Рішення № 68852651, 04.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/12269/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 336 374,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гетьман Т.В. - представник за довіреністю № 95 «д» від 12.04.2017 р.;

від відповідача: Майданік В.В. - представник за довіреністю № 12с/1276 від 05.04.2017 р.

встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 336 374,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір №5001Д-09 від 29.01.2009 та №5001Д-10 від 22.02.2010 на надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Київській області.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт у строки, визначені договором, на суму не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у справі №910/1274/13, позов задоволено повністю, стягнуто 52 178 334,25 грн. боргу та судові витрати в розмірі 68 820,00 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості робіт, а рішення суду від 26.03.2013 року у справі №910/1274/13 виконував в примусовому порядку (04.08.2014 року на виконання наказу господарського суду міста Києва стягнуто 52 247 154,25 грн.), тому позивач нарахував за період з 10.07.2014р. по 04.08.2014 року 3% річних в розмірі 107 215,76 та за період з липня 2014 року по серпень 2014 року та інфляційні втрати в розмірі 229 158,99 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2017 року.

04.09.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2017 р.

В судовому засідання 04.09.2017 року представник позивача подав додаткові документи по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник) та Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник) укладені договори № 5001Д-09 від 29.01.2009р. та № 5001Д-10 від 22.03.2010р. на надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Київській області, відповідно до яких замовник доручив, а підрядник зобов'язався надати послуги в 2010 році з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг загального користування загального і місцевого значення та споруд на них загальною протяжністю 8554,8 км в межах виділених фінансових ресурсів та вимог Закону України "Про автомобільні дороги", "Про дорожній рух" і діючих нормативних документів, що регламентують правила ремонту та утримання доріг загального користування у Київській області.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у справі №910/1274/13, позов задоволено повністю. Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Київській області на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 52 178 334 грн. 25 коп. боргу, 68 820 грн. 00 коп. судового збору.

У вищезазначеному рішенні встановлено, що згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форма № КБ-3) за 2010 рік структурними підрозділами позивача - філіями ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" були надані відповідачу послуги з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Київській області на загальну суму 39 447111,75 грн., а також субпідрядними організаціями позивача, перелік яких визначений в додатку № 2 до договору, - на суму 12 701 222,50 грн.

Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форма № КБ-3) підписані з боку відповідача (замовника за договором) заступником начальника Служби автомобільних доріг у Київській області Кожушком В.В. та скріплені печаткою Відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг у Київській області.

Всього структурними підрозділами позивача - філіями та субпідрядниками ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виконано у 2010 році по договорах № 5001Д-09 від 29.01.2009р. та № 5001Д-10 від 22.03.2010р. робіт та не оплачені відповідачем на загальну суму 52 178 334,25 грн.

Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки 04.08.2014 року на виконання наказу господарського суду міста Києва стягнуто 52 274 154,25 грн. з яких 52 178 334,25 грн. основний борг та 68 820.00 грн. судовий збір.

З надано розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 10.07.2014 року по 03.08.2014 року в розмірі 107 215,76 грн. та індекс інфляції за період з липня 2014 року по серпень 2014 року в розмірі 229 158,99 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 107 215,76 грн. за період з 10.07.2014 року по 03.08.2014 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.07.2014 - 03.08.201452178334.251.004208 713.3452387047.59За перерахунком суду індекс інфляції становить 208 713,34 грн.

А тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 208 713,34 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 20 445,65 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. народного Ополчення, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 26345736) на користь дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) індекс інфляції в розмірі 208 713 (двісті вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 34 коп., три проценти річних в розмірі 107 215 (сто сім тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 4 738 (чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.09.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий