Ухвала суду № 68870250, 07.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2015 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» суму заборгованість за кредитним договором в розмірі 35168 доларів США 36 центів, що на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 838382 гривень 05 копійок, та 216550 гривень 86 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 34977 доларів США 85 центів, пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 63578 гривень 02 копійки, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 104 гривні 46 копійок, 3% річних від простроченої суми боргу - 190 доларів США 51 цент, штрафні санкції - 152868 гривень 38 копійок.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2016 заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційному порядку заочне рішення від 20.11.2015 не оскаржувалось.

07.09.2016 р. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 52135191 з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2015.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подала до Голосіївського районного суду м. Києва заяву про розстрочення виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2015, відповідно до якої просила стягувати заборгованість за наступним графіком: з 01.05.2017 по 31.03.2018 по 500 дол. США, а з 01.04.2018 по 30.04.2018 26923 доларів США та штрафні санкції, судовий збір у сумі 220204,86 гривень, а також суму щомісячного погашення 3% річних в розмірі 190,51 доларів США.

В обгрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що тривалий час вона перебувала без роботи, всі наявні заощадження витрачено нею на щомісячне погашення кредитної заборгованості. Вона не має можливості в повному обсязі виконати рішення суду та виплатити одночасно всю суму боргу стягувачу, в зв'язку з фінансовою кризою в країні змінився курс валюти долар до гривні. Також відповідач посилалась на те, що іншого майна, ніж квартира, яка виступає предметом іпотеки, на яке може бути звернено стягнення у неї не має.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2017 заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2015 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Заявник вказує на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково не застосовано принцип диспозитивності судового процесу та помилково встановлено відсутність підстав для розстрочення рішення суду передбачених ст. 373 ЦПК України. Крім того, суд в оскаржуваній ухвалі суду вказав на те, що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо укладання мирової угоди в межах виконавчого провадження. Разом з тим, наслідки укладання мирової угоди в виконавчому провадженні у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» є зовсім інші, ніж наслідки розстрочення рішення суду і саме вони не відповідають інтересам позивача, оскільки передбачають додаткові ризики.

Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу першої інстанції та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2015 задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача Рибак Ю.І. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що виключні обставини, визначені ст. 373 ЦПК України, як підстава для розстрочення виконання рішення суду, у даній справі не встановлені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12. 2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

За правилом ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, діюче процесуальне законодавство передбачає можливість розстрочки виконання рішення суду тільки у виняткових випадках.

На підставу для розстрочення виконання рішення суду заявник посилалась на неналежний розмір отримуваного нею доходу для здійснення повного погашення заборгованості за кредитним договором та зміну курсу іноземної валюти в зв'язку з фінансовою кризою в країні.

Разом з цим, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є винятковою обставиною, що утруднює виконання рішень суду. До того ж суду не були представлені відповідні докази.

Інших доказів на підтвердження існування виняткових обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду відповідачем надано не було. А погодження іншої сторонни на розстрочку виконання рішення також не є безумовною підставою для задоволеня заяви. Як вірно вказав суд першої інстанції, сторони не позбавлені права на укладення мирової угоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду законним і обгрунтованим.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права.

В порядку ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311- 315, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: