Ухвала суду № 68857181, 13.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/519/2017(м)

263/16129/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Киян Д.В.

Доповідач Попова С. А.

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Герасимовій Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року Маріупольська міська рада звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на наступне. На підставі рішення ради від 21.12.2010р. № 6/2-139 ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки від 04.05.2011р. передана у строкове платне користування земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,3253га. Умовами договору була передбачена орендна плата у грошовій формі у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки за рік, а за додатковою угодою від 16.06.2011р. плата зменшена до 3% від грошової оцінки земельної ділянки. Проте, плата за користування земельною ділянкою відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена, заборгованість по орендній платі за землю станом на 08.09.2016р. складає 82224,71грн., яку позивач просив стягнути поряд із передбаченою умовами договору пенею за порушення зобов'язань в прострочений період у розмірі 3182,09грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2017 року позов Маріупольської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з травня 2016 року по липень 2016 року у розмірі 82224,71грн., пеню у розмірі 3182,09 грн., а також судовий збір у розмірі 1378 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2017 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просила заочне рішення скасувати і закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали доводи скарги, заперечення проти скарги представника позивача - ОСОБА_4, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали даної справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.05.2011р. між Маріупольською міською радою і ОСОБА_1 на підставі рішення ради від 21.12.2010 № 6/2-139 укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,3253га. Договір зареєстровано 23.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі за № 141233634000064. Договір укладено терміном на 10 років до 21.12.2020р., орендна плата згідно із п. 4.3 сплачується у грошовій формі у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки за рік (а.с.6-9).

За п. 4.3 додаткового договору між сторонами від 16.06.2011р. орендна плата за землю зменшена і сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки на рік (а.с. 5).

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 договору оренди земельної ділянки, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки.

Сторони у п. 4.11 договору оренди земельної ділянки домовились, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більш ніж 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення.

З розрахунку заборгованості по орендній платі за землю вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати за землю внаслідок порушення платежів з лютого 2014 року, в тому числі травень-липень 2016р., станом на 08.09.2016р. складає 82224,71грн. За умовами договору орендодавцем розрахована пеня за прострочений період в розмірі (а.с.10, 14-15).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскільки відповідач в порушення умов договору оренди землі не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, виниклу заборгованість необхідно стягнути на користь власника земельної ділянки.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції, діючій на момент укладення договору оренди і додаткового договору до нього, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом положень Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, а тому їх несплата в установлений строк є заборгованістю перед бюджетом.

В своїй апеляційній скарзі відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про поширення цивільної юрисдикції на спірні правовідносини, оскільки плата за орендовану земельну ділянку, власником якої є орган місцевого самоврядування, фактично є заборгованістю перед бюджетом, тому мало бути подано податковим органом адміністративний позов, а відтак цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими доводами погодитися не можна.

Дійсно, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 28 своєї постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (стаття 21) та Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, а тому їх несплата в установлений строк є заборгованістю перед бюджетом. У зв'язку із цим спори за позовами податкових органів про стягнення такої заборгованості не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Між тим, пред'явлені позовні вимоги стосуються виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, тобто Маріупольська міська рада виступає у справі як власник земельної ділянки і сторона договору, а не як суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Крім того, як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в редакції від 19 березня 2010 року за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Той факт, що адміністрування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності, покладено на податкові органі не позбавляє Маріупольську міську раду права, як власника земельної ділянки та сторони договору, самостійно захищати свої порушені права. Вимога позивача ґрунтується на положеннях ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів не може погодитись із твердженням в апеляційній скарзі, що в даному випадку за договором між сторонами заборгована плата за землю, як податок, має стягуватись суто податковими органами і тільки після невиконання орендарем податкового повідомлення-рішення.

Так, орендна плата згідно із п.п. 14.1.147, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач, хоча і є обов'язковим платежем, але ж не є тотожною із поняттям земельного податку. В сенсі наведених норм передбачено здійснення плати за землю в двох альтернативних формах: земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Маріупольською міською радою, як розпорядником коштів місцевого бюджету, власником земельної ділянки, використано саме другу форму платежу (орендну плату), що ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору оренди землі і не суперечить вимогам наведеного в апеляційній скарзі законодавства.

Як з'ясовано, договір про оренду землі від 04.05.2011р. не оспорений, не визнаний в цілому або в частинах недійсним. А відтак, в силу ст.ст. 628-629 ЦК України його умови є обов'язковими для виконання, зокрема відповідачем в частині оплати за користування орендованою земельною ділянкою.

Вказаними в апеляційній скарзі положеннями Податкового кодексу України не усувається обов'язок ОСОБА_1, як землекористувача своєчасно сплачувати орендну плату (ст. 96 Земельного кодексу України).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неврахування судом розповсюдження на неї положень ст.ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275 від 02 грудня 2015 року, які звільняють її, як суб'єкта господарювання, з 14.04.2014р. від виконання своїх обов'язків щодо плати за землю за договором, оскільки земельна ділянка розташована на території проведення антитерористичної операції.

З такими доводами погодитись не можна, оскільки договір оренди земельної ділянки був укладений між Маріупольською міською радою в особі начальника юридичного відділу ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_1 - фізичною особою, а не суб'єктом господарювання. Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді не здобуто доказів на підтвердження статусу відповідача як суб'єкта господарювання, зареєстрованого відповідно до закону як підприємця (п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги позивача щодо неналежності як доказу листа Департаменту фінансів Маріупольської міської ради з визначеним розміром заборгованості, який, на погляд ОСОБА_1, не може бути взятий до уваги.

Так, відомості про стан заборгованості в розмірі 82224,71грн. базуються на даних земельного кадастру щодо грошової оцінки наданої відповідачеві земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 0,325300га у розмірі 634,29грн./кв.м. (а.с. 10) з використанням позивачем звірки розрахунків по орендній платі, що підтверджено представленим суду апеляційної інстанції актом № 218 звірки надходження ресурсних платежів по орендній платі (а.с. 116). І утворення заборгованості у вказаному розмірі станом на 08.09.2016р. внаслідок неповних платежів з лютого 2014 року, в тому числі за травень-липень включно 2016 року, не спростовано позивачем будь-якими платіжними документами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами Маріупольської міської ради, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заборгованості орендаря по орендній платі за землю в розмірі, обчисленому за умовами договору, що є підставою для захисту порушених прав орендодавця шляхом стягнення цієї заборгованості, а також покладення на ОСОБА_1 відповідальності за прострочення платежів у вигляді сплати власнику земельної ділянки пені, що передбачено законом (ст. 549 ЦК України) і умовами договору.

Згідно розрахунку (а.с. 16) пеня за прострочення грошового зобов'язання розрахована за період з 22.06.2016р. (місяця наступного за травнем, за який не надійшла оплата) по 08.09.2016р. із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України (18% річних у спірному періоді) в розмірі 3182,09грн (п. 4.11 договору оренди земельної ділянки). Строк нарахування пені не перевищує визначеного ст. 258 ЦК України однорічного максимально граничного терміну для розрахунку цього виду неустойки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представниками відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді С.А.Попова

С.А.Зайцева

Л.М.Кочегарова