Ухвала суду № 68850737, 13.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року справа №805/1230/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретареві судового засідання Борисові А.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в справі № 805/1230/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.02.2017, № НОМЕР_2 від 07.02.2017 та № НОМЕР_3 від 07.02.2017,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області:

-від 07.02.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 254725,00 грн;

-від 07.02.2017 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 451642,50 грн, з яких 301095,00 грн сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, 150547,50 грн сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями;

-від 07.02.2017 № НОМЕР_3, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 343358,00 грн, з яких 223025,00 грн по декларації № НОМЕР_4 від 20.08.2015 за липень 2015, 120333,00 грн по декларації № НОМЕР_5 від 18.03.2016 за лютий 2016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірні рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Катоіл плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

Перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 11 розділу VI Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Апелянт наголошує, що первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відсутній рух товарів та послуг по ланцюгу постачання, отже відсутнє фактичне отримання позивачем товару від контрагентів та як наслідок, реальність вчинення господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Катоіл плюс» (далі позивач, товариство) перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі ДПІ у м. Краматорську) та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

У період з 28.10.2016 по 08.12.2016 ДПІ у м. Краматорську було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Катоіл плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт № 365/05-15-14-01-36332535 від 15.12.2016, висновками якого в перевіреному періоді встановлені порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розд. II Податкового Кодексу України, які призвели до порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України, а саме заниження обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 1415138 грн за 2015 рік;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту по операціям з контрагентами на загальну суму 403361 грн, у тому числі за липень 2015 року на суму 283028 грн, за лютий 2016 року на суму 120333 грн, та заниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 301095 грн, у тому числі за липень 2015 року на суму 60003 грн, за вересень 2015 року на суму 170655 грн, за грудень 2015 року на суму 52370 грн, за березень 2016 року на суму 18067 грн, та завищення відємного значення по рядку 19 на суму 343358 грн, у тому числі за липень 2015 року на суму 223025 грн, за лютий 2016 року на суму 120333 грн;

- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, за формою 1-ДФ за 1 квартал 2016 року, наданого до ДПІ у м. Краматорську, а саме при заповненні графи «Податковий номер або серія та номер паспорта» з помилкою відображений реєстраційний номер облікової картки платника податків і фізичної особи-підприємця.

На підставі акту № 365/05-15-14-01-36332535 від 15.12.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС) було прийнято податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області:

-від 07.02.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 254725,00 грн;

-від 07.02.2017 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 451642,50 грн, з яких 301095,00 грн сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, 150547,50 грн сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями;

-від 07.02.2017 № НОМЕР_3, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 343358,00 грн, з яких 223025,00 грн по декларації № НОМЕР_4 від 20.08.2015 за липень 2015, 120333,00 грн по декларації № НОМЕР_5 від 18.03.2016 за лютий 2016.

Вважаючи, що ГУ ДФС протиправно прийняв рішення про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, ТОВ «Катоіл плюс» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.

Між ТОВ «Катоіл плюс» та ТОВ «ІНДІГО КОМПАНІ» був укладений договір постачання нафтопродуктів № 731/Д від 02.07.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом 2015-2016 років передавати в узгоджені терміни, а покупець приймати та оплачувати на умовах, викладених у договорі, паливо дизельне автомобільне, яке відповідає стандартам EN 590 вміст сірки, мг/кг не більше 10 (відповідає вимогам стандарту Євро-5), асортимент, найменування, кількість, ціна якого вказується в накладних документах на товар та/або у додаткових угодах до договору, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в межах договору, а також є невідємними частинами договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та цим контрагентом за вказаним договором підтверджується видатковими накладними № ІК-0000102 від 07.07.2015 та № ІК-0000103 від 07.07.2015.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні № 102 від 07.07.2015 та № 103 від 07.07.2015.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 102 від 07.07.2015 та № 103 від 07.07.2015.

Розрахунок між сторонами за договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, між ТОВ «Катоіл плюс» та ТОВ «ДІМЕКС-ПРО» був укладений договір постачання нафтопродуктів № 010715 від 01.07.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом 2015-2016 років передавати в узгоджені терміни, а покупець приймати та оплачувати на умовах, викладених у договорі, паливо дизельне автомобільне, яке відповідає стандартам EN 590 вміст сірки, мг/кг не більше 10 (відповідає вимогам стандарту Євро-5), асортимент, найменування, кількість, ціна якого вказується в накладних документах на товар та/або у додаткових угодах до договору, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в межах договору, а також є невідємними частинами договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та цим контрагентом підтверджується видатковою накладною № 54 від 07.07.2015.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 54 від 07.07.2015.

Розрахунок між сторонами за договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні № 54 від 07.07.2015 та № 106 від 07.07.2015.

Окрім цього між ТОВ «Катоіл плюс» та ТОВ «Будівельна компанія «Артік» 02.12.2015 було укладено договір підряду № 150209, відповідно до якого підрядник зобовязувався у 1 кварталі 2016 року виконати власними або залученими силами замовникові роботи, зазначені у кошторисі - поточний ремонт приміщень і території нафтосховища за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уссурійська. 2, а замовник прийняти й оплатити такі роботи.

Ціна цього договору складає 722000,00 грн, у т.ч. ПДВ 120333,00 грн і визначається у договірній ціні, яка є невідємною частиною даного договору.

Перед укладанням вказаного договору позивачем було отримано копії правовстановлюючих документів від ТОВ «Будівельна компанія «Артік»: виписки із ЄДР, статуту, витягу із реєстру платників ПДВ, наказу № 3 від 26.11.2015, протоколу загальних зборів № 2/15 від 25.11.2015.

На підтвердження можливості здійснювати роботи із поточного ремонту ТОВ «Будівельна компанія «Артік» було надано ТОВ «Катоіл плюс» копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 37-л від 05.10.2015 строком дії з 05.10.2015 по 05.10.2018.

Виконання ТОВ «Будівельна компанія «Артік» вказаних ремонтних робіт підтверджується наступними документами:

- копією Акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 (форми КБ-2в) від 22.02.2016, копією кошторисного розрахунку, копією Акта № 1 вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт, копією підсумкової відомості ресурсів, копією розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 3-1-1;

- копією Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і затрати за лютий 2016 (форми КБ-3а) від 22.02.2016;

- копією Акта № 2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 (форми КБ-2в) від 22.02.2016 із копією кошторисного розрахунку, копією підсумкової відомості ресурсів, копією розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 3-1-1;

- копією Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і затрати за лютий 2016 (форми КБ-3а) від 22.02.2016;

- копією Акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 (форми КБ-2в) від 22.02.2016, копією кошторисного розрахунку, копією підсумкової відомості ресурсів, копією розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 3-1-1;

- копією Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і затрати за лютий 2016 (форми КБ-3а) від 22.02.2016.

Крім того, ТОВ «Катоіл плюс» здійснювало оплату за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями. Перерахування коштів ТОВ «Ребранд ЛТД», ТОВ «Ростон», ТОВ «Екомаркеттрейд» обумовлено відступленням права вимоги за договором підряду згідно з угодою № Д1 від 01.06.2016, угодою № П0505 від 05.05.2016, угодою № П 1601 від 01.06.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ТОВ «Катоіл плюс».

Додатково необхідно зазначити, що податковим органом не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тому колегія суддів критично оцінює посилання апелянта щодо невідповідності номенклатури придбаних у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг), а також щодо обмеженості ТОВ «Будівельна компанія «Артік» людськими та матеріально-технічними ресурсами, відсутності необхідних дозвільних документів, що унеможливлює виконання робіт з контрагентами по ланцюгу постачання.

Враховуючи викладене, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання ГУ ДФС, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, щодо протиправності дій Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області під час прийняття податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.02.2017, № НОМЕР_2 від 07.02.2017 та № НОМЕР_3 від 07.02.2017 та необхідності їх скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в справі № 805/1230/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.02.2017, № НОМЕР_2 від 07.02.2017 та № НОМЕР_3 від 07.02.2017 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в справі № 805/1230/17-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 вересня 2017 року. Повний текст ухвали складений 14 вересня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3