Ухвала суду № 68854812, 11.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Сала Т.Б .,Медяного В.М.

при секретарі: Агєєвій Г.В.

за участю представника стягувача ОСОБА_3 ,представника боржника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_5 без вилучення паспортного документу за участю стягувача ПАТ КБ»Приватбанк» за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Калинівського районного суду від 03.08.2017 року ,-

В с т а н о в и л а :

02.08.2017 року державний виконавець звернувся до суду з поданням погодженим з начальником ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження по виконавчому листу про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ»Приватбанк» заборгованості в розмірі 2,13 доларів США, по відсотках-58 грн. та 70 000 грн. по пені та 700,58 грн. за судовий збір.

Незважаючи на цілий ряд вжитих державним виконавцем заходів, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» ,по виявленню ,опису та арешту майна боржника, останнє не виявлено, рішення боржником не виконано і ОСОБА_5 ухиляється від його виконання. Просили встановити йому тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань за рішенням суду .

Ухвалою Калинівського районного суду від 03.08.2017 року подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя м. Калинівки до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначену ухвалу скасувати через порушення судом норм процесуального права ,а по справі ухвалити нову ухвалу ,якою закрити провадження. Зазначив ,що суд без наведення конкретних даних дійшов висновку про доведеність державним виконавцем факту ухвалення боржника від виконання зобов'язань по рішенню суду .Крім того, в порушення ст..31 ЦПК України його не було повідомлено про розгляд справи ,чим порушено його права.

Заперечуючи проти скарги представник боржника вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою ,а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача ,осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи , ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання суд виходив з того, що ухилення боржника від виконання рішення мало місце ,а тому задовольнив подання.

Разом з тим, до такого висновку суд дійшов передчасно.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ч.4 ст.313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону N 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Тобто державний виконавець має право звертатись до суду за встановленням обмеження лише у разі доведення ним ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням ,тобто винних дій боржника по умисному невиконанню цих зобов'язань .

Право на звернення до суду з питанням про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та порядок його розгляду врегульовано ст. 377-1 ЦПК України.

Згідно ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішнь та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

За змістом п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі ст. 377-1 ЦПК є доведення факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених ст. 12 Закону № 606-ХІV.Враховуючи ,що дані роз'яснення не суперечать нормам нині діючого ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, колегія суддів вважає необхідним застосувати вказане роз'яснення при вирішенні справи.

Тобто виконавець повинен довести обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження ,про отримання відповідної постанови, про необхідність виконання зобов'язань покладених рішенням , об'єктивну можливість виконання таких зобов'язань ( наявність майна чи доходів) , проте ухиляється від їх виконання і навести відповідні докази цьому.

Разом з тим у поданні державного виконавця конкретні факти обізнаності боржника , спрямовані на ухилення його від виконання рішення суду , не наведені. Матеріали справи відповідних доказів зазначеного також не містять.

Державний виконавець при вирішенні подання в судовому засіданні був відсутній, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, обставини ухилення не доводив.

Суд належним чином вказані обставини не перевірив, та передчасно без з'ясування дійсних обставин, що мають значення для справи вважав подання державного виконавця обґрунтованим, в мотивувальній частині ухвали суду продублював зміст подання державного виконавця без посилання на конкретні докази на підтвердження висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

За потреби суд постановляє ухвалу про витребування в порядку передбаченому ЦПК України матеріалів виконавчого провадження.

У разі неявки до суду державного виконавця на судовий виклик та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд відмовляє в задоволенні подання.

Розглянувши подання без участі державного виконавця і без дослідження всіх обставин по виконавчому провадженню, суд допустив неповноту з'ясування фактичних обставин та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для встановлення такого обмеження.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, висновки суду не можна визнати обґрунтованими ,а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, суд не звернув увагу ,що відповідно до ст. 377-1 ЦПК суд лише вирішує питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а право вибору способу виконання такого обмеження відповідно до Закону N 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України належить органу, до компетенції якого входить питання забезпечення виїзду за межі України, тобто - Державної прикордонної служби України.

Щодо доводів скарги про порушення судом прав ОСОБА_5 з підстав неповідомлення про розгляд подання ,то вони безпідставні .

Як вбачається зазначене подання державний виконавець подав, посилаючись на ст.377-1 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином, процесуальний закон передбачає негайний розгляд подання і не вимагає повідомлення боржника про розгляд та забезпечення його участі у ньому.

Отже цим права боржника судом не порушені.

Ст.312 ЦПК України передбачає що апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З врахуванням викладеного ,керуючись ст. 18 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» , ст.6 Закону N 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» , п.3 ч.1 ст.312 ,377-1 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Калинівського районного суду від 03.08.2017 року скасувати ,а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Сало Т.Б .

/підписи/

Медяний В.М.

Згідно з оригіналом: