Рішення № 68867302, 08.09.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Ходоровський М. В., Загорський О. О.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

Представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників Підволочиської селищної Ради Никитюка Р.І. та Калитчука О.М., представника ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, третіх осіб Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління держгеокадастру у Тернопільській області, Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського райСТ, Підволочиське районне споживче товариство про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, третіх осіб: Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління держгеокадастру у Тернопільській області, Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського райСТ, Підволочиське районне споживче товариство про припинення права постійного користування Підволочиського райСТ під об'єктом Підволочиський продовольчий ринок, що було надано на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1 вересня 1997 року площею 0,221 га по АДРЕСА_1; визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування, визнання права на користування цією земельною ділянкою за ним.

Рішенням Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року позов ОСОБА_5 до Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, третіх осіб Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління держгеокадастру у Тернопільській області, Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського райСТ, Підволочиське районне споживче товариство про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування задоволено частково:

визнано припиненим право постійного користування Підволочиського райСТ під об'єктом Підволочиський продовольчий ринок, що було надано на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1 вересня 1997 року площею 0,221 га по АДРЕСА_1;

визнано за ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою площею 0,221 га по АДРЕСА_1 для обслуговування набутого ним комплексу будівель та споруд ринку, у тому числі торговий павільйон із адміністративними приміщеннями, загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон зі складськими приміщеннями загальною площею 135 кв.м., вбиральнею загальною площею 71

кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта - 722,9 кв.м.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду від 16 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_5 по 243,60 грн судового збору в користь держави.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу Підволочиської селищної ради відхилено, а рішення Підволочиського районного суду від 10.07.2917 року залишено без зміни.

ОСОБА_1 09.08.2017 р. звернулася в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що даним рішенням порушені її права, оскільки спірну земельну ділянку визначено як місце здійснення її господарської діяльності - торгівлі з лотків на ринку, однак їй було відмовлено у залученні до розгляду справи. Крім того, апелянт вважає, що даний спір повинен вирішуватись господарським судом, оскільки він виник між господарюючими суб'єктами та спірна земельна ділянка призначена для обслуговування комплексу будівель та споруд, тобто для ведення господарської діяльності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року в частині, яка стосується визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,221 га та визнання за ОСОБА_5 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,2152 га.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_5, набувши у власність комплекс будівель та споруд ринку, що по АДРЕСА_1 набув право користування земельною ділянкою площею 0,221 кв.м, на якій знаходяться ці будівлі, а тому відповідно припиненим є право постійного користування Підволочиського райСТ у зв'язку з відчуженням об'єкту.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не повністю відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що власником комплексу будівель та споруд ринку, що по АДРЕСА_1 (торговий павільйон із адміністративними приміщеннями, загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон зі складськими приміщеннями загальною площею 135 кв.м., вбиральнею загальною площею 71 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., а всього загальна площа згідно технічного паспорта - 722,9 кв.м.) було Підволочиське райСТ "Ринок", що стверджується Свідоцтвом про право власності, виданим 09 липня 1998 року Підволочиською селищною радою на підставі рішення виконкому від 12.12.1996 року за № 153 та зареєстрованим згідно реєстраційного запису 17.07.1998 року за № 27.

На підставі рішення Підволочиської селищної ради народних депутатів від 27 серпня 1997 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, якою користується Підволочиське райСТ під об'єктом "Підволочиський ринок" Підволочиському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1 вересня 1997 року на земельну ділянку площею 0,221 га по АДРЕСА_1, яка зменшена рішенням відповідача №1604 від 8 грудня 2006 року на 60 кв.м (а.с. 42, 16 Т. 1).

Будь-які зміни щодо землекористувача з 1997 року Підволочиською селищною радою не вносились.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,2152 га сформована як об'єкт цивільних прав.

Згідно Статуту кооперативного Торгово-виробничого підприємства Підволочиського райСТ, затвердженого 05.09.2003 року і зареєстрованого в новій редакції, власником кооперативного торгово-виробничого підприємства є Підволочиське районне споживче товариство 21.09.2003 р. ( ст.3.1 власником майна є Підволочиське рай СТ).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_7 до Підволочиського РайСТ і визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 липня 2013 року між Підволочиським райСТ та фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 про продаж останньому комплексу будівель і споруд ринку по АДРЕСА_1.

Власник комплексу будівель і споруд ринку ОСОБА_7 не оформляв права землекористування.

31 липня 2014 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 як фізичній особі комплекс будівель і споруд ринку, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею 722,9 кв.м. (торговий павільйон зі адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон зі складськими приміщеннями - 135,0 кв.м ,вбиральня- 71,0- два торгових піднавіси 103,4 кв.м., а загальна площа згідно технічного паспорта 722,9 кв.м.), що стверджується договором дарування, посвідченим 31 липня 2014 року приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу.

Право власності позивача на комплекс будівель і споруд ринку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 31 липня 2014 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30.06.2016 рішення господарського суду від 17.03.2014 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд ринку по АДРЕСА_1, укладеного між Підволочиським райСТ та ОСОБА_7 скасовано і у позові ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу торгового павільйону із адміністративними приміщеннями, загальною площею 413,5 кв.м., торгового павільйону зі складськими приміщеннями, загальною площею 135 кв.м., вбиральнею загальною площею 71кв.м, два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта - 722,9 кв.м., дійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10.10.2016 року залишено без змін рішення Підволочиського від 01.12.2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог Підволочиської селищної ради, третіх осіб, в тому числі ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування комплексу будівель та споруд ринку по АДРЕСА_1, від 31.07.2014 року.

Залишаючи вищезазначене судове рішення без змін апеляційний суд зазначив, що Підволочиська селищна рада та треті особи не є власниками комплексу будівель і споруд ринку, не були стороною оспорюваного договору, а тому подання позову про визнання договору дарування недійсним не є належним способом захисту їх прав. Права особи, яка вважає себе власником майна підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215,216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (така правова позиція Верховного суду України у постановах від 18 вересня 2013 р.№6-95 цс13 та від 16.12.2009 р. №6-25336 св 09).

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює господарську діяльність - роздрібну торгівлю з лотків на ринках, а місцем провадження господарської діяльності є ринок по АДРЕСА_1, що стверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_2 від 14.05.2012 р., договорами оренди, укладеними по 2011 р. по 2013 р.

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 року, який розглядав справу за апеляційними скаргами ряду підприємців, в тому числі ОСОБА_1, встановлено, що фізичні особи-підприємці (в тому числі ОСОБА_1) користуються торговельними місцями на ринку про АДРЕСА_1.

Крім того, згідно долученої до справи схеми земельної ділянки з розташованими на ній комплексом будівель та споруд по АДРЕСА_1, вбачається розташування кіосків, з яких проводиться торгівля особами-підприємцями, в тому числі і ОСОБА_1

Відповідно до рішення Підволочиської селищної ради від 06.02.2017 р. за №33 вирішено організувати тимчасовий комунальний ринок з продажу непродовольчих та продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 та визначено відповідальним організатором тимчасового комунального ринку КП "Милосердя" Підволочиської селищної ради.

КП "Миросердя" Підволочиської селищної ради на виконання вищезазначеного рішення ради 15.08.2017 р. уклало з підприємцями, зокрема апелянтом, Договори на утримання торгових місць на території тимчасового комунального ринку по АДРЕСА_1.

Визначаючи розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівель і споруд ринку, які придбав ОСОБА_5, суд взяв до уваги розрахунок площі земельної ділянки необхідної для обслуговування будівель і споруд ринку, виконаний архітектором Національної спілки архітекторів України, згідно якого земельна ділянка площею 0,2152 га є нормативно достатньою, не перевищує максимального показника та може бути надана власнику комплексу ринку для його обслуговування (а.с. 108-113 Т. 1). І вказав, що будь-яких інших розрахунків щодо зменшення сторонам не надано.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності па жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові №6-225цс15 від 12 жовтня 2016 року.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельними ділянками. Згідно пункту "е" цієї статті підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За змістом частини третьої статті 14, ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Право на апеляційне оскарження мають також особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово вказувалося про застосування принципу справедливості при розгляді справ судами. Так, у рішенні Суду по справі «Надточій проти України» суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов»язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі кожної справи. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом («Донадзе проти Грузії» справа від 07.03.2006).

Враховуючи обставини справи, суд підставно прийшов до переконання, що на час відчуження ОСОБА_7 об'єкту нерухомого майна, а саме комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1, правом на постійне користування земельною ділянкою під об'єктом "Підволочиський продовольчий ринок" площею 0,221 га за мінусом 60 кв.м. належало Підволочиському райСТ, і надана вона була для розміщення та обслуговування об'єкту "Підволочиський ринок".

Судом встановлено, що на цій земельній ділянці, крім комплексу будівель, який придбав ОСОБА_5 знаходились місця для проведення господарської діяльності по торгівлі товарами інших фізичних осіб-підприємців ( 80 осіб), в тому числі ОСОБА_1

Отже, визнавши право на користування спірною земельною ділянкою площею 0,221 га по АДРЕСА_1, суд вирішив питання про права та обов'язки інших осіб, зокрема ОСОБА_1, не залучивши їх до участі у розгляді справи.

Колегія не погоджується з висновком суду, що земельна ділянка площею 0,2152 га є нормативно достатньою, не перевищує максимального показника та може бути надана власнику комплексу ринку ОСОБА_5 для його обслуговування (а.с. 108-113 Т. 1), оскільки такий висновок суд зробив не перевіривши можливість порушення прав інших осіб, не залучених до розгляду справи. Суд не врахував, що земельна ділянка була надана попередньому власнику для обслуговування об'єкту "Підволочиський продовольчий ринок".

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 комплекс будівель по АДРЕСА_1, який належав йому на підставі Договору купівлі-продажу цих споруд від 22.07.2013 року. Однак, Постановою Львівського апеляційного суду від 30.06.2016 рішення господарського суду від 17.03.2014 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд ринку по АДРЕСА_1, укладеного між Підволочиським райСТ та ОСОБА_7 скасовано і у позові ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу торгового павільйону із адміністративними приміщеннями, загальною площею 413,5 кв.м., торгового павільйону зі складськими приміщеннями, загальною площею 135 кв.м., вбиральнею загальною площею 71кв.м, два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта - 722,9 кв.м., дійсним відмовлено.

Отже колегія вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Твердження апелянта про те, що спір підвідомчий господарському суду, тому що сторони є суб'єктами господарської діяльності і спірна земельна ділянка призначена для обслуговування комплексу будівель і споруд ринку, тобто ведення господарської діяльності, не заслуговують уваги суду, оскільки

ОСОБА_5 набув у власність комплекс будівель ринку як фізична особа і як фізична особа звернувся з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 314, 316, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року в частині визнання припиненим права постійного користування Підволочиським райСТ під об'єктом Підволочиський продовольчий ринок площею 0,221 кв.м. по АДРЕСА_1, та визнання права користування цією земельною ділянкою за ОСОБА_5, та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, третіх осіб Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління держгеокадастру у Тернопільській області, Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського райСТ, Підволочиське районне споживче товариство про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: О.О. Загорський

М.В. Ходоровський