Постанова № 68853689, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/9405/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2017

у справі № 910/9405/17 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

про стягнення 217 018,86 грн

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3.) звернулась Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (надалі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») про стягнення 217 018,56 грн заборгованості, з яких 205 080,00 грн основного боргу та 11 938,86 грн пені, вказуючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення №1/1 від 23.06.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/9405/17 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3: 205 080 (двісті п'ять тисяч вісімдесят) грн заборгованості з орендної плати; 11543,71 грн пені та 3249,36 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

05.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій останній просив здійснити розгляд справи без його участі, у зв'язку з відпусткою представника ФОП ОСОБА_3

У судове засідання 13.09.2017 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Судова колегія, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та у відсутність уповноважених представників сторін.

13.09.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 23.06.2014 між ФОП ОСОБА_3 (у тексті договору - орендодавець) та ПАТ «Креді Агріколь Банк» (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №1/1 (надалі- договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване у будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., АДРЕСА_1, приміщення 41.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 05.11.2001 Клюєвим Л.П., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим № 7596.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що об'єкт оренди передається в оренду з метою розміщення відділення (філії) орендаря.

Згідно з п. 2.1 договору передача об'єкта оренди орендарю відбувається в строк, визначений у п. 4.2.1 договору, та підтверджується актом прийому-передачі в оренду об'єкта оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. приміщення становить суму в гривнях, еквівалентну 16,93 доларам США по курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ.

Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди згідно з актом прийому-передачі на зазначений вище розмір орендної плати за один метр згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1500,00 доларам США по курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ за місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору оренди впродовж дії всього терміну договору для визначення відповідної щомісячної орендної плати використовується гривневий еквівалент долара США на день відповідного орендного платежу по курсу продажу орендарем долара США без урахування ПДВ.

Згідно з п. 6.7 договору орендар починає сплачувати орендну плату з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди орендарю і припиняє з дня підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди орендодавцю.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що термін оренди об'єкту встановлюється на 2 роки 11 місяців 8 днів: з 23.06.2014 по 31.05.2017 включно.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток та діє до терміну оренди об'єкту оренди протягом строку, визначеного у п. 10.1 договору, однак, у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.2 договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 88,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: 50027, Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, приміщення № 41, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 23.06.2014, який підписано уповноваженими представниками сторін (а.с. 22).

Договорами про внесення змін та доповнень № 1 від 01.10.2014, № 2 від 31.12.2014 сторонами були внесені зміни до п.п. 6.1, 6.2 договору оренди, а саме, було змінено розмір щомісячної орендної плати за певний період оренди (еквівалент 1300,00 доларам США за місяць у період з 01.10.2014 по 31.12.2014 відповідно до договору про внесення змін № 1 від 01.10.2014 та 20000,00 грн за місяць у період з 01.01.2015 по 31.03.2015 відповідно до договору про внесення змін № 2 від 31.12.2014).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення коштів у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з січня по травень 2017 року.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі наголошував на необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку розміру орендних платежів за період з січня по травень 2017 року, з огляду на те, що розрахунок суми у гривнях (розмір місячної орендної плати) був здійснений станом на дату складення відповідних рахунків на оплату, тоді як умовами договору передбачено, що розмір орендної плати у гривнях визначається з урахуванням курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу, тобто станом на 15 число поточного місяця (відповідно до пункту 6.9 Договору).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів дострокового розірвання договору оренди і повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу, а тому дійшов висновку, що за період з січня по травень 2017 року відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату на умовах, визначених у договорі.

При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження відповідача щодо безпідставності визначення розміру орендної плати у гривні станом на дату складення відповідних рахунків. Водночас, враховуючи, що позивач, здійснюючи розрахунок ціни позову, визначив розміри орендних платежів (у гривні) станом на 16.01.2017, 15.02.2017, 15.03.2017, 17.04.2017, 15.05.2017, місцевий господарський суд встановив, що такі розрахунки є правильними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено місцевим господарським судом, умовами договору оренди сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання (сплата орендної плати) в іноземній валюті (долар США) та встановили порядок визначення суми орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем.

Так, відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору загальна сума орендної плати на місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1 500 доларам США за курсом продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу.

Відповідно до п. 6.9 договору орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений у розділі 12 цього договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця (у випадку якщо орендодавець не порушує строку згідно з яким виставляється рахунок на оплату орендної плати), за який здійснюється оплата, на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві не пізніше 5-го числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по травень 2017 року позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату на загальну суму 203 774,68 грн, а саме:

- рахунок №1 від 03.01.2017 на суму 40 950,03 грн (розрахунок здійснено з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на 03.01.2017);

- рахунок №2 від 01.02.2017 на суму 41 549,86 грн (розрахунок здійснено з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на 01.02.2017);

- рахунок №3 від 01.03.2017 на суму 40 950,03 грн (розрахунок здійснено з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на 01.03.2017);

- рахунок №4 від 04.04.2017 на суму 40 499,95 грн (розрахунок здійснено з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на 04.04.2017);

- рахунок №5 від 03.05.2017 на суму 39 824,81 грн (розрахунок здійснено з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на 03.05.2017).

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач у строки, передбачені п. 6.9 договору оренди, направляв відповідачеві вказані рахунки на оплату, зокрема, з долучених позивачем до позовної заяви описів вкладення у цінний лист вбачається, що рахунки на оплату за спірний період були надіслані позивачем на адресу Відділення «Дніпропетровська міжрегіональна дирекція» ПАТ «Креді Агріколь Банк» не пізніше 5-го числа поточного місяця (місяця оренди) разом з актами здачі-прийняття наданих послуг, підписаними зі сторони ФОП ОСОБА_3 (а.с. 32-51).

Крім того, 16.05.2017 позивач направив відповідачу претензію, в якій вказав, що сума загальної заборгованості за орендну плату за договором станом на 16.05.2017 становить 203 774,68 грн та вимагав в строк до 30.05.2017 погасити заборгованість з орендної плати (а.с. 52).

Однак, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди за період з січня по травень 2017 року за договором.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем орендних платежів за спірний період за вищевказаними рахунками, суду не надано.

Вказані обставини також підтверджуються поясненнями представника ПАТ «Креді Агріколь Банк», викладеними в апеляційній скарзі.

Разом з тим, відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі заперечив щодо розмірів нарахованих позивачем місячних орендних платежів, оскільки позивачем було здійснено розрахунок гривневого еквіваленту орендної плати станом на дату складання рахунку.

Проте, вказані доводи апелянта колегія суддів вважає надуманими та безпідставними, враховуючи наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 6.9 договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Умовами договору також передбачено, що гривневий еквівалент розміру орендної плати визначається з урахуванням курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу (п.п. 6.1, 6.2. договору).

З огляду на вказані умови договору, враховуючи, що банк взагалі не сплатив позивачу орендні платежі за період з січня по травень 2017 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у будь-якому випадку гривневий еквівалент розміру орендної плати за спірний період повинен визначатися з урахуванням курсу продажу долара США станом на 15 число відповідного місяця.

Згідно інформації, яка знаходиться на офіційному сайті відповідача https://credit-agricole.ua/, курс продажу банком долара США станом на 16.01.2017 становив 28,80 грн за 1 долар США, станом на 15.02.2017 - 27,40 грн за 1 долар США, станом на 15.03.2017 - 27,15 грн за 1 долар США, станом на 17.04.2017 - 26,87 грн за 1 долар США та станом на 15.05.2017 - 26,50 грн за 1 долар США.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, обґрунтованим розміром орендної плати (у гривні) за січень 2017 року є 43 200,00 грн (1 500 доларів США х 28,80), за лютий 2017 року - 41 100,00 грн (1 500 доларів США х 27,40), за березень 2017 року - 40 725 грн (1 500 доларів США х 27,15), за квітень 2017 року - 40 305,00 грн (1 500 доларів США х 26,87), за травень 2017 року - 39 750 грн (1 500 доларів США х 26,50), що разом становить 205 080,00 грн.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем рахунків на оплату, за січень 2017 року останнім було нараховано відповідачу орендну плату у сумі 40 950,03 грн, за лютий 2017 року - 41 549,86 грн, за березень 2017 року - 40 950,03 грн, за квітень 2017 року - 40 499,95 грн, за травень 2017 року -39 824,81 грн, що разом становить 203 774,68 грн.

Водночас, розраховуючи ціну позову позивач у розрахунках визначає розміри орендних платежів (у гривні) станом на 16.01.2017, 15.02.2017, 15.03.2017, 17.04.2017, 15.05.2017, які є більшими у порівнянні із визначеними позивачем раніше сумами у рахунках, проте, є правильними.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість ПАТ «Креді Агріколь Банк» перед ФОП ОСОБА_3 становить 205 080,00 грн, а саме: 43 200,00 грн за січень 2017 року, 41 100,00 грн за лютий 2017 року, 40 725,00 грн за березень 2017 року, 40 305,00 грн за квітень 2017 року та 39 750,00 грн за травень 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи, що борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 205 080,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 11 938,86 грн, а саме: 4 490,64 грн пені за період з 17.01.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за січень 2017 року; 3 322,94 грн пені за період з 16.02.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за лютий 2017 року; 2 414,59 грн пені за період з 16.03.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за березень 2017 року; 1 259,13 грн пені за період з 18.04.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за квітень 2017 року; 451,56 грн пені за період з 16.05.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за травень 2017 року.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору сторони встановили, що у випадку прострочки орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору оренди та обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд правильно встановив, що вимога про стягнення пені є обґрунтованою, проте наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірним.

Здійснивши власний розрахунок пені за загальний період з 17.01.2017 по 31.05.2017 на заборгованість відповідача за кожним місяцем окремо, перевірений судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково в сумі 11 543,71 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, у стягненні 395,15 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували сплату відповідачем орендних платежів за користування об'єктом оренди за період з січня по травень 2017 року в порядку та обсязі, визначених умовами договору, сторонами надано не було.

Керуючись вищенаведеними нормами законодавства та враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 216 623,71 грн, з яких 205 080,00 грн основного боргу та 11 543,71 грн пені. В частині позовних вимог про стягнення 395,15 грн пені необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/9405/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Креді Агріколь Банк» - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/9405/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/9405/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9405/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська