Рішення № 68870308, 12.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Мазурик О.Ф., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля,

в с т а н о в и л а :

у серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, просив стягнути з останнього на свою користь 101 464, 25 грн., з яких: 36 682, 50 грн. - вартість запасних частин; 58 643,15 грн. - вартість виконаних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля; 138, 60 грн. - витрати на зберігання автомобіля. Також просив стягнути 6 000 грн. витрат на правову допомогу.

Справа № 758/10036/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/8178/2017Головуючий у суді першої інстанції: Роман О.Н. . Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д. В обґрунтування позову зазначав, що 23.09.2013 року на вул. Фрунзе в м. Києві сталася ДТП, за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_1, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження. ДТП сталася з вини відповідача. Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, становить 144 825, 65 грн.. За стоянку автомобіля, на час здійснення відновлювальних робіт, ним було сплачено 138,60 грн.. На час ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна», яка виплатила йому кошти в розмірі 49 500 грн., згідно умов договору, проте різницю між вартістю автомобіля і страховою виплатою відповідач сплатити відмовляється.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 64 755, 90 грн., з яких: 57 535, 56 грн. - різниця між вартістю автомобіля і страховою виплатою; 138,60 грн. - витрати на зберігання автомобіля; 500 грн. - франшиза та 6 000 грн. - витрати на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду, яким відмовити в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що суд не врахував, що в заявлених обсягах правова допомога адвокатом ОСОБА_7 фактично не була надана, витрати на правову допомогу є невиправданими та не підтвердженими. Крім того, він 21.04.2015 року подав заяву про повернення йому пошкодженого автомобіля після повного відшкодування його вартості. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен був вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, проте це питання не вирішив.

У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у її відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2013 року на вул. Фрунзе в м. Києві сталася ДТП, за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності, під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_1, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.10.2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у даній ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК»Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4839582 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн. та франшизою 500 грн..

Відповідно до рахунку № 2124175 від 20.11.2013 року, наданого ТОВ «Автомобільний Дім Україна - Мерседес Бенц», на запит ПрАТ «СК»Провідна», вартість відновлювального автомобіля НОМЕР_1, становить 136 291, 96 грн..

Згідно з платіжним дорученням № 009412 (29514072) від 07.03.2014 року та відомістю, ОСОБА_3 сплачене страхове відшкодування в сумі 49 500 грн..

Відповідно до видаткової накладної №1104/5 від 11.04.2014 року, рахунку на оплату № 124 від 07.04.2014 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 158 від 08.04.2014 року, за покупку запасних частин, позивачем сплачені кошти в сумі 86 182, 50 грн..

Відповідно до акта виконаних робіт № НОМЕР_3 від 04.08.2014 року, наданого ОСОБА_3 СП у формі ТОВ «Автомобільний Дім Україна - Мерседес Бенц», вартість робіт по відновленню автомобіля НОМЕР_1, становить 58 643,09 грн., які сплачені, відповідно, по чеку № 16986 від 28.03.2014 року в сумі 30 704, 95 грн. та по чеку № 23581від 01.08.2014 року в сумі 27 938, 20 грн..

Загальна сума витрат на відновлення автомобіля позивача становить 86 182,50 грн. + 58 643,09 грн. = 144 825,59 грн..

Відповідно до звіту ТОВ «Незалежна експертно - асистуюча компанія» № 739 від 28.11.2013 року, наданого позивачем, до відновлення пошкодженого автомобіля, ринкова ціна автомобіля НОМЕР_1, становить в сумі 107 035, 56 грн., вартість матеріального збитку, завданого його власнику, також становить в сумі 107 035,56 грн..

Суд встановив, що мало місце фізичне знищення автомобіля НОМЕР_1, а витрати понесені позивачем на його відновлення були економічно необґрунтованими.

21.04.2015 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір про надання правової допомоги у даній справі та додаткову угоду до цього договору. Вартість таких послуг складає 8 282,40 грн.

Згідно з квитанцією № 0103 від 30.05.2015 року, за надані послуги, позивачем сплачені кошти в сумі 6 001 грн.

Рішення в частині часткового задоволення позову щодо стягнення матеральної шкоди та мотиви його задоволення не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.

Предметом апеляційного розгляду є лише правильність стягнення витрат на правову допомогу та вирішення питання про повернення пошкодженого автомобіля відповідачу після повного відшкодування його вартості.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права та вони документально підтверджені.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з вимогами частин 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема й витрати на правову допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191 -VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до розрахунку компенсації витрат на правову допомогу, складеного адвокатом Гетьман А. вартість юридичних послуг, наданих нею становить в сумі 8 282,40 грн.

Суд першої інстанції стягуючи витрати на правову допомогу у розмірі 6 001 грн., які сплачені позивачем згідно з квитанцією № 0103 від 30.05.2015 року не звернув уваги на те, що позов задоволено частково, а не у повному обсязі та не перевірив і не проаналізував розрахунок компенсації витрат на правову допомогу.

З наданого розрахунку вбачається, що до витрат на правову допомогу, наданих адвокатом Гетьман А.А. відносяться витрати за підготовку матеріалів для подання позову до суду, складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви. Разом з тим, позовна заява разом з додатками подана особисто ОСОБА_3 26.08.2014 року. У судові засідання, які відбувалися 24.11.2014 року та 11.02.2015 року позивач з`являвся без будь - якого представника. Договір з адвокатом Гетьман А.А. про надання правової допомоги укладено лише 21.04.2015 року, а тому дані про витрату часу на складання позовної заяви та підготовку матеріалів для подачі позову включені до розрахунку безпідставно. Будь - яких доказів про те, що такі дії вчинялися адвокатом Гетьман А.А. матеріали справи не містять.

З журналів судового засідання вбачається, що адвокат Гетьман А.А. була присутня у судових засіданнях, які відбувалися 21.04.2015 року (заявила клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки лише зараз вступила у справу та не готова до слухання справи), 15.06.2015 року (розгляд справи відкладено через неявку третьої особи та подачею уточнень до позовної заяви у день судового засідання), 01.10.2015 року (заявила клопотання про відкладення розгляду справи), 24.11.2015 року (заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для уточнення позовних вимог), 09.02.2016 року (відкладено розгляд справи, оскільки у судовому засіданні подані уточнення позовних вимог). Зазначені судові засідання тривали від 6 до 10 хвилин. Надалі адвокат ГетьманА.А. у розгляді справи участі не приймала. Уточнені нею позовні вимоги задоволені не були.

З матеріалами справи Гетьман А.А. знайомилася один раз 21.04.2015 року (а.с. 96), проте на той час матеріали містили лише докази, надані самим позивачем. Після витребування доказів від страхової компанії зазначений представник з матеріалами справи не знайомилася. 21.04.2015 року судове засідання закінчилось о 14 год. 17 хв. робота суду триває до 18.00, а тому зазначення у розрахунку про те, що на ознайомлення з матеріалами справи витрачено 4 години не відповідає дійсності.

Доказів про оплату витрат на правову допомогу, надану іншими особами позивач не подавав.

За вказаних обставин, суд першої інстанції помилково стягнув витрати на правову допомогу, до того ж у повному розмірі при частковому задоволенні позову, які не доведені належними доказами.

Відтак рішення в цій частині підлягає скасуванню з виключенням із стягнутих сум витрат на правову допомогу.

Відповідно до роз`ясень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 з подальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може ви користуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Відповідач 21.04.2015 року подав заяву, у якій просив передати йому пошкоджений автомобіля НОМЕР_1 після відшкодування шкоди. Суд першої інстанції на зазначену заяву уваги не звернув, питання про передачу залишків автомобіля не обговорив та будь - яких мотивів з цього питання у рішенні не навів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачу відшкодовується повна вартість автомобіля на час ДТП, то після відшкодування шкоди особа, яка таку шкоду відшкодувала має право отримати від потерпілого залишки тих вузлів та деталей автомобіля, які були замінені під час ремонту. Разом з тим, вимоги відповідача про передачу йому у власність всього автомобіля не можуть бути задоволені, оскільки відповідач за рішенням суду відшкодовує лише частину збитків, які не відшкодовані страховою компанією, а не всю суму збитків. Крім того, при розгляді справи встановлено, що позивач, незважаючи на недоцільність ремонту автомобіля, провів його ремонт та надалі ним користується, що згідно з чинним законодавством є його правом.

Відтак поверненню відповідачу після відшкодування ним шкоди підлягають лише замінені при ремонті автомобіля вузли та деталі автомобіля НОМЕР_1, які не можуть бути використані за призначенням пропорційно до відшкодованої відповідачем шкоди.

Доводи представника позивача про наявність у звіті помилки та про те, що автомобіль не може бути визнаний фізично знищеним колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі доводи виходять за межі апеляційного розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення має бути доповнена новим абзацем про вирішення питання передачі пошкоджених деталей відповідачу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Доповнити резолютивну частину рішення наступним абзацем.

Після відшкодування матеріальної шкоди замінені вузли та деталі автомобіля НОМЕР_1, які не можуть бути використані за призначенням повернути ОСОБА_1 пропорційно до відшкодованої ним шкоди.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді