Рішення № 68852892, 29.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017Справа №910/5769/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 128 381,67 грн.

Суддя О.М. Ярмак

представники:

від позивача: Ткач В.Д. (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 128 381,67 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/6085/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2017.

23.05.2017 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.06.2017.

13.06.2017 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного ухвалою від 26.06.2017 справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2017.

18.07.2017 та 25.07.2017 в судових засіданнях судом оголошувалися перерви.

22.08.2017 від позивача надійшла інформація по справі.

В судовому засіданні 05.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, а також просив застосувати позовну давність до позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (експедитор) та F.S.Mackenzie International Ltd. (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 01/01-С, за умовами якого експедитор за дорученням клієнта організовує за винагороду і за рахунок клієнта транспортування вантажів згідно з вказівками клієнта.

01.07.2015 Компанія «F.S.Mackenzie International Ltd.» (експедитор) та Pernod Ricard Eastern Europe Operations (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 01-07, за умовами якого експедитор за дорученням клієнта організовує за винагороду і за рахунок клієнта транспортування вантажів згідно з вказівками клієнта.

07.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір № 98360 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування), на умовах якого та замовлення (заявки) експедитора перевізник зобов'язується доставити (організувати доставку) вантажу до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов'язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати), за рахунок коштів свого клієнта.

Відповідно до договору-заявки № КИМА02160037 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом експедитор доручив перевізнику виконати перевезення вантажу на таких умовах: дата і час завантаження - 17.02.2016, маршрут перевезення - Рига (Latvia) - Бровари (Україна), найменування вантажу - алкоголь, горілка, погоджений строк доставки - 22.02.2016 8:00, номер, марка автомобіля - НОМЕР_2/НОМЕР_3, ПІБ водія - ОСОБА_4.

На підтвердження перевезення вантажу за вказаною заявкою в матеріали справи подано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR LV-RUM-1602-0076.

Під час виконання вказаного перевезення на території Латвії було викрадено вантаж, а саме, алкоголь - Olmega Dlanko cl 109 пляшок та Olmega Gold cl 402 пляшки, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача як перевізника з претензією про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 57 294,87 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 1734 від 01.07.2016 відповідачем сплачено на користь позивача 57 294,87 грн за відшкодування втраченого вантажу.

Надалі від Компанії «F.S.Mackenzie International Ltd.» позивачу надійшла претензія про відшкодування витрат на суму 4 456,00 Євро, які виникли у зв'язку із втратою згаданого вантажу по сплаті акцизного збору, податку на додану вартість та штрафів, про відшкодування яких в свою чергу до Компанії «F.S.Mackenzie International Ltd.» звернувся його клієнт - Pernod Ricard Eastern Europe Operations.

За вказаною претензією 04.04.2017 позивач сплатив на рахунок Компанії «F.S.Mackenzie International Ltd.» 3 787,60 Євро, що на дату проведення операції становить 109 124,12 грн за офіційним курсом Національного банку України.

Платіжним дорученням № 802 від 04.04.2017 підтверджується також сплата позивачем на користь УДКСУ у Шевченківському районі ГУДКСУ у м. Києві 19 257,25 грн податку на прибуток згідно рах. 179009-2 від 12.09.2016.

Суму виплачених Компанії «F.S.Mackenzie International Ltd.» відшкодувань та сплаченого у зв'язку з цим податку на прибуток загальним розміром 128 381,67 грн позивач вважає збитками, які зобов'язаний відшкодувати відповідач як перевізник за договором № 98360 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування).

Оскільки претензію про сплату 128 381,67 грн збитків відповідач не задовольнив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 статті 314 ГК України).

Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст. 909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену оплату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

За змістом ст. 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.) (далі - Конвенція), вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Аналіз наведених положень та умови договору № 98360 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) від 07.07.2014 у справі, яка розглядається, дають підстави для висновку, що на спірні вимоги поширюється дія Конвенції.

Пунктом 1 ст. 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Пунктом 3.2.5 договору № 98360 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) від 07.07.2014 передбачено, що перевізник зобов'язаний відшкодувати експедитору всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання перевізником своїх зобов'язань за даним договором, які призвели до збитків клієнта, що пов'язані з недостачею, пошкодженням втратою вантажу по вині перевізника, а також до витрат експедитора, пов'язаних з оплатою штрафних санкцій клієнту із-за неналежного виконання перевізником своїх обов'язків.

У п. 4.13 вказаного договору сторони погодили, що перевізник відшкодовує експедитору всі збитки, які останній поніс перед своїм клієнтом по вині перевізника, на підставі виставлених перевізнику претензій експедитора.

Відповідач факту втрати частини вантажу під час здійснюваного ним перевезення за договором № 98360 підтверджує, проте, від покладення на нього відповідальності за його втрату відмовляється з огляду на відсутність у цьому його вини, оскільки вантаж був викрадений з автомобіля перевізника невідомими особами в час, коли транспортний засіб знаходився на спеціально обладнаній стоянці для перевізників.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на протокол правоохоронних органів Литви від 18.02.2016, з якого вбачається, що втрата частини товару на території Литви сталася внаслідок протиправних дій третіх осіб, які вчинили викрадення даного товару.

З інформації у протоколі добровільного надання речей, документів від 18.02.2016, складеному відділом кримінальної поліції Паневежиського міськрайонного комісаріату поліції головного комісаріату поліції Паневежиського повіту, на який посилається відповідач як на підтвердження відсутності своєї вини у втраті вантажу, видається за можливе встановити лише факт звернення водія перевізника ОСОБА_4 до відповідного правоохоронного органу Литви про викрадення вантажу.

Як вбачається зі змісту договору-заявки № КИМА02160037 на організацію вантажу автомобільним транспортом, особливою умовою з-поміж інших визначено, що водій має зупинятися тільки на освітлюваних охоронюваних стоянках, дотримуватися усіх правил безпеки, а також серед обов'язків перевізника визначено, що він зобов'язаний не залишати вантаж без догляду під час перевезення, використовувати під час відпочинку лише цілодобово охоронювані стоянки, на стоянці ставити контейнер таким чином, щоб зробити неможливим доступ до його дверей.

Докази того, що перевізник дотримувався описаних умов договору в ході перевезення та здійснив усі передбачені заходи, спрямовані на забезпечення безпеки вантажу, в матеріалах справи відсутні.

Натомість, сплативши 01.07.2016 57 294,87 грн в рахунок відшкодування втраченого вантажу за претензією експедитора № 1-Ю від 29.06.2016, перевізник визнав факт неналежного виконання своїх зобов'язань за договором № 98360 від 07.07.2014.

Окрім того, у рішенні Каунаської територіальної митниці про виникнення зобов'язання платежу перед митницею № 6КМ18031 від 08.07.2016 з приводу досудового розслідування втрати вантажу за фактом звернення ОСОБА_4 вказано, що досудове розслідування у кримінальній справі № 01-0-08006-126 перервано 30.03.2016, викрадені товари не знайдено, осіб, які вчинили злочинне діяння, не встановлено.

Відтак, з огляду на відсутність доведення протилежного відповідачем, вина за втрату вантажу за вказаним у справі перевезенням покладається на перевізника, що ним самим фактично було визнано шляхом здійснення оплати вартості втраченого вантажу.

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

У ст. 23 Конвенції передбачено, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Понесеними збитками позивачем вказано 128 381,67 грн (4 456,00 Євро), які складаються з таких сум:

- 109 124,12 грн - акцизний збір, ПДВ, штраф за несплачений акцизний збір, ПДВ за нарахований штраф, штраф, які нараховані у зв'язку з крадіжкою згаданого вище вантажу та підлягають сплаті Pernod Ricard Eastern Europe Operations на користь митних органів Латвії, підтвердженням чого у матеріалах справи наявні рішення Каунаської територіальної митниці про виникнення зобов'язання платежу перед митницею № 6КМ18031 від 08.07.2016, претензія Компанії «F.S.Mackenzie International Ltd.» з додатками, претензія Pernod Ricard Eastern Europe Operations;

- 19 257,25 грн податку на прибуток іноземної юридичної особи «F.S.Mackenzie International Ltd.», сплачені позивачем в дохід держави як встановлено Податковим кодексом України у розмірі 15% сума податку.

Дослідивши вимоги позивача про стягнення збитків на відповідність вимогам законодавства щодо наявності необхідних елементів складу правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, зважаючи на умови договору перевезення, суд дійшов висновку про доведеність обґрунтувань позивача належними доказами та наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього збитків.

Проте, суд зазначає, що позивачем невірно розраховано суму збитків, оскільки замість 128 381,37 грн. помилково вказано 128 381,67 грн.

З огляду на відсутність належних доказів протилежного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими на суму 128 381,37 грн.

Відповідачем поряд з обґрунтуваннями заперечень проти позовних вимог також заявлено про застосування строку позовної давності, який, за твердженнями відповідача, становить один рік, розпочався 22.02.2016 та відповідно сплив 22.02.2017.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За приписами ч. 6 ст. 315 ЦК України, щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

У ст. 32 Конвенції вказано, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій же підставі.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини викрадення вантажу, на підставі вказаної статті Конвенції, суд вважає, що до позовних вимог у даній справі підлягає застосуванню позовна давність у три роки, відлік якої датується наступним днем за днем доставки частково втраченого вантажу, тобто, 25.02.2016 (акт № 25/02/2016, складений Pernod Ricard Ukraine 25.02.2016).

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, для заявлених позивачем вимог станом на дату подання позову не сплив, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 128 381,37 грн.

Судовий збір за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, код ЄДРОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. М.Грінченко, 2/1, код ЄДРПОУ 33835710) 128 381 (сто двадцять вісім тисяч триста вісімдесят одну) грн 37 коп. збитків та 1 925 (одну тисячу дев'ятсот двадцять п'ять) грн 72 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.09.2017

Суддя О.М. Ярмак