Ухвала суду № 68857868, 15.08.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2610/17

Провадження № 2/333/1572/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Герасименко С.Г., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне залишити вказану заяву без руху з наступних.

У відповідності зі ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Відповідно до ст. 124 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

В порушення зазначених норм процесуального законодавства до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не додано доказів, які б підтверджували кожну обставину, викладену в заяві.

Крім того, в порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 640,00 грн.

При зверненні з цим позовом до суду, позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

З 01 вересня 2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01 вересня 2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».

Таким чином, вказане свідчить про наявність двох нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.

Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

В той же час, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

При цьому, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01 вересня 2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Згідно зі ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, яка подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.118, 119-121, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним залишити без руху.

Повідомити позивача за зустрічним позовом про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не перевищує пяти днів з дня отримання ними ухвали.

Розяснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя С.Г.Герасименко