Рішення № 68853198, 12.09.2017, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12 вересня 2017 рокуСправа №921/466/17-г/17ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро", м.Херсон

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м.Тернопіль

про стягнення 65803,89грн,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №138 від 28.09.2016;

відповідача: не з'явився.

В ході розгляду справи в судовому засіданні присутньому представнику позивача розяснено його права та обовязки у відповідності до приписів ст.ст.20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро", м.Херсон, звернулося 03.08.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м.Тернопіль, про стягнення 30053,07грн основного боргу, 2612,29грн інфляційних нарахувань, 535,74грн 3% річних та нарахованої пені в сумі 32602,79грн, всього 65803,89грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань згідно договору купівлі-продажу №000044422 від 06.10.2016.

Ухвалою суду від 09.08.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 22.08.2017 з подальшим відкладенням в порядку ст.77 ГПК України на 05.09.2017 та 12.09.2017, зважаючи на неявку в судове засідання сторін, необхідність витребування додаткових розрахунків суми позову.

Позивачем до початку судового засідання 12.09.2017 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №318-1/17 від 08.09.2017 (вх.№16993 від 12.09.2017), згідно якої спираючись на ст.22 ГПК України просить стягнути з відповідача у справі 30053,07грн основного боргу, 2612,55грн інфляційних нарахувань, 533,26грн 3% річних та 4106,92грн нарахованої пені, всього 37306,80грн, посилаючись на невірний обрахунок нарахованих санкцій при поданні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву та мотиви, вкладені у ній, приймає її до розгляду як таку, що подана в межах прав сторони, визначених ст.22 ГПК України та до прийняття судом рішення по суті спору.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, витребувані ухвалами суду від 09.08.2017, 22.08.2017, 05.09.2017 документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать долучені до справи повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, достатність поданих доказів, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

06.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" як Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Апрус" як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №000044422 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязався власними силами поставити Покупцю окремими партіями товар, кількість, асортимент та ціна якого на кожну партію визначається відповідно до діючих прейскурантів (прайс-листів) у товарно-транспортних накладних, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товар протягом семи календарних днів з моменту оформлення прийняття товару (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 6.1, 7.2"б" договору).

Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю після вручення товару Покупцю та проставлення печатки і підпису Покупця на товарно-транспортній накладній по кожній партії товару (п.п.4.5, 5.1 договору).

Умовами укладеного договору (розділ 7) сторони також визначили порядок, форму та терміни здійснення розрахунків за поставлений товар.

У відповідності до п.п.7.1, 7.2"б", 7.4 договору Покупець здійснює оплату товару в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів протягом 7 (семи) календарних днів з моменту оформлення приймання товару.

Відповідно до п.7.1 договору підставою для розрахунків між сторонами є даний договір та товарно-транспортні накладні Продавця.

У п.12.2 за прострочення оплати продукції на умовах договору сторонами передбачено нарахування неустойки у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення виконання зобовязання, яку Покупець повинен сплатити на користь Продавця.

Пунктом 10.1 строк дії договору визначено з моменту його підписання сторонами до 31.07.2017 та з можливістю продовження на один рік у разі, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору. При цьому припинення дії договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за порушення зобовязань, що виникли в них за цим договором (п.10.4 договору).

Як стверджує позивач та це вбачається з долучених до матеріалів справи документів, зокрема, товарно-транспортних накладних №5007980603 від 15.11.2016 на суму 2281,56грн, №5008025944 від 18.11.2016 на суму 3631,56грн, №5008025948 від 18.11.2016 на суму 1929,78грн, №5008025920 від 18.11.2016 на суму 1103,10грн, №5008036050 від 19.11.2016 на суму 1999,56грн, №5008042887 від 19.11.2016 на суму 2055,48грн, №5008041455 від 19.11.2016 на суму 1510,02грн, №5008052642 від 21.11.2016 на суму 1912,62грн, №5008051848 від 21.11.2016 на суму 2410,80грн, №5008051849 від 21.11.2016 на сум у 1426,44грн, №5008071885 від 22.11.2016 на суму 822,96грн, №5008082554 від 22.11.2016 на суму 410,10грн, №5008061022 від 22.11.2016 на суму 1694,28грн, №5008096048 від 23.11.2016 на суму 499,86грн, №5008096612 від 23.11.2016 на суму 1003,68грн, №5008096611 від 23.11.2016 на суму 611,64грн, №5008424931 від 15.12.2016 на суму 6570,96грн, Акту звірки розрахунків за період з 01.11.2016 по 01.08.2017, бухгалтерської довідки №318/17 від 08.09.2017 на виконання взятих договірних зобовязань ТОВ "Данон Дніпро" поставило, а відповідач у справі через своїх представників прийняв товар на загальну суму 31874,40грн, що підтверджується підписом та штампом ТОВ "Апрус" з відміткою про прийняття кожної партії товару на зазначених накладних.

Однак, ТОВ "Апрус" свої грошові зобовязання за договором виконало частково, сплативши 05.01.2017 кошти в сумі 1821,33грн згідно платіжного доручення №76CIT76UA117002, з яких товар, поставлений згідно товарно-транспортної накладної №5007980603 на суму 2281,56грн залишився частково неоплаченим в сумі 460,23грн.

Доказів, які б підтверджували оплату вартості поставленого товару в повній мірі, матеріали справи не містять.

Навпаки, заявлена до стягнення сума основного боргу (30053,07грн) підтверджена сторонами шляхом підписання Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2017.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору купівлі-продажу в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару згідно договору №000044422.

Зважаючи на порушення майнових прав позивача на суму 30053,07грн основного боргу позивач звернувся з позовом про стягнення даної суми з ТОВ "Апрус" в примусовому порядку, при цьому нарахувавши за неналежне виконання грошового зобовязання 2612,55грн інфляційних нарахувань, 533,26грн 3% річних та 4106,92грн нарахованої пені, котрі в включено в суму даного позову.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини купівлі продажу товару, що регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобовязується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч.2 цієї статті передбачено, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням пункту 7.2"б" Договору відповідач повинен був здійснити розрахунок протягом семи календарних днів, а саме: за товарно-транспортною накладною №5007980603 від 15.11.2016 на суму 2281,56грн до 22.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008025944 від 18.11.2016 на суму 3631,56грн до 25.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008025948 від 18.11.2016 на суму 1929,78грн до 25.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008025920 від 18.11.2016 на суму 1103,10грн до 25.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008036050 від 19.11.2016 на суму 1999,56грн до 26.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008042887 від 19.11.2016 на суму 2055,48грн до 26.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008041455 від 19.11.2016 на суму 1510,02грн до 26.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008052642 від 21.11.2016 на суму 1912,62грн до 28.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008051848 від 21.11.2016 на суму 2410,80грн до 28.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008051849 від 21.11.2016 на сум у 1426,44грн до 28.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008071885 від 22.11.2016 на суму 822,96грн до 29.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008082554 від 22.11.2016 на суму 410,10грн до 29.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008061022 від 22.11.2016 на суму 1694,28грн до 29.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008096048 від 23.11.2016 на суму 499,86грн до 30.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008096612 від 23.11.2016 на суму 1003,68грн до 30.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008096611 від 23.11.2016 на суму 611,64грн до 30.11.2016; за товарно-транспортною накладною №5008424931 від 15.12.2016 на суму 6570,96грн.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи і не заперечено відповідачем у справі належними та допустимими доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" свої зобовязання згідно договору виконало в повній мірі, поставивши відповідачу на склад (магазин) товар на загальну суму 31874,40грн в період з 15.11.2016 по 15.12.2016, однак відповідач порушив договірні зобовязання, не провівши повної оплати за отриманий товар у строк, передбачений п. 7.2. "б" Договору, внаслідок чого станом на 07.07.2017 заборгованість відповідача згідно Договору №000044422 від 06.10.2016 становить 30053,07грн, що додатково підтверджується шляхом підписання Акту звірки розрахунків станом на 01.08.2017.

Згідно вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 30053,07грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 3005,07грн боргу.

Водночас, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з правового аналізу статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору №000044422 від 06.10.2016 є грошовим зобовязанням, а тому на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549 ЦК України, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1-4.2 даної постанови зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення 2612,55грн інфляційних втрат та 533,26грн -3% річних.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань в сумі 2612,55грн, котрі нараховані по кожній видатковій накладній окремо, а саме №5007980603 від 15.11.2016 на суму 460,23грн (2281,56грн-1821,33грн) з січня по червень 2017 - 36,59грн, №5008025944 від 18.11.2016 на суму 3631,56грн з грудня 2016 по червень 2017 323,94грн, №5008025948 від 18.11.2016 на суму 1929,78грн з грудня 2016 по червень 2017 261,39грн, №5008025920 від 18.11.2016 на суму 1103,10грн з грудня 2016 по червень 2017 98,40грн, №5008036050 від 19.11.2016 на суму 1999,56грн з грудня 2016 по червень 2017 178,36грн, №5008042887 від 19.11.2016 на суму 2055,48грн з грудня 2016 по червень 2017 183,35грн, №5008041455 від 19.11.2016 на суму 1510,02грн з грудня 2016 по червень 2017 207,10грн, №5008052642 від 21.11.2016 на суму 1912,62грн з грудня 2016 по червень 2017 170,61грн, №5008051848 від 21.11.2016 на суму 2410,80грн з грудня 2016 по червень 2017 215,04грн, №5008051849 від 21.11.2016 на сум у 1426,44грн з грудня 2016 по червень 2017 127,24грн, №5008071885 від 22.11.2016 на суму 822,96грн з грудня 2016 по червень 2017 73,41грн, №5008082554 від 22.11.2016 на суму 410,10грн з грудня 2016 по червень 2017- 36,58грн, №5008061022 від 22.11.2016 на суму 1694,28грн з грудня 2016 по червень 2017 151,13грн, №5008096048 від 23.11.2016 на суму 499,86грн з грудня 2016 по червень 2017 44,59грн, №5008096612 від 23.11.2016 на суму 1003,68грн з грудня 2016 по червень 2017 89,53грн, №5008096611 від 23.11.2016 на суму 611,64грн з грудня 2016 по червень 2017 54,56грн, №5008424931 від 15.12.2016 на суму 6570,96грн з січня по червень 2017 522,39грн, а також три відсотки річних в розмірі 533,26грн, здійснені на суми прострочених грошових зобовязань за товарно-транспортними накладними №5007980603 від 15.11.2016 на суму 460,23грн за період з 06.01.2017 по 07.07.2017 в розмірі 36,59грн, №5008025944 від 18.11.2016 на суму 3631,56грн за період з 26.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 66,83грн, №5008025948 від 18.11.2016 на суму 1929,78грн за період з 26.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 35,51грн, №5008025920 від 18.11.2016 на суму 1103,10грн за період з 26.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 20,30грн, №5008036050 від 19.11.2016 на суму 1999,56грн за період з 27.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 36,63грн, №5008042887 від 19.11.2016 на суму 2055,48грн за період з 27.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 37,66грн, №5008041455 від 19.11.2016 на суму 1510,02грн за період з 27.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 27,66грн, №5008052642 від 21.11.2016 на суму 1912,62грн за період з 29.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 34,73грн, №5008051848 від 21.11.2016 на суму 2410,80грн за період з 29.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі43,77грн, №5008051849 від 21.11.2016 на сум у 1426,44грн за період з 29.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 29,90грн, №5008071885 від 22.11.2016 на суму 822,96грн за період з 30.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 14,88грн, №5008082554 від 22.11.2016 на суму 410,10грн за період з 30.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 7,41грн, №5008061022 від 22.11.2016 на суму 1694,28грн за період з 30.11.2016 по 07.07.2017 в розмірі 30.62грн, №5008096048 від 23.11.2016 на суму 499,86грн за період з 01.12.2016 по 07.07.2017 в розмірі 8,99грн, №5008096612 від 23.11.2016 на суму 1003,68грн за період з 01.12.2016 по 07.07.2017 в розмірі 18,06грн, №5008096611 від 23.11.2016 на суму 611,64грн за період з 01.12.2016 по 07.07.2017 в розмірі 11,01грн, №5008424931 від 15.12.2016 на суму 6570,96грн за період з 23.12.2016 по 07.07.2017 в розмірі 106,38грн, суд, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок, вважає заявлені вимоги щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону, встановленому Держкомстатом України індексу інфляції та умовам договору, а тому задовольняються судом.

Належне виконання грошових зобовязань покупцем забезпечено сторонами у п.12.2 договору пенею у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, за нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частини другої статті 343 ГК України, п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому суд враховує, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, його норми підлягають переважному застосуванню у даній справі.

Аналогічну правову позицію щодо способу обчислення пені викладено у постанові Верховного суду України від 24.10.2011 та постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі №25/187.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий 12.09.2017 уточнений розрахунок пені, здійснений з урахуванням вищезазначених положень законодавства (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України), виходячи з кінцевого строку оплати товару, нарахованої на суму простроченого платежу по кожній товарно-транспортній накладній окремо за кожен день прострочення в межах встановленого ч.6 ст. 232 ГК України строку, що за підрахунками Товариства становить 4106,92грн, суд, дослідивши поданий розрахунок пені, вважає вимоги щодо нарахованої пені правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У звязку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача 30053,07грн боргу за поставлений товар, 2612,55грн інфляційних нарахувань, 533,26 - 3% річних та 4106,92грн пені.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 12.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст.811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" (м.Тернопіль, вул.Живова, 31, ідентифікаційний код 38201423) - 30053,07грн основного боргу, 2612,55грн інфляційних нарахувань, 533,26грн 3% річних, 4106,92грн пені та 1600грн в повернення сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" (м.Херсон, Дніпровський район, вул.Бериславське Шосе, 37, ідентифікаційний код 31489175).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 14.09.2017.

СуддяН.О. Андрусик