Ухвала суду № 68853758, 11.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"11" вересня 2017 р. Справа №910/27858/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м. Києва

від 18.11.2015

у справі № 910/27858/15 ( суддя Цюкало Ю.В. )

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) від 28.01.2014, оформлені протоколом № 3 від 28.01.2014; визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) від 20.03.2014, оформлені протоколом № 4 від 20.03.2014.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 у справі №910/27858/15 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" (02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ідентифікаційний код 31520157) від 28.01.2014, оформлені протоколом № 3 від 28.01.2014. Визнано недійсними рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" (02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ідентифікаційний код 31520157) від 20.03.2014, оформлені протоколом № 4 від 20.03.2014. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" (02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ідентифікаційний код 31520157) на користь ОСОБА_3 (02068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), грошові кошти: 2 436,00 грн (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" (02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ідентифікаційний код 31520157) на користь ОСОБА_4 (02095, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), грошові кошти: 2 436,00 грн (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2, 01.08.2017 відповідно до відбитку календарного поштового штемпелю на доданому до апеляційної скарги конверті, подав апеляційну скаргу де просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 у справі №910/27858/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на судове рішення, обґрунтовуючи його тим, що про існування рішення Господарського суду від 18.11.2015 скаржнику стало відомо лише 10.07.2017 з офіційного сайту судової влади України.

Вказана апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що повне рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/27858/15 складено 20.11.2015, отже останнім днем оскарження вказаного рішення є 30.11.2015, однак апеляційна скарга подана лише 01.08.2017.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами та доповненнями).

Виходячи з приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України, пропущений процесуальний строк може бути відновлений судом лише з поважних причин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2014 у справі № 908/5/13-г).

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Отже, відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Відповідно до абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Колегією суддів також береться до уваги наступне. Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) від 28.01.2014, оформлені протоколом № 3 від 28.01.2014; визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) від 20.03.2014, оформлені протоколом № 4 від 20.03.2014. Як було зазначено у рішенні суду від 18.11.2015 за результатами проведення загальних зборів прийнято рішення про звільнення з посади директора ТОВ "Інтерпроінвест" ОСОБА_5 20.03.2014, призначення на посаду директора ТОВ "Інтерпроінвест" ОСОБА_2 з 21.03.2014, реєстрацію усіх змін ТОВ "Інтерпроінвест", у встановленому законом порядку (доручено ОСОБА_2.).

Як вже було зазначено, що оскаржуваним рішенням суду визнано недійсними рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест від 28.01.2014, оформлені протоколом № 3 від 28.01.2014, також визнано недійсними рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" від 20.03.2014, оформлені протоколом № 4 від 20.03.2014. Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що у скаржника - ОСОБА_2 протягом більше, як два роки була можливість дізнатись про оскаржуване рішення суду, виходячи із правових наслідків рішення Господарського суду від 18.11.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи те, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, тому вказані скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги, оскільки скарга заявника не містить обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, що спричинили пропущення строку подання апеляційної скарги.

Таким чином, вказані обставини в апеляційній скарзі, не можуть вважатися поважними в розумінні ст.53 ГПК України, які викладені скаржником, оскільки пропуск строку стався не з вини суду чи установи зв'язку.

З огляду на викладене, колегія суддів на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України повертає апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 93, п.4 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 у справі №910/27858/15 повернути скаржнику.

3. Матеріали справи № 910/27858/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов