Постанова № 6886142, 29.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2009 р.                                                                                 № 2а-40568/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін:

представник позивача - Дробот С.І., діє на підставі довіреності № 88 від 10.09.2009р.,

представник відповідача - Межерицький А.А., діє на підставі довіреності № 2192/10/-016 від 19.05.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0005791501/0 від 18.09.2007 року , -

В С Т А Н О В И В:

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005791501/0 від 18.09.2007 року у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

07.09.2007 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки № 1268/15-039/08326540 від 07.09.2007 року (фірмовий бланк № 005554), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: № 0005791501/0 від 18.09.2007 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% в сумі 40087,30 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». По даним перевірки кількість днів затримки по вказаній декларації складає 183-213 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань. Дані висновки акту перевірки не відповідають дійсності та документально не підтверджуються. Згідно податкової декларації з ПДВ № 26607 від 22.01.2007р. (декларація за грудень 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 134146 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень: № 52 від 29.01.2007 р. на суму 100 000,00 грн., № 64 від 30.01.2007 р. на суму 20000,00 грн., № 8 від 31.01.2007 р. на суму 14146,00 грн. Вказані платіжні документи відповідачем не досліджувалися в акті перевірки. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 01.08.2007р. у розмірі 12163,14 грн., 21.08.2007 р. на суму 48602,07 грн. та 31.08.2007 р. на суму 19409,37 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2006 р. сплачено 134146,00 грн. 29.01.2007 р., 30.01.2007 р. та 31.01.2007 р., а не 01.08.2007 р., 21.08.2007 р., та не 31.08.2007 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується. Крім цього, 20.02.2007 р. на адресу відповідача позивачем надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2006 р. Згідно до наданого уточнюючого розрахунку зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 5221 грн. Вищевказане не знайшло свого відображення в акті перевірки. Відповідно до вимог діючого законодавства суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, в тому числі і грошовими коштами. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним. Відповідачем примусово стягнено всю суму, сплачену 29.01.2007 р., 30.01.2007 р. та 31.01.07 р. на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Крім цього, відповідачем примусово стягнено всю сплачену суму ПДВ без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2. Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р., а платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались. Просили позов задовольнити.

Крім того, позивач просив відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, мотивуючи тим, що позивач оскаржив до суду інше податкове повідомлення-рішення, винесене за аналогічних обставин, постановою Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року позов задоволено, проте постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007 року постанову Господарського суду скасовано, прийнято нову постанову про відмову у позові. У зв"язку із винесенням зазначеної постанови Харківським апеляційним адміністративним судом від 05.07.2007 року позивач не оскаржив до суду інші повідомлення-рішення, у тому числі те, що є предметом даного позову. Проте ухвалою Вищого адміністартивного суду України постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007 року була скасована, а постанова Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року залишена в силі. Вважали, що вирішення аналогічної справи на користь підприємства дозволило позивачу повернутися до перегляду ставлення до застосованих штрафних санкцій у 2007-2008 роках за актами перевірок ДПІ, через що просили відновити строк звернення до суду.

Представник позивача - Дробот С.І. підтримала позовні вимоги, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на зазначені у позові та у клопотання про відновлення строку на звернення до суду обставини.

Представник відповідача - Межерицький А.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Надав до суду письмові заперечення, в яких значив, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області за несвоєчасну сплату підприємством податкового зобов’язання були нараховані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у розмірі 50%, за період з 26.04.2006 року у сумі 81300,37 грн. та в розмірі 20% за період з 30.08.2006 р. на суму 4582,82 грн. Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. - податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Висновок про своєчасність погашення узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ робиться позивачем лише на підставі того, що в реквізиті «призначення платежу» платіжних доручень було зазначено, період, за який вносились платежі. Однак такий висновок є помилковим законодавчо необґрунтованим з огляду на приписи п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. Вказані позивачем суми (згідно платіжних доручень наявних в справі) погасили існуючий податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань, визначених у деклараціях. В практиці Вищого адміністративного суду України при розгляді справ, пов’язаних із застосуванням п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. колегії суддів підтримували позицію податкового органу щодо прав та обов’язків платників податків, пов’язаних зі сплатою податкових зобов’язань. Також зазначив, що на думку відповідача до даних правовідносин не підлягає застосуванню п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону № 2181, який стосується примусового стягнення активів платника податків і на який позивач посилається у касаційній скарзі, оскільки він не стосується черговості погашення податкового боргу платника податків. Просили відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник відповідача надав суду заяву про застосування до позовних вимог наслідків пропущення строку звернення до суду. Пояснив, що він заперечує проти визнання судом причини пропущення строку звернення до суду поважною, оскільки у позивача відсутні такі причини, а наявність постанови Вищого адміністративного суду України на користь позивача по аналогічній справі не є доказом підтвердження поважності причин строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

07.09.2007 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету.

За результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету Казенним підприємством «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» ДПІ у Зміївському районі Харківської області складено акт перевірки № 1268/15-039/08326540, відповідно до якого перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, платником несвоєчасно сплачено, зокрема, податок на додану вартість. Кількість днів затримки - від 183 до 213 днів, загальна сума несвоєчасно сплаченого податку - 80 174 грн. 58 коп. В акті перевірки міститься посилання на документи, на підставі яких здійснено сплату податкового зобов"язання по декларації № 26607 від 22.01.2007 року - платіжні доручення № 514 від 01.08.2007 року, № 629 від 21.08.2007 року, № 513 від 01.08.2007 року.

На підставі зазначеного акту, керівником ДПІ у Зміївському районі Харківської області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: № 0005791501/0 від 18.09.2007 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію в сумі 40087,30 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Штрафні санкції до позивача застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно податкової декларації з ПДВ № 26607 від 22.01.2007 р. (декларація за грудень 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 134146 грн. (а.с.14).

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2006 року, який отримано відповідачем 20.02.2007 року (а.с.15), зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету, у розмірі 5 221 грн.

З копії платіжних доручень № 52 від 29.01.2007 р., № 64 від 30.01.2007 р., № 8 від 31.01.2007 р. (а.с. 16-18), судом встановлено, що позивачем сплачені суми ПДВ до бюджету за грудень 2006 року на суму 100 000,00 грн., на суму 20 000,00 грн., на суму 14 146,00 грн., відповідно.

Вказані платіжні документи відповідачем в ході перевірки не досліджувалися, акт перевірки не містить аналізу зазначених платіжних доручень.

Таким чином, позивачем по податковій декларації за грудень 2006 р. сплачено 134146,00 грн. згідно платіжних доручень від 29.01.2007 р., 30.01.2007 р. та 31.01.2007 р., а не згідно платіжних доручень від 01.08.2007 р., 21.08.2007 р., 31.08.2007 р., як це зазначено в акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.

При нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про сплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Згідно пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом України передбачено наступне.

Згідно ч. 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» має право на свій розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до п. 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, з наступними змінами та доповненнями, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Згідно п.12 ст.12 зазначеного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків та зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Посилання представника відповідача на пункт 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях, - є неправомірним, оскільки ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Крім того, ДПІ у Зміївському районі Харківської області примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд приходить до висновку, що наявність податкового боргу у позивача документально не підтверджена матеріалами справи, відповідачем не враховано призначення платежів зі сплати ПДВ, визначених позивачем у платіжних дорученнях, через що податкове повідомлення-рішення від № 0005791501/0 від 18.09.2007 року є неправомірним.

Проте судом встановлено, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, який відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем 18.09.2007 року, до суду позивач звернувся 03.08.2009 року. Та обставина, що по аналогічній справі згідно з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від. 05.07.2007 року позивачеві було відмовлено у задоволенні позовних вимог, а в подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007 року була скасована, не є поважною причиною для пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005791501/0 від 18.09.2007 року, виходячи з наступного.

Позивач по справі є юридичною особою, яка в силу ч. 3 ст. 48 КАС України здатна доручати ведення справи представникові, тобто є адміністративно процесуально право- і дієздатною особою. Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду у визначений законом строк. Крім того, право на звернення до суду є суб"єктивним правом, яке виникає за умови наявності певних юридичних фактів, а саме порушення прав, свобод та інтересів у публічно-правоивх відносинах. Зазначене право не може бути пов"язано з отриманням результатів розгляду судами різних інстанцій по інших справах, навіть якщо предметом розгляду тих справ є правовідносини, аналогічні спірним.

Враховуючи наведене, суд не визнає причину пропуску строку звернення позивачем до суду поважними.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, про що представником відповідача Межерицьким А.А. надано у судовому засіданні письмову заяву.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення з причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 134, 139 Господарського кодексу України, ст. 50 Бюджетного кодексу України, Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, з наступними змінами та доповненнями,ст.ст. 6 –14, 71, 99,100, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0005791501/0 від 18.09.2007 року – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02 листопада 2009 року.

Суддя                                                   Мар'єнко Л.М.