Постанова № 68851552, 13.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/2144/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. За результатами перевірки складений акт та винесено податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 80979,60 грн. та № НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання з військового збору у розмірі 6758,60 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважав протиправними та просить скасувати у зв'язку з тим, що додаткові блага у розумінні податкового законодавства відносяться до доходів взагалі, зокрема, ними є матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Зазначав, що сутність "додаткового блага" складає лише - основна сума боргу, а проценти та інші платежі відносяться до вигоди виключно кредитодавця (ПАТ "Укрсоцбанк"). При цьому, в акті перевірки "додаткове благо" позивача оцінюється відповідачем виходячи не з основного боргу кредиту, а з урахуванням доходу ПАТ "Укрсоцбанк" у вигляді різних видів процентів інших платежів та штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором, який не можна вважати доходом позивача в разі анулювання заборгованості по кредиту разом з процентами.

На підставі вказаного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.07.2016р. № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 80979,60 грн. та № НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 6758,60 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016р. № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 80979,60 грн. та № НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 6758,60 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що між акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 20 квітня 2007 року укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070293П.

11 вересня 2015 р. між позивачем та публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" укладено договір про внесення змін № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070293П від 20 квітня 2007 року. Відповідно до пп. 3.1 та 3.2. вказаного договору, сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 16620 долара США 00 центів здійснюється позичальником не пізніше 11 вересня 2015 року. У разі, якщо позичальник належним чином виконає умови, викладені в п. 3.1 цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту.

Позивачу анульовано частину боргу у зв'язку з виконанням умов договору про внесення змін № 1 від 11.09.2015 р.

У період з 29.06.2016 р. по 30.06.2016 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитом за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р., яка оформлена актом від 01.07.2016 р. № 527/21-03-13-05/НОМЕР_3.

В акті перевірки зазначено, що у ході перевірки встановлено порушення Податкового кодексу України, а саме: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме платником податку не включена у 2015 році до загального річного оподаткованого доходу і не задекларована сума доходу отриманого як додаткове благо у розмірі 360458,83 грн., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 64783.68 грн.; підпункту 1.4. пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та не сплати військового збору за 2015 рік у сумі 5406,88 грн.

В ході перевірки встановлено, що сума доходу від додаткового блага у розмірі 360458,83 грн. платником податку не відображена у рядку 01.07. декларації та у рядку 01 декларації про майновий стан та доходи, що призвело до заниження загального річного оподатковуваного доходу.

За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 21.07.2016 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 80979,60 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 64783,68 грн., з яких за основним платежем 64783,68 грн. та 16195,92 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 21.07.2015 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі, військового збору у сумі 60758,60 грн., з яких за основним платежем 5406,88 грн. та 1351,72 за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені інспекцією неправомірно.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

На підставі підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Згідно підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За правилами підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

За змістом підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

На підставі пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно підпункту 14.1.56 пунтку 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

На підставі підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) передбачено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобовязаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобовязаний виконати всі обовязки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Платник податку у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. п. 167.2-167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Отже, враховуючи викладене, обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Так, згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, в силу положень цивільного законодавства, відсотки за користування кредитом є платою за кредит, а отже несплачені гроші божником є заборгованістю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, згідно довідки ПАТ "Укрсоцбанк" № 10.1-186/96-3545 від 06 березня 2017 року, ОСОБА_1 по договору кредиту № Ф070293П від 20.04.2007 р. укладеного з "Укрсоцбанк", позивачу анульовано кредитну заборгованість у розмірі 235203,48 грн. основної суми та 125864,35 грн. відсотків по кредиту, а відтак у позивача в силу податкового законодавства виник обов'язок відобразити у річній податковій декларації та самостійно сплатити з отриманого доходу податок на доходи з фізичних осіб, втім такий обов'язок виконаний позивачем не був.

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 120.1. статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0007251305від 21.06.2016 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з військового збору у розмірі 6758,60 грн., слід зазначити, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.06.2016 р. є обґрунтованим, оскільки є похідним від податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 р., враховуючи, що сума військового збору визначається з суми доходу фізичних осіб.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 821/2144/16 скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: В.Л. Романішин