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити. Стягнути з Державного підприємства "Мисливське господарство "Гаврилівське" (74100, вул. Лісова, 5, с. Новоолександрівка, Нововоронцовський район, Херсонська область, р/р 2600710548, банк ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 352093, код ЄДРПОУ 21302751) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (73000, пр. 40-річчя Жовтня, 5а, м. Херсон, р/р 31219230700002, банк отримувач ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 24104230) адміністративно - господарські санкції в сумі 42 594грн. (сорок дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні) 80коп. та пеню за порушення термінів сплати санкції у розмірі 153грн. (сто п'ятдесят три гривні) 36коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 листопада 2009 р..

Суддя Хом'якова В.В.