Постанова № 6886821, 02.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2009 р. № 39464/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Карамушко І.І.,

за участю: представників позивача Данилової Т.А., Безязичного М.Ф.,

представників відповідача Демченко О.С., Горай Т.В., Жепалова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне науково-виробниче підприємство «Обєднання Комунар»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000120841/0 від 05 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі акту документальної невиїзної перевірки Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»від 22 травня 2009 року № 1650/41-018/14308730 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000120841/0, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 289 138,00 грн.

Позивач вважає зазначене повідомлення-рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на довільному застосуванні норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Документальною невиїзною перевіркою, що проводилася з 19 травня 2009 року по 22 травня 2009 року були охоплені періоди, котрі вже було перевірено перевірками, в результаті яких були складені довідки: по декларації за жовтень 2008 року довідка від 31 грудня 2008 року № 2568/41 - 018/14308730, по декларації за листопад 2008 року довідка від 09 лютого 2009 року № 258/41 -018/14308730.

До Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»надійшов акт про результати документальної невиїзної перевірки № 1650/41-018/14308730 від 22 травня 2009 року. Таким чином, фактично у травні 2009 року було проведено «повторну перевірку»періодів, що вже були перевірені та підтверджені довідками.

По декларації за жовтень 2008 року довідкою № 2360/41 - 618/14308730 від 01 грудня 2008 року було підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 1015 397, 00 грн. По декларації за листопад 2008 року довідкою № 258/41 - 018/14308730 від 09 лютого 2009 року було підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 432 146, 00 грн.

Позивач вважає, що нормами чинного законодавства України посадовим особам державної податкової служби не надано право перевіряти один і той самий період декілька разів, а також відсутній такий різновид перевірок, як «повторна перевірка», а отже, дії відповідача при здійсненні перевірки у травні 2009 року є неправомірними та безпідставними.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з державного бюджету України на рахунок Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»за жовтень 2008 року в сумі 213641,00 грн. та за листопад 2008 року в сумі 75497,00 грн. (на загальну суму 289138,00 грн.) відповідач вважає отримані результати зустрічних перевірок з питань правових відносин постачальників Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»по ланцюгам постачання.

Як зазначив позивач, на підставі суб'єктивного трактування норм законодавства, вбачаючи у діяльності ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Промислова група АВІТЕК», ТОВ «Азерит», ТОВ «Техно-Тон», ТОВ «Міркус»ознаки фіктивності, а саме невелику кількість працюючих, транспортування товару на умовах самовивозу, незнаходження підприємств за юридичними адресами, несплату до бюджету податку на додану вартість та звітування без фактичного здійснення господарської діяльності, державний ревізор-інспектор Горай Т.В. визнає правочини, укладені між Державним науково-виробничим підприємством «Обєднання Комунар»та ТОВ «Альфа Експерт»недійсними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і порушують публічний порядок, що в подальшому визначає як підставу для зменшення податкового кредиту позивача.

В позовній заяві вказано, що правочини, що були укладені між ТОВ «Альфа Експерт», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Промислова група АВІТЕК», ТОВ «Азерит», ТОВ «Техно-Тон», ТОВ «Міркус»стосуються лише господарської діяльності цих юридичних осіб. Ніякого відношення до їх господарської діяльності Державне науково-виробниче підприємство «Обєднання Комунар»не мало, і стороною цих правочинів ніколи не виступало, а тому здійснення діяльності зазначеними юридичними особами не може впливати на відшкодування податку на додану вартість на користь Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар».

Другим постачальником Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар», по якому був направлений запит та отримані результати зустрічної перевірки є ФОП ОСОБА_1. Дослідивши ланцюг постачання продукції: ФОП ОСОБА_1, ТОВ «ЕОЛ», ТОВ «Міркус», ТОВ «Техно-Тон», ТОВ «Промислова група АВІТЕК», ТОВ «Азерит», податковий ревізор-інспектор Горай Т.В. зменшує суму податкового кредиту, вважаючи підставою для цього «непідтвердження факту перевезення продукції за оплату».

Стосовно вищезазначених господарських відносин, в тому числі і правочинів, укладених ДНВП «Об'єднання Комунар»з його безпосередніми постачальниками, позивач зазначив, що при проведенні документальної невиїзної перевірки неможливо дослідити факт надходження продукції на склади підприємства, зробити висновок про недійсність правочинів, не дослідивши при цьому первинні документи бухгалтерського обліку. А тому всі висновки, зроблені в акті документальної невиїзної перевірки № 1650/41-018/14308730 від 22 травня 2009 року не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

СДПІ по роботі з ВПП були проведені позапланові виїзні перевірки ДНВП «Об'єднання Комунар»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року та листопад 2008 року, в ході проведення яких податковими інспекторами були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку, угоди та інші документи, що свідчать про здійснення господарських операцій підприємством з контрагентами. В результаті вказаних перевірок були складені довідка № 2568/41-018/14308730 від 31 грудня 2008 року та довідка № 258/41-018/14308730 від 09 лютого 2009 року, в яких цілком підтверджуються заявлені суми бюджетного відшкодування, жодних порушень не виявлено, але відшкодування податку на додану вартість на рахунок ДНВП «Об'єднання Комунар»здійснено не було.

За таких обставин, висновки, викладені а акті перевірки № 1650/41-018/14308730 від 22 травня 2009 року, щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства і фактичним обставинам справи. Податкове повідомлення рішення від 05 червня 2009 року № 0000120841/0, прийняте на підставі зазначеного акту також не може бути визнане підприємством.

Представники позивача - Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»Данилова Т.А., Безязичний М.Ф. - в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Жепалов О.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши наступне.

СДПІ не заперечує, що декларація за жовтень 2008 року була перевірена в ході позапланової виїзної перевірки на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11 Закону Україні «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. За результатами перевірки було складено Довідку від 09 лютого 2009 року № 258/41-018/14308730.

Декларація за липень 2008 року була перевірена в ході позапланової виїзної перевірки на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». За результатами перевірки було складено Довідку від 31 грудня 2008 року № 2568/41-018/14308730.

Однак з метою дослідження правильності формування податкового кредиту за перевіряємий період у відповідності до Наказу ДПА України від 18 вересня 2005 року № 350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ»були надіслані запити на проведення зустрічних перевірок та інформаційних довідок по основним постачальникам з питання підтвердження відображення в податковому обліку взаємовідносин з ДНВП «Об'єднання Комунар». Цей наказ є обов'язковим для виконання працівниками органів ДПС.

У ході проведення зустрічних перевірок, шляхом законодавчо встановлених процедур щодо підтвердження відшкодування до постачальника та зясування внаслідок таких перевірок у відповідності до п.п. 7.7.7 п.7,7 ст.7 Закону України «Про податок на вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, встановлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації за жовтень 2008 року та у податковій декларації за листопад 2008 року.

Представник відповідача в обґрунтування законності проведення перевірки посилався на Закон України «Про державну податкову службу в Україні», пунктом 1 ст.11 якого передбачено право органів державної податкової служби на здійснення документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податкових зборів). Саме цим правом і скористувалася СДПІ по роботі з ВПП та здійснила документальну невиїзну перевірку підприємства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 року та листопад 2008 року підставі отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів.

Як зазначив представник відповідача, ніякої «повторної перевірки»спеціалістами СДПІ не проводилось, тому взагалі не зрозуміло, чому позивач в позовній заяві посилається на «повторну перевірку»та на той факт, що вона не передбачена жодним документом. Крім того, проведення різних видів перевірок за один і той же період органами ДПС не суперечить чинному законодавству.

За результатами перевірок з питань правових відносин постачальників ДНВП «Об'єднання Комунар»по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками підприємства у перевіряємих періодах були ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1.

Як зазначено в матеріалах зустрічної перевірки по взаємовідносинах ДНВП «Об'єднання Комунар»з ТОВ «Альфа Експерт»та листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 2924/7/16-016 від 25 березня 2009 року встановлена відсутність поставок товарів, що свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

З матеріалів зустрічної перевірки, встановлено, що ТОВ «Альфа Експерт»не є виробником продукції, постачальниками були: ТОВ «Промбудівел Плюс»( підприємство не знаходиться за юридичною адресою, на теперішній день підприємство звітує без проведення діяльності), ТОВ «Промислова група АВІТЕК»(має орендовані офісні приміщення, постачання товару здійснено на підставі договору від 01 липня 2008 року, товар одержував довіреностями особисто Ржепковський А.А., інформацію щодо транспортування та вантажних робіт не надано, на кінець періоду, що перевірялася дебіторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками з ТОВ «Альфа Експерт»відсутня. ТОВ «Азе-рит»на момент перевірки підприємство ТОВ «Азе-рит»не звітує, останній звіт за січень 2009 року. Згідно отриманої відповіді ДПІ у Калінінському районі м. Донецька повідомляє, що ТОВ «Азе-рит»відсутнє за юридичною адресою. ТОВ «Техно-Тон»відсутнє за юридичною адресою.

Крім того, згідно аналізу поданої звітності до відповідних ДПІ, підприємства ТВ «Техно-Тон», ТОВ «Азе-рит»декларують значні обсяги податкових зобов'язань та відповідно податкового кредиту (більше 20,0 млн.). При цьому суми ПДВ нараховані до сплати в бюджет мінімальні (не більше 5,0 тис. грн.). У цей же час, надаючи розшифровки в розрізі контрагентів, підприємства відображають податкові зобовязання в розрізі контрагентів, а податковий кредит визначають одним рядком, тим самим створюючи умови для підтвердження податкового кредиту вигодонабувачів та транзитерів.

Дані зустрічних перевірок свідчать про безтоварність проведених операцій придбання та продажу товарів, оскільки аналіз реального часу здійснення операцій, місцезнаходження товарів, наявності трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, підтверджують відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності.

Вищевказані факти свідчать про те, що продукція була поставлена безпосередньо від ТОВ «Техно - Тон»та ТОВ «Азеріт», а документально оформлена (тільки на папері) через низку посередників без фактичного руху товарів. Зазначене у підсумку дозволило безпідставно набути право на податкову вигоду (безпідставно сформувати податковий кредит) та незаконно заволодіти коштами бюджету у вигляді заявленого до відшкодування ПДВ. У період за 2008 рік підприємства постачальники ТОВ «Техно - Тон»та ТОВ «Азеріт», згідно наданих декларацій з податку на додану вартість податок до бюджету не сплачували або сплачували його в незначній кількості.

Таким чином, дослідивши ланцюг постачання продукції по 2-й та 3-й ланці: ДНВП «Об'єднання Комунар», ТОВ «Альфа Експерт», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Техно-Тон»та ТОВ «Азе-рит»відповідачем було встановлено неможливість визначення надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету.

З обставин здійснення діяльності ДНВП «Об'єднання Комунар»відповідачем зроблено висновок, що укладені даною особою вищевказані правочини з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності»не обумовлені наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності.

Відповідно до п. 2 статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Отже, підприємством в порушення ст. 228 ЦК України укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Щодо підстав та виду перевірки Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар», що була проведена Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 19 травня 2009 року по 22 травня 2009 року, судом встановлено наступне.

Як зазначено в Акті перевірки № 1650/41-018/14308730 від 22 травня 2009 року, її предметом було питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року та листопад 2008 року.

Підставою для проведення перевірки визначено п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР передбачено право податкового органу на проведення перевірки платника податку, який подав декларацію з податку на додану вартість з відємним значенням податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на свій рахунок у банку, а саме, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Планові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за жовтень 2008 року та листопад 2008 року були проведені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 04 грудня 2008 року по 24 грудня 2008 року та з 20 січня 2009 року по 09 лютого 2009 року відповідно, на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Тобто, достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2008 року вже була предметом перевірок податковим органом.

Право на здійснення документальних невиїзних (камеральних) перевірок на підставі поданих декларацій з податку на додану вартість надано податковим органам в межах 30 денного строку, наступного за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, документальні невиїзні перевірки могли бути проведені по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень 2008 року до 20 грудня 2008 року, за листопад 2008 року до 18 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Порядок та умови реалізації права на проведення перевірок податковими органами, визначеного пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», конкретизовано у статтях 11-1, 11-2 вказаного Закону.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»містить спеціальну норму щодо проведення невиїзних перевірок (п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7), яка надає право проведення документальних невиїзних перевірок платників податків, які подали декларації з податку на додану вартість з відємним значенням податку. Зазначеними нормами податковим органам не надано право повторної перевірки одних і тих самих питань діяльності платника податків за один й той самий період. Єдиним виключенням є норма частини 13 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка передбачає, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Як було встановлено у судовому засіданні, позивач - Державне наукове-виробниче підприємство «Обєднання Комунар»- не звертався до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з відповідним проханням провести перевірку правильності визначення відємного значення з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2008 року, доказів порушення кримінальної справи проти посадових осіб платника податків - позивача суду надано не було. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, проведення документальної невиїзної перевірки позивача з 19 травня 2009 року по 22 травня 2009 року не було повязано з наявністю порушеної кримінальної справи проти посадових осіб позивача.

Як вказано в акті перевірки від 22 травня 2009 року № 1650/41-018/14308730, перевірка була проведена за результатами отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг). Вид перевірки визначено як документальна невиїзна.

Визначення документальної невиїзної перевірки міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ містить інший термін, підпункт 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 визначає перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, як камеральну перевірку.

Відповідно до ст. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Тобто, зазначені визначення понять «камеральна перевірка»та «невиїзна документальна перевірка», а також застосування даних понять в підзаконних нормативно-правових актах дають підстави для ототожнення понять «камеральна перевірка» та «документальна невиїзна перевірка». При цьому, як Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Закон України «Про державну податкову службу в Україні», не містять такої підстави або приводу для проведення камеральної (невиїзної) перевірки платників податків, як результат отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар».

Щодо підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000120841/0, судом встановлено наступне.

Позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності до СДП по роботі з ВПП були подані податкові декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2008 року.

Декларація за жовтень 2008 року була перевірена в ході позапланової виїзної перевірки, що була проведена на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». За результатами перевірки було складено Довідку від 09 лютого 2009 року №258/41-018/14308730.(т. 1, а.с. 23-51)

Декларація за липень 2008 року була перевірена в ході позапланової виїзної перевірки, що була проведена на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». За результатами перевірки було складено Довідку від 31 грудня 2008 року № 2568/41-018/14308730.

Державне науково-виробниче підприємство «Обєднання Комунар»знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова з 01.09.2000 р. №9.

Відповідно до свідоцтва №30010470 від 05.07.2005 р. Державне науково-виробниче підприємство «Обєднання Комунар»зареєстровано як платник ПДВ.

З 19 травня 2009 року по 22 травня 2009 року проведено документальну невиїзну перевірку Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року та листопад 2008 року на підставі отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), на підставі якої складено акт (т.1, а.с. 10-21)

На підставі Акту перевірки № 1650/41-018/14308730 від 22 травня 2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000120841/0.

Як зазначено в акті перевірки, за результатами перевірок з питань правових відносин постачальників ДНВП «Обєднання Комунар»по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»у жовтні-листопаді 2008 року були ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1 Акті перевірки зроблений висновок про те, що за результатами зустрічних перевірок суму податку на додану вартість, віднесену до податкового кредиту Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»по ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1, не було підтверджено, що призвело до завищення загальної суми податкового кредиту та порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідно і до завищення задекларованої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за жовтень-листопад 2008 року.

Зазначений висновок ґрунтується на таких даних акту перевірки.

Між ТОВ «Альфа Експерт»та ДНВП «Обєднання Комунар»були укладені договори від 18 грудня 2007 року №01/08, від 02 березня 2006 року №010/650 (т. 4 а.с.1-30. Відповідно до умов вищезазначених договорів позивач придбав у ТОВ «Альфа Експерт»мікросхеми, розєми, реле, трансформатори, електровентилятори, діоди.

Між ДНВП «Обєднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 1.01807 від 01 серпня 2007 року (строк дії до 31 грудня 2010 року) (т. 3, а.с.234-246), відповідно до умов якого позивач придбав у ФОП ОСОБА_1 папір, полікарбонат, мило, інструменти, емаль.

ТОВ «Альфа Експерт»зареєстровано в Управлінні державної реєстрації фізичних та юридичних осіб, свідоцтво про державну реєстрацію від 17 листопада 2005 року №14801020000018245. Взято на облік в органах ДПС 22 листопада 2005 року № 15771. У період укладання та виконання угод з позивачем відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13 грудня 2005 року № 28324798, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер 338183120306, було платником ПДВ.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа виконавчим комітетом Московської районної ради м. Харкова розпорядженням №24800000000077991 від 05 квітня 2007 року, на обліку у ДПІ Московського району м. Харкова знаходиться з 11 квітня 2007 року за № 38785. У період укладання та виконання угод з позивачем ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 від 25 квітня 2007 року.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень по справі посилається на те, що ТОВ «Альфа Експерт»не є виробником продукції, його постачальниками по ланцюгу були ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Промислова група «АВІТЕК», ТОВ «Азе-рит», ТОВ «Техно-Тон», ТОВ «Міркус»(т. 1, а.с. 14,15), з яких ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Азе-рит», ТОВ «Техно-Тон»не знаходяться за юридичною адресою, а також у 2009 році звітують без проведення господарської діяльності. У період вересень, жовтень, листопад 2008 р. підприємства-постачальники, згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, ПДВ до бюджету не сплачували, або сплачували його в незначній кількості. Тобто, з цього відповідачем зроблено висновок, що жодним з наведених вище постачальника товару та самим підприємством не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість, який був задекларованій ДНВП «Обєднання Комунар»до відшкодування.

У звязку з цим, позивач, на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України, вважає правочини, які містяться в договорах між ТОВ «Альфа Експерт»та ДНВП «Обєднання Комунар»від 18 грудня 2007 року №01/08, від 02 березня 2006 року №010/650, та між ДНВП «Обєднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 № 1.01807 від 01 серпня 2007 року нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Договори між ТОВ «Альфа Експерт»та ДНВП «Обєднання Комунар»від 18 грудня 2007 року №01/08 (строк дії до 31 березня 2009 року), від 02 березня 2006 року №010/650 (строк дії до 31 грудня 2006 року), та між ДНВП «Обєднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 № 1.01807 від 01 серпня 2007 року (строк дії до 31 грудня 2010 року) відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, а саме договорами купівлі-продажу та поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договори між ТОВ «Альфа Експерт»та ДНВП «Обєднання Комунар»від 18 грудня 2007 року №01/08, від 02 березня 2006 року №010/650, та між ДНВП «Обєднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 № 1.01807 від 01 серпня 2007 року (строк дії до 31 грудня 2010 року) у встановленому порядку недійсними визнані не були.

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов ДНВП «Обєднання Комунар»та ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1 підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи договорами, специфікаціями, які є невідємними частинами таких договорів та конкретизують предмети угод, рахунками та рахунками-фактурами на оплату товарів, що поставляються (т. 2, а.с. 48-67), видатковими накладними від постачальників ТОВ «Альфа Експерт», ФОП ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 67а-149а), податковими накладними (т. 2, а.с. 167-246) платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату отриманих товарів (т. 2, а.с. 149-166).

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що ДНВП «Обєднання Комунар»придбало у ТОВ «Альфа Експерт»мікросхеми, розєми, реле, трансформатори, електровентилятори, діоди, у ФОП ОСОБА_1 - було придбано папір, полікарбонат, мило, інструменти, емаль.

ДНВП «Обєднання Комунар»суми ПДВ за поставлені товари включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року та жовтень 2008 року згідно отриманим податковим накладним у таких сумах: за вересень 2008 р. в сумі 563398,46 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 192804,42 грн. та за вересень 2008 р. в сумі 86143,61 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 46137,29 грн. (т.1, а.с.12,17)

Позивач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ «Альфа-Експерт»та ФОП ОСОБА_1 відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Таким чином, ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1 виконали свої зобов'язання за договорами поставки, а ДНВП «Обєднання Комунар»прийняло виконання їх умов, операції з поставки товарів за цим договором відображені у податковому обліку сторін, в т.ч. ТОВ «Альфа Експерт»та ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ по операціях з ДНВП «Обєднання Комунар»віднесено до складу податкових зобовязань, що підтверджено Довідками, а саме: довідкою ДПІ у Московському районі м. Харкова про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ДНВП «Обєднання Комунар»за 2008 рік від 28 жовтня 2008 року №5100/172/2762011074 (а.с.45-51), довідкою ДПІ у Московському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мав правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар»за листопад 2008 року від 07 лютого 2009 року № 602/172/2762011074 (а.с.52-54), довідкою ДПІ у Московському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мав правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар»за період червень-жовтень 2008 року від 23 грудня 2008 року № 7239/172/2762011074 (а.с.63-65), довідкою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Експерт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мав правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар»за листопад 2008 року від 09 лютого 2009 року № 562/1600/33818318 (а.с.81-85), довідкою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Експерт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мав правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар»за період вересень-жовтень 2008 року від 15 січня 2009 року № 80/1600/33818318 (а.с.86-93) та не заперечується позивачем.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

За таких обставин, посилання позивача на невідповідність договорів поставки вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пунктів 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо, а також той факт, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду та вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів ні щодо посадових осіб ДНВП «Обєднання Комунар», ні ТОВ «Альфа-Експерт»та ФОП ОСОБА_1 позивачем не надано.

Щодо недекларування сум ПДВ постачальниками по ланцюгу а саме по операціям по реалізації товарів ТОВ «Промбудівел Плюс»ТОВ «Альфа-Експерт», про що зазначено в Акті перевірки (т. 1, а.с. 14), суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»безпосередньо платник податку несе відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, суд не приймає зазначене як доказ законності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не вважає належним доказом правомірності висновку відповідача щодо нікчемності правочинів його посилання на незнаходження за юридичною адресою постачальників по ланцюгу ТОВ «Альфа-Експерт»та ФОП ОСОБА_1, а саме ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Азе-рит», ТОВ «Техно-Тон»та їх звітування без проведення господарської діяльності, про що зазначено на стор. 3-10 Акту перевірки (т. 1, а.с. 12-19) з огляду на те, що факти незнаходження за юридичною адресою та незвітування встановлені у 2009 році та щодо звітності за податкові періоди 2009 року, та не стосується перевіряємого періоду - вересень-листопад 2008 року.

Посилання відповідача на те, що в результаті дослідження ланцюгу постачання продукції по 2-й та 3-й ланці ДНВП «Обєднання Комунар», ТОВ «Альфа Експерт», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Техно-Тон», ТОВ «Азе-рит»встановлено про неможливість визначити надходження відповідних сум податку на додану вартість бюджету не приймається судом до уваги з огляду на наступне. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету та встановлення їх сплати по ланцюгу постачання.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Висновок відповідача на стор. 7 Акту перевірки (т. 1, а.с. 16) про укладення ДНВП «Обєднанням Комунар»правочинів з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності», не був доведений відповідачем під час розгляду справи за допомогою належних доказів. Так, відповідач у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів встановлення факту фіктивного підприємництва за результатами розгляду кримінальної справи, а саме вироку суду.

Питання порядку транспортування товарів від ТОВ «Альфа Експерт» та ФОП ОСОБА_1 на адресу ДНВП «Обєднання Комунар», про відсутність документів на яке посилався відповідач, було досліджено в судовому засіданні та встановлено наступне.

Щодо ТОВ «Альфа Експерт»позивачем до матеріалів справи наданий договір оренди № 2520-Н від 19 квітня 2006 року (строк дії до 18 квітня 2009 року), відповідно до якого орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передає, а орендар ТОВ «Альфа Експерт»приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення (кімн. №№1-12) 4-го поверху чотирьохповерхового будинку адміністративного корпусу (інв.. №00026) (літ.А-4), загальною площею 240,60 м2, розміщені за адресою: м. Харків, вул. Рудика,13, що знаходиться на балансі ДНВП «Обєднання Комунар»(т. 3, а.с. 37-44)

Як пояснив представник позивача, товари, що поставлялися на виконання угод між ДНВП «Обєднанням Комунар» та ТОВ «Альфа-Експерт», з огляду на розташування постачальника та замовника за однією адресою, не вимагали здійснення їх транспортування, а отримувалися уповноваженими особами ДНВП «Обєднанням Комунар»безпосередньо у постачальника на підставі оформлених довіреностей.

Щодо ФОП ОСОБА_1 представником відповідача суду надано письмові пояснення від 14 травня 2009 року, надані ОСОБА_1 щодо його підприємницької діяльності з 2007 року, в яких зазначено, що основним покупцем є ДНВП «Обєднанням Комунар». З приводу порядку транспортування товарів на адресу ДНВП «Обєднанням Комунар»зазначено, що він надає посередницькі послуги, товар закуповується відповідно до заявок покупця та відвантажується одразу на його адресу, тому немає потреби у складських приміщеннях. Перевезення вантажів здійснювалася як силами покупця, тобто транспортом ДНВП «Обєднанням Комунар» по усній заявці, так і силами продавців з включенням доставки до вартості товару. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував те, що вказане пояснення стосується всього періоду наявних господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1.

Таким чином, вказані письмові пояснення не містять безпосередньої інформації щодо порядку передачі товару за період вересень листопад 2008 року та, відповідно, не можуть бути використані як доказ здійснення доставки товарів, придбаних у ФОП ОСОБА_1, транспортом позивача без належного оформлення.

Крім того, слід зазначити, що умови договору № 1.01807 від 01 серпня 2007 року між ДНВП «Обєднанням Комунар»та ФОП ОСОБА_1 передбачають, що приймання товару за кількістю та якістю (за візуальними ознаками) здійснюється на складі покупця, тобто в момент передачі товару продавцем.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність порядку виконання зазначеного договору в частині передачі товару його умовам.

Відносно ухвал Господарського суду Донецької області від 21 травня 2009 року по справам № 45/35б та № 45/34б про ліквідацію ТОВ «ВО «ТЕХНО-ТОН»та ТОВ «АЗЕ-РІТ», долучених до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (т. 1, а.с.112-115), суд зазначає, що наявність зазначених рішень суду не впливає на встановлення фактичних обставин виконання господарських зобовязань по договорам, які укладалися та виконувалися в періоді, коли ТОВ «ВО «ТЕХНО-ТОН»та ТОВ «АЗЕ-РІТ» були зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності та включені до ЄДРПОУ.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідачана наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між ТОВ «Альфа Експерт»та ДНВП «Обєднання Комунар»від 18 грудня 2007 року №01/08, від 02 березня 2006 року №010/650, та між ДНВП «Обєднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 № 1.01807 від 01 серпня 2007 року в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України. Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 9, 10, 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, ст. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, п. 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», ст. ст. 203, 204, 207, 208, 215, 216, 228, 629, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000120841/0 від 05 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України (УДК у Червонозаводському районі м. Харкова, ГУДКУ в Харківській області, р/р 31410537700011, МФО 851011, код ЗКПО 24134627) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Обєднання Комунар»(61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика,8, п/р 26001301813555 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Харків», МФО 351458, код ЄДРПОУ 14308730) судовий збір в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

У повному обсязі постанова виготовлена 06 листопада 2009 року.

Суддя Білова О.В.