Ухвала суду № 68859924, 12.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3278/17 12.09.2017 120917 12.09.2017

Провадження №22-ц/784/1996/17

Головуючий у 1-й інстанції Павлова Ж.П.

Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Шагай О.А.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року

за позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,

В с т а н о в и л а :

У червні 2017 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Миколаївобленерго» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2017 року даний позов залишено без руху, а наступною ухвалою від 11 липня 2017 року його визнано неподаним та повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливлюють реалізацію наданих позивачеві прав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи її позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суддя виходив з того, що позивачем не були усунуті недоліки, в установлений судом строк.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Миколаївобленерго» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.

Залишаючи дану позовну заяву без руху, суддя виходив з того, що відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнення споживачів від сплати судового збору не передбачено, а відтак за вимогу про відшкодування моральної шкоди позивачеві належить сплатити 1600 грн. судового збору або надати документи, які є підставою для звільнення її від сплати судового збору, протягом п'яти днів з дня отримання нею ухвали.

На виконання даної ухвали 05 липня 2019 року представник позивача - ОСОБА_3 направив до суду уточнення до позовних вимог та просив відкрити провадження лише за однією із вимог, а саме: визнання незаконними дій ПАТ «Миколаївобленерго» по відключенню послуг з електропостачання.

Ухвалою судді від 11 липня 2017 року даний позов визнано неподаним та повернуто, оскільки у встановлений строк позивач не виконала основні вимоги, а саме не сплатила судовий збір за вимогу щодо порушення її права.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок оплати, звільнення від сплати судового збору та його повернення визначені законом України «Про судовий збір».

Згідно роз'яснень, які містяться в п.п.1, 6, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

Оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».

Пред'являючи позов, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», просила визнати дії по відключенню її квартири від електропостачання незаконними та відшкодувати заподіяну їй такими діями моральну шкоду.

Зазначала, що є споживачем наданих відповідачем послуг, а здійснивши відключення її квартири від електропостачання, останній порушив її права.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору за вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та залишаючи без руху з цих підстав позовну заяву, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та помилково вважав, що на дані правовідносини не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Більш того, судом не надано оцінки щодо уточнень до позовної заяви, які надані на виконання ухвали від 19 червня 2017 року.

Отже, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору, суддя першої інстанції вказаних вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 при зверненні до суду у справі за її як споживача, позовом, пов'язаним із захистом її порушених прав, має сплачувати судовий збір за вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, та дійшов передчасного висновку про невиконання вимог ухвали суду першої інстанції та поверненув її, що суперечить змісту ст. 121 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого спору.

Крім того, що суд безпідставно залишив даний позов без руху, ним також невірно визначено ще й розмір судового збору - виходячи із ставок відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», який справляється за подачу позовів про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, а тому на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М.Базовкіна

Т.Б.Кушнірова