Ухвала суду № 68870384, 13.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Смілик Тетяни Миколаївни в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гаркуша ОльгаЛеонідівна, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про припинення договору застави і зняття заборони на відчуження.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (надалі - ПАТ «Родовід Банк») та, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати припиненим зобов'язання за договором застави № 60/АА-003.07.2 від 15 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушою О.Л., за реєстраційним № 1274;

- зобов'язати відповідача зняти заборону відчуження по рухомому майну ОСОБА_2 за № 12731048, внесену до Державного реєстру обтяжень рухомого майна в зв'язку з укладенням вищевказаного договору застави, шляхом подання заяви реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна - автомобіля марки ВАЗ, модель 21112, 2007 р.в., колір зелений, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2.

- стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 90 000 грн.

Зазначала, що 15 червня 2007 року, між ОСОБА_2 та банком було укладено договір № 60/АА-003.07.2, згідно умов якого банк відкрив їй кредитну лінію, строком по 15 червня 2012 року на купівлю автомобіля, на суму 9 535 дол. США, зі сплатою за користування коштами 12,5 % річних та частини кредиту, а також пені за неналежне виконання умов договору, при цьому, в подальшому додатковою угодою від 25 вересня 2008 року було збільшено процентну ставку до 14,5 %.

У виконання договірних зобов'язань за вищевказаним договором позивачка передала банку у заставу автомобіль «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року, в перегляді яких ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04 листопада 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, стягнуто з ОСОБА_2 949 дол. США заборгованості по кредиту, 491, 57 дол. США заборгованості по процентам, 12078 грн. 35 коп. пені, 3029 грн. 94 коп. 3 % річних, 447 грн. 42 коп. судового збору.

Посилаючись на те, що 22 грудня 2015 року вищевказане судове рішення нею виконано в повному обсязі, але банк відмовляється визнати припиненими зобов'язання та зняти заборону на автомобіль, просила позов задовольнити.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, за змістом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено кредитний договір № 60/АА-003.07.2, згідно умов якого банк відкрив позивачці на купівлю автомобіля кредитну лінію на суму 9 535 дол. США, строком по 15 червня 2012 року, сплатою 12, 5 % річних (а.с.11-13).

У виконання умов вищевказаного договору було укладено договір застави транспортного засобу № 60/АА-003.07.2 від 15 червня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку у заставу автомобіль «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.14-15).

Згідно додаткових угод від 25 вересня 2008 року до кредитного договору та договору застави, процентну ставку за користування коштами було збільшено до 14, 5 % річних (а.с.74, 85).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 04 квітня 2007 року (а.с.16) та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12 липня 2012 року (а.с.17), по зверненню ПАТ «Родовід Банк», накладено заборону на відчуження автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, на підставі вищевказаного договору застави.

Встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2015 року (а.с.18-19), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року (а.с.20), по справі № 296/11763/14-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 60/АА-003.07.2 від 15 червня 2007 року, передбачено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» кошти в сумі:

949 дол. США - заборгованість по кредиту;

491,57 дол. США - проценти за користування коштами, в період з 18 грудня 2013 року по 14 травня 2015 року;

12 078 грн. 35 коп. - пеня за неналежне виконання умов договору, в період з 18 грудня 2013 року по 14 травня 2015 року;

3029 грн. 94 коп. - 3 % річних від простроченої суми, в період з 18 грудня 2013 року по 14 травня 2015 року.

Матеріали справи свідчать, що 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 на користь позивача сплатила кошти, в сумі 1440,57 дол. США та 15 555 грн. 71 коп., тобто рішення суду виконала у повному обсязі (а.с.26).

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що кредитна заборгованість, яка існувала ОСОБА_2 перед банком згідно рішення районного суду, погашена, а представник відповідача не змогла надати суду інше рішення компетентного органу, яке свідчить про боргові зобов'язання позивачки перед банком.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 60/АА-003.07.2. від 15 червня 2007 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи, підстави для припинення договору застави відсутні, колегія суддів визнає безпідставними.

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року, в перегляді яких ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04 листопада 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, стягнуто з ОСОБА_2 949 дол. США заборгованості по кредиту, 491, 57 дол. США заборгованості по процентам, 12078 грн. 35 коп. пені, 3029 грн. 94 коп. 3 % річних, 447 грн. 42 коп. судового збору (а.с.18).

Згідно п. 1.1 кредитного договору від 25 червня 2007 року, строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, це строк повного погашення кредиту - 15 червня 2012 року (а.с.11).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира визнано доведеним звернення банком у суд із позовом з поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості після спливу терміну, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому в задоволенні зазначеної частини вимог відмовлено.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи законність ухваленого по справі рішення, колегія суддів враховує обставини справи, те, що в межах строків позовної давності рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2015 року ухвалено стягнути з позичальника ОСОБА_2 кредитну заборгованість за весь період дії кредитного договору - до 15 червня 2012 року.

Встановлено, що рішення суду ОСОБА_2 виконала, визначену заборгованість сплатила у повному обсязі (а.с.26).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про заставу», застава припиняється…при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою ( ч. 1 ст. 593 ЦК).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов'язання боржника є припиненим.

З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до задоволення заявленого по справі позову.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що за змістом апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15 липня 2015 року в частині застосування строку позовної давності та стягнення меншого розміру заборгованості, ніж було заявлено банком, в той час як зазначене рішення районного суду є чинним, а згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу СміликТетяни Миколаївни в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 758/4268/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5453/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Роман О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.