Постанова № 6886622, 17.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" листопада 2009 р.                                                                       № 2а- 41621/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н.М.,

за участю:

представника позивача – Мальцева Г.Ю., діє на підставі довіреності від 14.09.2009 року,

представника відповідача –Пазюра О. О., діє на підставі довіреності від 08.01.09 року за № 15/10/10-02

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції від 10.08.2009 р. за №0000271520/0 та від 04 09 2000 № 0000271520/1 про зобов’язання сплатити фінансову санкцію з податку на додану вартість у розмірі 19963 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на наступне. ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» є сільськогосподарським підприємством, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування діяльності, встановлений на теперішній час ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, а до 01 січня 2009 року п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому, у відповідності до абзацу 4 п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054 Товариство подає до податкового органу крім загальної податкової декларації з податку на додану вартість –податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період і включає в себе відображення лише тих операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість». Будь-якого перерахування сум податку на додану вартість на спеціальні рахунки чинне податкове законодавство не передбачає, а норми, на які посилається Ізюмська ОДПІ, зокрема п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений Постановою КМУ від 26 лютого 1999 р. № 271, є такими,що втратили чинність. Акт камеральної перевірки від 27.07.09, що складений не за формою, що передбачена у додатку 2 до Порядку № 166, а також який не містить в собі жодного факту виявлення будь-якої арифметичної або методологічної помилки в перевіряємих уточнюючих розрахунках до декларації з податку на додану вартість (скороченої) від 25.06.09 за вх. № 10109 та № 10106, не може бути належною підставою для визначення суми податкового зобов’язання платника податків та винесення і направлення Товариству податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на наступне. В періоді за який було подано уточнюючі розрахунки, ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» здійснювало діяльність згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»., який діяв до 01.01.09р. • І рахунках, які були відкриті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271, а також кошти, які до 01.03.09 не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причин) підлягають стягненню до бюджету. ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» на порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшена за рахунок подання уточнюючих розрахунків сума податку на додану вартість в розмірі 19963 грн. не перерахована на спец, рахунок, тому вважається використаною не за цільовим призначенням та підлягає стягненню до Державного бюджету.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі, а отже набуло прав юридичної особи.

Судом встановлено, що ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» в червні 2009 року було подано уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку па додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість (скороченої) за липень та серпень 2008 року, відповідно до яких підприємством було зменшено податковий кредит на загальну суму 19963 грн. в тому числі за липень 2008 року 5523 грн., за серпень 2008 року 14440 грн. Внаслідок проведених уточнень збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку та залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання на загальну суму 19963 грн., в тому числі за липень 2008 року 5523 грн., за серпень 2008 року 14440 грн. (а. с. 31,40-41 ).

Ізюмською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість (скороченої, пункт 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») ТОВ «Ізюмське звірогосподарство», поданої за липень та серпень 2008 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1225/1520/22663149 від 27.07.2009 (а.с. 10-12).

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» збільшена за рахунок подання уточнюючих розрахунків сума податку на додану вартість в розмірі 19963 грн. не перерахована на спец рахунок, тому вважається використаною не за цільовим призначенням та підлягає стягненню до Державного бюджету.

На підставі акту перевірки Ізюмською об’єднаною державною податковою інспекцією Харківської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2009 року за № 0000271520/0 на загальну суму 19963 грн. за порушення п.п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” (а.с. 14).

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до 1 січня 2009 року зупиняється дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.1999 року за № 271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.1999 року за № 271 залишки сум податку, акумульовані на спеціальних рахунках, в кінці року вилученню до бюджету не підлягали, а підлягали перерахуванню до державного бюджету в тій частині, що залишилася не використаною, починаючи з 1 березня року, що настав за роком, в якому Верховною Радою України ратифіковано протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі.

Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 05.02.08, ратифіковано Законом України від 10.04.08 № 250-Уі, то залишки коштів, акумульованих на спец. рахунках станом на 01.03.09 підлягають перерахуванню до бюджету. Спрямуванню до бюджету підлягають також кошти, які до 01.03.09 не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причин).

Пункт 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» було виключено з 01 січня 2009 року на підставі п.п. 1 п. 4 розділу II та п. 1 розділу III Закону України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 р. № 639-VІ. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.1999 року за № 271 втратила чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 32.04.2009 р. № 291, що була офіційно оприлюднена _10 квітня 2009 року в Офіційному віснику України № 24.

Судом встановлено, що ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» в червні 2009 року подало уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість (скороченої) за липень 2008 року та серпень 2008 року.

Таким чином, в періоді, за який було подано уточнюючі розрахунки, ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» здійснювало діяльність згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 1 січня 2009 року.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рн/|99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що будь –якого перерахування сум податку на додану вартість на спеціальні рахунки чинне податкове законодавство не передбачає, а норми, на які посилається Ізюмська ОДПІ, зокрема п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Порядку № 271, є такими, що втратили чинність, оскільки на момент здійснення операцій, по яким підприємство відобразило податок в декларації (скороченій) та в уточнених розрахунках, діяв порядок, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Порядку № 271.

Щодо посилання позивача на невідповідність акту камеральної перевірки встановленій формі, що передбачена у додатку 2 до Порядку № 166, відсутність в акті посилання на виявлення будь-якої арифметичної або методологічної помилки в перевіряємих уточнюючих розрахунках до декларації з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Підпунктом 4.2.2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено випадки, в яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Серед них, зокрема, випадок коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. N 06-10/167 стосовно визначення терміну "арифметична помилка або описка" під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або в додатки до неї.

Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому Державна податкова адміністрація України в листі №9018/7/23-3317 від 06.07.01 р. звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до заниження об'єкта оподаткування, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає про незастосування порядку, передбаченого для сільськогосподарського товаровиробника, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування діяльності, тобто фактично йдеться про наявність методологічної помилки в уточнених розрахунках.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 за № 2181-III, п. 4 Постанови КМУ "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.1999 року за № 271, ст.ст. 9, 11, 12, 51, 71, 122, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд –, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство»до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2009 року.

Суддя                                                                                                     Тацій Л.В.