Постанова № 68851364, 11.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8470/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Затолочний В.С.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Дочірнього підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 819/421/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємста «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України" в особі філії «Тернопільський райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та недійсним з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2017 року Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України" в особі філії «Тернопільський райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому просило: визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0055131302 від 09 листопада 2016 року на суму 99156 грн. 37 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2016 року №0055151302 на суму 6978 грн. 82 коп.

В обгрунтування адміністративного позову позивач покликався на те, що винесені відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки заробітна плата виплачувалася невчасно із за недостатнього фінансування, а тому має місце несвоєчасне перерахування підприємством узгодженої суми грошового зобовязання. Однак, відповідач при винесені оскаржених податкових повідомлень-рішень не взяв до уваги те, що відповідно до Податкового кодексу України термін сплати ПДФО та військового збору є 30 число наступне за звітним місяцем, що призвело до невірно визначеної кількості днів несвоєчасної сплати податку, внаслідок чого завищив суму штрафної санкції та пені.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року адміністративний позов Дочірнього підприємста «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Тернопільський райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» задовольнити частково: скасовано частково податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09 листопада 2016 року з податку на доходи фізичних осіб на суму 8533,56 грн з них 7757,79 грн штрафних фінансових санкцій і 775,77 грн пеня; скасовано частково податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 09 листопада 2016 року по військовому збору на суму 614,36 грн з них 570,33 грн штрафні фінансові санкції і 57,03 грн пеня; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права, Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, Дочірнього підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» покликається фактично на доводи адміністративного позову.

Поряд з цим, апеляційну скаргу подало Головне управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, яке просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суть апеляційних доводів податкового органу зводиться до того, що позивачем не сплачено податок до або під час виплати доходів та військовий збір, а відповідно податковим органом було правомірно нараховано штрафну санкцію на підставі ст.127 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені покликання, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегією апеляційного адміністративного суду з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням державної фіскальної служби України у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку філії «Тернопільський райавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 07 жовтня 2016 року № 411/14-01/26197655, з висновків якого судом встановлено, що податковим органом виявлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема: пп. 168.1.2 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, - несвоєчасне перераховування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 22 січня 2013 року по 30 червня 2016 року внаслідок чого нараховані штрафні фінансові санкції та пеня; порушено пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, п. 16-1 підрозділу 10, розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755, - несвоєчасна сплата військового збору (1,5 %) з виплачених доходів в результаті чого нараховано пеню та штрафні фінансові санкції за період з 14 жовтня 2014 року по 13 квітня 2016 року.

На підставі отриманих результатів проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09 листопада2016 року з податку на доходи фізичних осіб та податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 09 листопада 2016 року по військовому збору.

Позивач вважав зазначені вище рішення податкового органу незаконними, відтак звернувся в суд.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що податковою інспекцією завищенні суми штрафних фінансових санкцій та пені, а тому податкові повідомлення - рішення підлягають до часткового скасування зокрема податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09 листопада 2016 року з податку на доходи фізичних осіб на суму 8533,56 грн з них 7757,79 грн штрафних фінансових санкцій і 775,77 грн пеня та податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 09 листопада 2016 року по військовому збору на суму 614,36 грн з них 570,33 грн штрафні фінансові санкції і 57,03 грн пеня.

Проте апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме: виявлено факти несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за період за період, що підлягав перевірці, до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.5 та факти несвоєчасного перерахування до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (заробітної плати) працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за період, що підлягав перевірці, до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.2.

Також, з урахуванням зазначеного, в ході перевірки встановлено, що в порушення вимог підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України військовий збір зі заробітної плати за період, що підлягав перевірці нараховувався, проте до бюджету перераховувався несвоєчасно.

Згідно з пунктом 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 168.1.2 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише при умові одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 ст.168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобовязання є узгодженим відповідно до п 54.2, не зважаючи на те, що працівник не є платником податку, тому що доходи ще не отримав. Але платником податку є податковий агент відповідно до п. 162.1 ПКУ.

Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено, що філією Тернопільська ДЕД ДП «Тернопільський облавтодор» податкові розрахунки форми 1 ДФ (за період що перевірявся) були вчасно подані до податкового органу, однак у звязку із відсутністю коштів, внаслідок чого і була затримка по виплаті заробітної плати працівникам, перераховувалися задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб, утримані із нарахованої заробітної плати, у день виплати її працівникові. Фактів не виплати заробітної плати не було.

Таким чином, несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб виникла лише через затримку виплати самої заробітної плати, але такий податок перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата.

Наведене свідчить про те, що суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені Філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у встановлені строки.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 168.1.2). Проте, згідно п. 168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-УІ «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Оскільки, податок на доходи фізичних осіб нараховувався вчасно, включався в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманих з них податку (форма 1ДФ). Форма 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку подавалась ДПІ в терміни передбачені ПКУ ( ст. 49 п. 49.18.2).

У разі якщо несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, останні мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкової вимоги.

Під час перевірки не виявлено фактів недостовірності нарахування чи несплати податку із джерел виплат. По ДП «Тернопільський облавтодор» в акті було виявлено лише несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб.

Законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Посилання п. 168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 року у справі №К/800/31809/16.

За вимогами пп. 168.1.5, якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утримання з такого нарахування доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строк встановленні ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобовязання є узгодженим відповідно до п.54.2, незважаючи на те що працівник не є платником податку, тому що доходу ще не отримав.

Під час перевірки та в ході судового розгляду, позивачем представлені документи (платіжні доручення, виписки з банку, тощо.), які підтверджують, що заробітна плата у філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» виплачувалася невчасно через недостатнє фінансування, тому має місце несвоєчасне перерахування підприємством узгодженої суми грошового зобовязання.

Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

По філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор», в акті було виявлено лише затримку із виплати заробітної плати і несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб , а не несплату податку при отримані заробітної плати взагалі.

За таких обставин, терміном сплати ПДФО та військового збору є 30 число наступне за звітним місяцем.

Отже, в даному випадку при розрахунку терміну сплати ПДФО та військового збору мають застосовуватися норми п.168.1.5 ПК України, а не пп. 168.1.2. ПК України, проте відповідач при розрахунку кількості днів затримки сплати ПДФО застосовував пп. 168.1.2, який застосовується для розрахунку штрафних санкцій лише тоді коли заробітна плата нарахована і виплачена, а податок, податковим агентом не сплачено.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені, внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати ПДФО та військового збору, невірно застосовано пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобовязання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконних та необґрунтованих податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, з акту перевірки слідує, та не заперечується представником позивача, що мають місце періоди, коли сплата ПДФО була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку. Проте, до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки дані повноваження відповідного чинного законодавства покладені на фіскальну службу, що є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем такі прийняті необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09 листопада 2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 визнанню їх протиправними та скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Поряд з наведеним вище, колегією суддів встановлено, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби в Тернопільській області не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2017 року становить 1600 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Водночас в даній нормі визначено, що за подання до суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом з матеріалів справи позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, який містив дві вимоги майнового характеру, загальна сума яких складає 106135 грн. 19 копійок.

Враховуючи те, що розмір судового збору обчислений з суми майнових вимог позивача становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у даному спорі становить 1760 грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Дочірнього підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі №819/421/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09 листопада 2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (ЄДРПОУ 39403535, вул. Білецька,1, м.Тернопіль, 46003) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят гривень) грн. 00 копійок (за реквізитами - отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) 825014, рахунок отримувача 31219206781004, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський апеляційний адміністративний суд)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст судового рішення виготовлено 14.09.2017р.