Ухвала суду № 68853087, 12.09.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2017 р. Справа№ 914/1609/16

Суддя О. Запотічняк при секретарі В. Думин

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”, м.Львів,

на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 07.11.2016р. № 042110

у справі №914/1609/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”, м. Львів,

до відповідача: Відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Червоноград,

про: стягнення 58 466,91 грн.

За участю представників:

від скаржника (стягувача): ОСОБА_1- директор;

від боржника: ОСОБА_2 – представник;

від органу дії якого оскаржуються: не з’явився;

Встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2016р. у справі № 914/1609/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” до відповідача: Відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” позовні вимоги задоволено частково та стягнено з Державного підприємства “Львіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” 3 826,79 грн – 3% річних, 46 657,78 – інфляційних втрат та 1 378,00 грн витрат на оплату судового збору.

07.11.2016р. на виконання даного рішення суду Господарським судом Львівської області було видано наказ (№042110), який направлено стягувачу для пред’явлення до виконання.

21.07.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”звернулося в Господарський суд Львівської області із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 07.11.2016р. № 042110 у справі №914/1609/16.

Ухвалою від 24.07.2017р. суд відновив Товариству з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” строк для подачі скарги, прийняв скаргу до розгляду та призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 29.08.2017р.

14.08.2017р. на адресу суду від боржника надійшов відзив на скаргу.

21.08.2017р. від Червоноградського міського відділу ДВС надійшли письмові поясгнення на скаргу.

В судове засідання 29.08.2017р. з’явився представник скаржника (стягувача) та представник боржника. Орган дії якого оскаржуються не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання.

Розгляд скарги було відкладено на 12.09.2017р.

В судове засідання 12.09.2017р. з’явився представник скаржника (стягувача) та представник боржника. Від Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв’язку із перебуванням представника відділу в основній щорічній відпустці.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки органом дії якого оскаржують ся не надано жодних доказів які б підтверджували що уповноважений представник відділу перебуває у щорічній відпустці, зважаючи на те, що в судове засідання з’явився представник скаржника та представник боржника а органом дії якого оскаржуються надано суду письмові пояснення, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника органу державної виконавчої служби за наявними в справі матеріалами, враховуючи,що строк розгляду скарги закінчується.

Представник скаржника в наданих суду поясненнях підтримав скаргу в повному обсязі, просив суд:

- Визнати неправомірною діяльність державного виконавця ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області по винесенні постанови ВП№53185983 від 22.06.2017р. про зупинення виконавчого провадження.

- Зобов'язати ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області скасувати постанову ВП№53185983 від 22.06.2017р. про зупинення виконавчого провадження та дотримуватись норм ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» при виконанні Наказу №914/1609/16 від 07 листопада 2016 року.

В наданих суду поясненнях представник скаржника зазначив, що всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» рішення господарського суду від 10.10.2016р. у справі №914/1609/16 в примусовому порядку до сьогодні не виконано, сума за ним не стягнена і позивачу не сплачена, що порушує його інтереси.

Також представник скаржника вважає, що державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ ОСОБА_3 всупереч вимог чинного законодавства винесено Постанову ВП№53185983 від 22.06.2017 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», оскільки ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено умови зупинення виконавчого провадження у випадку встановлення заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. На думку скаржника, державний виконавець в даному випадку повинен був керуватись п.1-9 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.з ст. 4 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Представник боржника подав відзив на скаргу в якому просить суд залишити скаргу без задоволення. Представник боржника вважає, що державний виконавець правомірно зупинив виконавче провадження в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».

Як вбачається з наданих суду письмових пояснень державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ ОСОБА_3 щодо винесення Постанови ВП№53185983 від 22.06.2017р. про зупинення виконавчого провадження, останній зазначив, що постанова була винесена відповідно до ст.ст. 34,35 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» яким передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно ст. 129 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

У відповідності до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" регулює відносини, що виникають у звязку з обовязком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п. 35 рішення).

Статтею 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (далі Закон № 2021) встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу на те, що ст. 1 Закону № 2021 містить однозначні вказівки щодо зупинення виконавчих проваджень стосовно державних вугледобувних підприємств, що і було зроблено державним виконавцем при винесенні постанови від 22.06.2017р. ВП№53185983 про зупинення виконавчого провадження.

Не заслуговують на увагу суду посилання скаржника на те, що в даному випадку державний виконавець повинен був керуватись п.1-9 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» та повернути виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до п.1-9 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Скаржником не доведено суду що будь-яка із перелічених вище підстав мала місце.

Суд також звертає увагу на те, що при поверненні виконавчого документа стягувачу проведення будь яких виконавчих дій по відповідному виконавчому провадженні є неможливим, в той час, згідно п.4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 « Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В той же час скаржник просить суд зобов'язати ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області скасувати постанову ВП№53185983 від 22.06.2017р.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків про те, що скарга є безпідставною та необґрунтованою, тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”,

на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 07.11.2016р. № 042110 у справі №914/1609/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” до відповідача: Відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” про: стягнення 58 466,91 грн - відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена згідно ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.