Постанова № 68853718, 13.09.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.09.2017р. справа № 908/1142/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:не з’явивсявід відповідача:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр», смт Кам’яне, Запорізька областьна рішення Господарського суду Запорізької області від10.08.2017р. по справі№ 908/1142/17 (суддя Боєва О. С.)за позовомДержавного підприємства «Науково – виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград, Дніпропетровська областьдо Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр», смт Кам’яне, Запорізька областьпростягнення 331’ 416,83 грн

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Науково – виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград, Дніпропетровська область (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр», смт Кам’яне, Запорізька область (далі – «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 234’ 810,00 грн, суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 13’ 618,98 грн, суми 3% річних у розмірі 3’ 533,03 грн, суми пені в розмірі 32’ 492.82 грн та суми штрафу в розмірі 46’ 962,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.08.2017р. (повний текст підписано 15.08.2017р.) по справі № 908/1142/17 позовні вимоги Державного підприємства «Науково – виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр» на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» суму 234’ 810,00 грн основного боргу, суму 13’ 618,98 грн інфляційних втрат, суму 3’ 510,60 грн – 3% річних, суму 32’ 205,93 грн пені, суму 46’ 962,00 грн штрафу та суму 4’ 966,61 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що судом першої інстанції безпідставно нараховано до стягнення суму пені, оскільки згідно укладеного сторонами договору, пеня нараховується з наступного дня невиконання п. 4.5 договору, який у останньому відсутній, тож підстави для стягнення з відповідача суми пені, на думку останнього – відсутні.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді – Стойка О. В., Чернота Л. Ф.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась без застосування засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом по справі встановлено, що 07.05.2015р. між Державним підприємством «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (Підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Янцівський гранітний кар’єр» (Замовник) було укладено договір № 439915 на здійснення вибухових робіт (далі – Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, Підрядник приймає на себе зобов’язання зі здійснення вибухових робіт на ПАТ «Янцівський гранітний кар’єр», а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.3. Договору результатом виконаних робіт (продукцією) позивача є підірвана гірнича маса, яка забезпечує роботу гірничо-транспортного комплексу.

Згідно із п. 4.3 Договору здача та приймання робіт оформлюється актом не пізніше 3-х (трьох) днів після виконання вибухових робіт. Оплаті підлягає вся взірвана гірнича маса, зазначена в Акті виконаних робіт.

Вартість робіт за Договором узгоджується сторонами та зазначається в Додатках до даного договору (п. 5.1 Договору). Орієнтовна сума по Договору складає 1’ 042’ 000,00 грн, ПДВ 20% - 208’ 400,00 грн, всього – 1’ 250’ 400,00 грн (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.5 Договору сторонами передбачено, що при виконанні вибухових робіт Замовник здійснює 50% передплати від передбачуваного об’єму вибухових робіт за 10 банківських днів до початку робіт, дата здійснення яких вказується у графіку проведення вибухових робіт.

Відповідно до п. 5.6 Договору залишок суми Замовник сплачує протягом 30-ти календарних днів з дня підписання Акта про виконання робіт. У випадку не підписання акта виконаних робіт протягом 3-х днів та відсутності мотивованої відмови у його підписання, акт виконаних робіт вважається підписаним Замовником на четвертий робочий день після отримання Акта виконаних робіт.

За визначенням п. 6.2 Договору, максимальний розмір куска взорваної гірничої маси по ребру не повинен перевищувати 0,8 метру, при цьому вихід негабаритних кусків після масового вибуху не повинен перевищувати 8%.

Згідно із п. 7.6 Договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня невиконання п. 4.5 даного договору, а за прострочку більш ніж 30 календарних днів сплачує штраф в розмірі 20% вказаної вартості.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє по 31 грудня 2015 р. (п. 12.1 Договору).

У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін письмово на заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 12.2 Договору).

07.05.2015р. між позивачем та відповідачем було підписано Протокол № 1 узгодження договірної ціни на здійснення вибухових робіт, згідно з яким сторонами було досягнуто згоди про розмір договірної ціни на виконання вибухових робіт в розмірі 12,50 грн за метр кубічний гірничої маси з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на виконання п. 5.5 Договору здійснено передплату вартості робіт в загальному розмірі 90’ 000,00 грн, що підтверджується доданими звітами по дебетовим та кредитовим операціям по рахунку від 13.10.2016р. та 26.10.2016р.

На виконання умов Договору позивачем, за замовленням ПАТ «Янцівський гранітний кар’єр», було проведено вибухові роботи на загальну суму 339’ 810,00 грн, з ПДВ, кількість гірничої маси визначена в розмірі 23500 метрів кубічних, що підтверджується, наявним у матеріалах справи, актом № 3/2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому, 25.11.2016р. відповідачем в якості оплати по Договору на розрахунковий рахунок позивача перераховано суму в розмірі 15’ 000,00 грн, що підтверджується доданим звітом по дебетовим та кредитовим операціям по рахунку від 25.11.2016р.

У зв’язку з частковим виконанням відповідачем свого зобов’язання за договором, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20.01.2017р. (вих. №25/247-2) щодо сплати заборгованості та нарахованих санкцій, яка була залишена скаржником без відповіді та задоволення.

Під час вирішення спору, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів виконання відповідачем у повному обсязі своїх зобов`язань за договором щодо повного розрахунку за проведені роботи.

Так, станом на день розгляду справи, відповідач повну вартість виконаних позивачем за договором робіт не оплатив, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 234’ 810,00 грн.

В обґрунтування вимог позову позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, що призвело до виникнення основного боргу в розмірі 234’ 810,00 грн та нарахування додаткових сум, як наслідок порушення зобов’язання у вигляді: суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 13’ 618,98 грн, суми 3% річних у розмірі 3’ 533,03 грн, суми пені в розмірі 32’ 492.82 грн та суми штрафу в розмірі 46’ 962,00 грн.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача стосовно неякісно виконаних позивачем робіт, оскільки за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Факт виконання робіт позивачем та факт їх прийняття відповідачем підтверджується двостороннім актом № 3/2016.

Норми статті 853 Цивільного кодексу України встановлюють, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Жодних доказів того, що відповідач повідомляв позивача про недоліки відповідачем не надано. У зв’язку з чим, відповідач втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч.2 п. 1 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Пунктами 3, 4 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза

Будь-яких доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки відповідачем не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем на виконання умов договору було виконано обсяг робіт, які було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, відповідачем всупереч умов договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк виконання позивачем робіт, а лише здійснено лише його часткову оплату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 234’ 810,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 234’ 810,00 грн, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 234’ 810,00 грн за виконаний, але не оплачений у встановлений договором строк обсяг робіт.

Крім того, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 13’618,98 грн інфляційних втрат, суму 3’ 510,60 грн – 3% річних, суму 32’ 205,93 грн пені, суму 46’ 962,00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 234’ 810,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 7.6 договору - є підставами для стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, штрафу та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат - є законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості та з урахуванням часткових оплат, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми 13’ 618,98 грн інфляційних втрат, суми 3’ 510,60 грн – 3% річних, суми 32’ 205,93 грн пені та суми 46’ 962,00 грн штрафу.

Судова колегія погоджується з думкою місцевого господарського суду щодо відхилення заперечень відповідача стосовно неузгодження в п. 7.6 Договору строку нарахування пені з огляду на те, що строк нарахування пені встановлюється з наступного дня невиконання п. 4.5 Договору, який у Договорі відсутній. Адже, описка в пункті Договору не змінює строків нарахування пені та виникнення прострочення суми заборгованості. Навіть за наявності описки в п. 7.6. договору, вказаним пунктом передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну або неповну оплату послуг.

З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано часткове задоволено позовні вимоги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр», смт Кам’яне, Запорізька область - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2017р. по справі № 908/1142/17 – без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ГСЗО;

ОСОБА_4

тел.: 702-01-54