Ухвала суду № 68850974, 12.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9674/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Елтек-Україна) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 року №0003121402 та №0003131402.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а також формування валових витрат, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів безтоварності укладеного Позивачем з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» договору, на підставі якого ТОВ «Елтек-Україна» було сформовано податковий кредит та валові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом факту відсутності у контрагента Позивача основних фондів, кваліфікованих трудових ресурсів та господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання з придбання товарів і послуг, що свідчить про неможливість останнім виконати договірні зобов'язання, а відтак і про виконання господарських операцій лише на папері. Крім того, підкреслює існування об'єктивного сумніву у доцільності залучення Позивачем до виконання робіт іншого суб'єкта господарювання і наявності в цьому ділової мети.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у травні 2015 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 13.05.2016 року №2881 (т. 1 а.с. 166), направлення від 16.05.2015 року №638/26-15-14-02-01 (т. 1 а.с. 167) згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елтек-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УСК «Будмонтаж Сервіс» за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на додану вартість на загальну суму 269 280,00 грн., у тому числі: за вересень 2014 року в сумі 177 480,00 грн., за жовтень 2014 року - 91 800,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 242 352,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.05.2015 року №225/1/26-15-14-02-01/33154531 (т. 1 а.с. 19-47).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 15.06.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0003121402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 302 940,00 грн., у тому числі за основним платежем - 242 352,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 60 588,00 грн. (т. 1 а.с. 48); №0003131402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 403 920,00 грн., у тому числі за основним платежем - 269 280,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 134 640,00 грн. (т. 1 а.с. 50).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 269 280,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс», а також визначено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 1 346 400,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність господарських відносин між вказаними контрагентами, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ «Елтек-Україна» (Замовник) та ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №26/08-2014 від 26.08.2014 року на виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD (далі - Договір), за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD з матеріалів Замовника відповідно до вимог технічного завдання та в обумовлений даним Договором строк (т. 1 а.с. 71-72).

Згідно п. 2.1 Договору вартість комплектації систем складає 7 344,00 грн. за одиницю обладнання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що після виконання робіт Підрядник висилає Замовнику акт виконаних робіт, а в силу п. 5.2 Договору Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт зобов'язаний надіслати Підряднику підписаний та завірений печаткою акт або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Відповідно до технічного завдання (т. 1 а.с. 73), Замовник згідно умов розділу 3 Договору надає документацію та матеріали Підряднику, який зобов'язується виконати роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD.

У відповідності до наказу ТОВ «Елтек-Україна» від 26.08.2014 року №07-1-од (т. 1 а.с. 143) було надано доступ спеціалістам ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» до об'єкту, на якому будуть проводитися роботи - складського приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5, в кількості трьох осіб. Дане приміщення, як вбачається з матеріалів справи, перебуває у користуванні Позивача на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2012 року №31, укладеного з ПАТ «Південне управління механізації» (т. 1 а.с. 136-141).

Факт реальності господарських операцій за укладеним з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» Договором, як зазначив суд першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 75, 79, 83); актів-здачі-приймання виконаних робіт (т. 1 а.с. 76, 80, 84); видаткових накладних (у переробку) (т. 1 а.с. 77, 81, 85); прибуткових накладних (з переробки) (т. 1 а.с. 78, 82, 86); банківських виписок (т. 1 а.с. 87-96). При цьому, придбання переданих для подальшої переробки ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» товарів Позивачем, як встановив суд першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 225-238); податкових накладних (т. 1 а.с. 239-250, т. 2 а.с. 1-2); банківських виписок (т. 2 а.с. 3-16).

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва зауважив, що укладення Позивачем Договору було зумовлено необхідність виконання зобов'язань перед ПАТ «МТС Україна» за договором від 03.12.2013 року №46/12-2013, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Елтек-Україна») зобов'язується поставити і передати в обумовлений договором строк Покупцеві (ПАТ «МТС Україна») обладнання згідно переліку та цін, що містяться в додатку №1 (Специфікація) до цього договору, а Покупець зобов'язується приймати товар і виплачувати за нього певну грошову суму відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с. 112-115).

Згідно додатку №1 до Договору від 03.12.2013 року №46/12-2013 Позивач зобов'язаний поставити і передати ПАТ «МТС Україна» обладнання «FP 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD» у кількості 3 000 одиниць (т. 1 а.с. 115, зворотній бік). Факт передачі обладнання ПАТ «МТС Україна» від ТОВ «Елтек-Україна» у вересні-жовтні 2014 року підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 119, 122, 125); видаткових накладних (т. 1 а.с. 119а, 122а, 125а); довіреностей (т. 1 а.с. 120, 123, 126); банківських виписок (т. 1 а.с. 121, 124, 127).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» Договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відповідності складених сторонами первинних документів вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. Не зазначено про будь-які недоліки первинної документації і в ході перевірки, про що свідчать викладені в акті від 27.05.2015 року №225/1/26-15-14-02-01/33154531 висновки.

Посилання Апелянта на неподання ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» за основним місцем обліку розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як на підставу для визнання безтоварним укладеного з ТОВ «Елтек-Україна» Договору є, на переконання судової колегії, помилковим, позаяк контрагент Позивача не був позбавлений права на залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, а саме по собі неподання форми 1-ДФ чи звітів про суми нарахованої заробітної плати може свідчити про порушення суб'єктом господарювання податкової дисципліни, однак не є беззаперечним доказом відсутності реальності виконання господарської операції.

Твердження ГУ ДФС у м. Києві про відсутність факту взаємовідносин (передачі товарів, робіт, послуг) між ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» та контрагентами-постачальниками у зв'язку з відсутністю (ненаданням) договорів про господарську діяльність та первинної документації, що унеможливлює дослідження походження товарів, що були реалізовані контрагентам-покупцям за період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, як було встановлено раніше, умовами Договору було передбачено виконання ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» на замовлення ТОВ «Елтек-Україна» робіт з матеріалів Замовника (Позивача), у зв'язку з чим відсутність доказів придбання ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» товарів в інших контрагентів не може жодним чином свідчити про нереальність господарської операції за Договором підряду, умовами якого не передбачено постачання Позивачу будь-яких товарів.

По-друге, висновки податкового органу, здійснені на підставі аналізу «аналітичної системи результатів співставлення» системи АС «Податковий блок», про неможливість дослідження походження товарів, що були реалізовані контрагентам-покупцям за період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року, взагалі не можуть враховуватися при вирішенні даного спору, оскільки, як було встановлено раніше, предметом перевірки є період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з критичною оцінкою Окружним адміністративним судом м. Києва посилання Відповідача на встановлення факту взаємовідносин Позивача з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, оскільки встановлення даних обставин не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Елтек-Україна», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

З огляду на викладене посилання Апелянта на порушення контрагентом Позивача -податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковим.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс», у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «УСК Будмонтаж Сервіс» Договору, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останнього, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Елтек-Україна».

Крім того, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не заперечувалось, що на момент виписування податкової накладної Позивачу контрагент останнього був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.