КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/4274/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Літвіної Н.М.
Саприкіної І.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В :
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001461401, 0001471401, 0001481401 від 19 липня 2016 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні, призначеному на 05 вересня 2017 року було з'ясовано необхідність подання позивачем додаткових матеріалів, а відповідачем письмових пояснень щодо товарності оспорюваних господарських операцій, у зв'язку з чим сторонами було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 статті 195-1 КАС України - апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно ч. 2 статті 195-1 КАС України - у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Положеннями ч. 3 статті 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
З метою забезпечення дотримання вимог ч. 3 статті 2 КАС України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, дотримання процесуального строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, приймаючи до уваги особливості справи, та необхідність надання додаткових доказів, колегія суддів вважала за необхідне продовжити строк розгляду даної справи на 15 (п'ятнадцять) днів, про що було постановлено протокольну ухвалу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» зареєстроване юридичною особою 05 червня 2003 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 10 червня 2003 року за № 2154. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.
В період з 14 червня 2016 року по 21 червня 2016 року, на підставі направлення від 14 червня 2016 року №230 та наказу від 12 травня 2016 року №232, згідно з п.п.78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Техімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ІК «Вектор Капітал» за період січень 2016 року.
Результати перевірки оформлено актом від 02 липня 2016 року №174/10-06-14-01/32499006 та актом від 19 липня 2016 року № 5463/10/10-06-14-01, згідно висновків яких податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 184 389 грн., у т.ч. у січні 2016 року - 184 389 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет на суму 2 115 611 грн. в т.ч. у січні 2016 року - 2 115 611 грн.; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті у бюджет за І квартал 2016 року на загальну суму 2 084 967 грн.
На підставі висновків акту перевірки Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області винесла наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001481401 від 19 липня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 2 644 514 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 2 115 611 грн. та за штрафними санкціями - 528 903 грн.;
- №0001471401 від 19 липня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 184 389 грн.;
- № 0001461401 від 19 липня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 2 606 209 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 2 084 967 грн. та за штрафними санкціями - 521 242 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою. Рішенням про результати розгляду скарги від 28 вересня 2016 року Головне управління ДФС у Київській області залишило скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями перевірки Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал».
Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» (продавець) укладено договір № 201-06 від 25 січня 2016 року.
Відповідно до умов даного договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити запчастини, комплектуючі та обладнання вказані у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах та в строки, передбачені Договором.
Передача товару здійснюється протягом 25 (двадцяти п'яти) діб з моменту отримання заявки, в усній або письмовій формі. Кожну партію товару продавець супроводжує наступними документами: специфікаціями; видатковою накладною; податковою накладною.
Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця зі складу продавця.
Суми ПДВ, сплачені позивачем за вказаними договорами, були включені ним до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
Так, позивачем, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань зазначено, що сторонами, на виконання даного договору оформлено специфікації №1 та №2, акт приймання-передавання електрообладнання та комплектуючих до електроприладів, акт приймання-передавання комплектуючих та запасних частин до самохідних машин, видаткова накладна на електрообладнання та комплектуючі до електроприладів, видаткова накладна на комплектуючі та запасні частини до самохідних машин, податкові накладні та квитанція про їх реєстрацію, а також акти вхідного контролю матеріальних засобів, які надійшли на виробництво.
ТОВ «НВК «Техімпекс» частково проведено оплату за отриманий товар в розмірі 5 510 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
Товар був отриманий позивачем за адресою Київська область, Яготинський район, село Засупоївка, вул. Польова, 7.
Судом встановлено, що дане приміщення належить на праві оренди ТОВ «НВК «Техімпекс» та надано позивачем в суборенду TOB «ІК «Вектор Капітал» за договором суборенди нежитлового приміщення № 0108/14 від 01 серпня 2014 року.
Тобто, фактично передача товару, визначеного в наведених вище специфікаціях згідно акту приймання-передавання електрообладнання та комплектуючих до електроприладів та акту приймання-передавання комплектуючих та запасних частин до самохідних машин, проходила в межах одного й того самого нежитлового приміщення, а безпосереднє передавання та приймання товару здійснювалося тими особами, що укладали договір від 25 січня 2016 року №201-06, а саме директорами підприємств відповідно: ТОВ «НВК «Техімпекс» - Калиною В.Е. та TOB «ІК «Вектор Капітал» - Лозогинським О.С.
Тому з урахуванням особливості місцезнаходження сторін договору і товару та не залучення до операції інших осіб, окрім повноважних директорів, апеляційний суд дійшов висновку, що такі витребувані та не отримані судом первинні документи як товарно-транспортні накладні, свідоцтво про визнання відповідності, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, відомості щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, реєстрація заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документи які підтверджують місце зберігання товару, не є необхідними та обов'язковими в даному випадку.
Щодо сертифікатів якості відповідного зразка на товар, то позивач надав пояснення, що даний товар був не новим, а тому сертифікати якості на нього були відсутні. Ані того факту, що товар був новим, ані того факту, що сертифікати якості необхідні і для не нового товару, відповідачем доведено не було.
Крім того, подальше використання позивачем придбаного товару здійснювалась відповідно до укладених договорів з ДП «Львівський бронетанковий завод» №75/2015 від 21 жовтня 2015 року для виконання капітального ремонту техніки, що підтверджується відповідними актами приймання передавання комплектуючих, що наявні в матеріалах справи.
Отже, апеляційним судом встановлено факт придбання ТОВ «НВК «Техімпекс» у TOB «ІК «Вектор Капітал» товару, вказаний в специфікаціях до договору, що передбачає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям, як це вірно визначено апелянтом у скарзі.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу вимог ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.
З аналізу ж фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та контрагентом TOB «ІК «Вектор Капітал».
Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.
Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.
Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження ТОВ «НВК «Техімпекс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 02 липня 2016 року №174/10-06-14-01/32499006 та акті від 19 липня 2016 року № 5463/10/10-06-14-01 про порушення позивачем податкового законодавства.
А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.
Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19 липня 2016 року:
- №0001481401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 2 644 514 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 2 115 611 грн. та за штрафними санкціями - 528 903 грн.;
- №0001471401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 184 389 грн.;
- № 0001461401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 2 606 209 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 2084967 грн. та за штрафними санкціями - 521 242 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Літвіна Н.М.
Саприкіна І.В.
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Літвіна Н. М.
Саприкіна І.В.
Судове рішення № 68850761, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 12.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 810/4274/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: