Постанова № 68853923, 12.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" вересня 2017 р. Справа № 906/206/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017 року у справі № 906/206/17 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир

до Житомирської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Військової частини А-3749 Міністерства оборони України, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення від 21.07.2016 №295

за участю представників:

позивача 1 - ОСОБА_1, за довіреністю;

позивача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю;

третьої особи на стороні позивачів 1 - ОСОБА_4, за довіреністю;

третьої особи на стороні позивачів 2 - не з'явився;

третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

прокурор - Шпірук М.В.

В судовому засіданні від 12.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира (далі - позивач 2) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (далі - відповідач, скаржник) про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради № 295 від 21.07.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" (далі - рішення № 295) в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 11,8541 га, яку віднесено до земель оборони.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.07.2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Житомирської міської ради № 295 від 21.07.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з вільними зонами та полосами безпеки. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив задоволити вимоги апеляційної скарги.

Прокурор, представники позивачів та третьої особи 1 на стороні позивачів заперечили вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третьої особи 2 на стороні позивачів та третьої особи на стороні відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що до земель Міністерства оборони України відноситься земельна ділянка площею 81,18 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), та закріплена відповідно за Військовою частиною А3749 (військове містечко № 109). Згідно кадастрового плану, затвердженого начальником управління Держкомзему в місті Житомир земельній ділянці площею 81,1801 га в м. Житомир по Київському шосе, 54, яка надана для розміщення постійної діяльності військового містечка № 109 (в/ч А3749) 23.05.2011 року визначено кадастровий номер 181013600:06:001:0030. Як вбачається зі схем розміщення земельної ділянки площею 81,18 га, наявних в матеріалах справи № 906/206/17, зокрема, СХЕМА розміщення аеродрому "Смоківка" з вільними зонами та полосами безпеки, свідчить - про наявність на даній ділянці злітно-посадкової смуги (вертодрому) протяжністю 394 м.

Рішенням Житомирської міської ради № 295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальною площею 24,7324 га, за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44, для розміщення індустріального парку. Кадастровий номер земельної ділянки площею 24,7324 га - 1810136600:001:0035.

Вважаючи, що земельна ділянка площею 11,8541 га., яка увійшла до загальної площі 24,7324 га., відповідно до оскаржуваного рішення № 295, у Міністерства оборони не вилучалась (не викупалась), її цільове призначення не змінювалось, належить до земель Міністерства оборони, прокурор звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради № 295 від 21.07.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 11,8541 га.

В обґрунтування позову, вказувалось, що земельна ділянка площею 11,8541 га. є приаеродромною територією з вільними зонами та полосами безпеки.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України - аеродром, це поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України - аеродром державної авіації, - аеродром, призначений для використання державними повітряними суднами.

Згідно свідоцтва про реєстрацію вертодрому № АДА-МОУ 19, вертодром "Смоківка" внесений до Державного реєстру аеродромів державної авіації України, експлуатант аеродрому - військова частина А 3749.

Отже, вертодром військової частини А 3749 відноситься до аеродрому державної авіації України, внесений в каталог посадкових (вертолітних) майданчиків державної авіації України та використовується за призначенням.

Відповідно до п. 84 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України - приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об'єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Відповідно до ст. 69 Повітряного кодексу України - на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв'язку, навігації та спостереження. Будівлі і природні об'єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території. Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Отже, Повітряний кодекс України встановлює обмеження, а не заборону, щодо будівництва на такій території.

Предметом спору по даній справі є факт формування земельної ділянки, тобто встановлення її меж в натурі.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, площею 81,1801 га, не накладається, а межує з земельною ділянкою, площею 24,7324 га, що є предметом оскаржуваного рішення № 295. Доказів на спростування зазначеного твердження сторонами не надано ані під час розгляду справи в місцевому господарському суді, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що твердження прокурора та позивачів, що до земельної ділянки площею 24,7324 га. увійшла земельна ділянка 11,8541 га. яка була предметом позову у справі № 906/1632/13, є помилковими, з огляду на відсутність безспірних та беззаперечних доказів на підтвердження вказаних тверджень.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В свою чергу, позивачем не надано будь-яких доказів, на підставі яких можна було б встановити межі, конфігурацію та площу приаеродромної території вертодрому.

Зазначене є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

На підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно.

На думку апеляційного господарського суду, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та порушив принцип правової визначеності, оскільки із прийнятого рішення не вбачається та не можливо встановити в якому обсязі (розмірі, щодо якої площі земельної ділянки) оскаржуване рішення № 295 визнане недійсним, а в якому обсязі є чинним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської міської ради задовольнити.

2. Скасувати пункти 1, 2, 3 рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017 року у справі № 906/206/17. Прийняти в цій частині нове рішення.

"В позові відмовити.".

В решті рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017 року у справі № 906/206/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.