Ухвала суду № 68850776, 13.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним та протиправним рішення Антимонопольного комітету України, що міститься у листі від 02.06.2017 № 128-17/02-6034, та зобов’язати розглянути скаргу від 26.04.2017, надавши відповідь; стягнути з Антимонопольного комітету України моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. та 20 грн. за кожен наступний день, починаючи з 21.06.2017 до винесення судом рішення у даній справі або усунення Антимонопольним комітетом України порушень закону. Також позивач просив звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1280,00 грн. із заявлених майнових та немайнових вимог; позовної заяви, викладеної українською мовою; письмових доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також винести окрему ухвалу та направити її Вищій раді правосуддя для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю Павловського Д.П. за порушення законодавства. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позовну заяву було залишено без руху, зокрема, у зв’язку з тим, що позивачем не сплачено судовий збір, при цьому суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільги щодо сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях малозабезпеченим особам, які отримують пенсії.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Статтею 5 цього Закон встановлено пільги щодо сплати судового збору.

При цьому згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що Законом України «Про судовий збір» передбачено певний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, при цьому вказаний закон містить положення відповідно до яких суд за клопотанням особи може своїм рішенням звільнити (зменшити, відстрочити тощо) від сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача щодо необхідності звільнення його від сплати судового збору, як малозабезпеченої особи, а лише зазначив, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо сплати судового збору для вказаних осіб, що свідчить про необґрунтованість висновків суду. Суд не перевірив обставини, які можуть стати підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, належними та допустимими доказами.

Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що при зверненні до суд позивач не надав письмові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Положеннями статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд витребувати в якості доказів скаргу ОСОБА_1 від 26.04.2017 з доданими до неї матеріалами, тобто зазначив доказ, який не може надати самостійно.

Крім того, апелянт вірно зазначив, що непозбавлений права надавати відповідні докази, в обґрунтування своїх позовних вимог, під час судового розгляду адміністративної справи.

Також, ще однією підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху стало подання позовної заяви, викладеної не українською мовою, а тому остання не відповідає вимогам КАС України.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, відповідно до статті 15 КАС України мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, обов’язок щодо здійснення судочинства державною мовою покладено саме на суд, при цьому статтею 106 КАС України, якою встановлено вимоги до позовної заяви, не містить обов’язку щодо викладення позову виключно державною мовою.

На підставі вищевикладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що тягне за собою скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, вимоги апелянта щодо винесення окремої ухвали та направлення її Вищій раді правосуддя для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю Павловського Д.П. за порушення законодавства не підлягають задоволенню, адже суд апеляційної інстанції не наділений процесуальними повноваженнями щодо порушення питань про притягнення до відповідальності судді першої інстанції за результатами перегляду судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в адміністративній справі № 804/3940/17 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова