Ухвала суду № 68850698, 12.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 363/2536/17 Головуючий у 1-й інстанції: Баличева М.Б. Суддя-доповідач:Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до поліцейського Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича та Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича та Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання чинити дії.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року позовну заяву повернено позивачу на підставі п.1 ч.3 статті 108 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху на підставі статті 108 КАС України, а саме в зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». Крім того, судом було встановлено, що позивач, якому достовірно було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності, пропустив встановлений законом строк звернення до суду, про поважність причин пропуску строку та поновлення його до суду не звертався.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 3 статті 108 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак лише частково, з огляду на наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вказує, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 3 статті 106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Таким чином, позивачем при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1920,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було сплачено судового збору за подання адміністративного позову.

В поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали суду позивачем було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з важким матеріальним становищем. Суд дане клопотання розглянув та відмовив у його задоволенні.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. На думку позивача, оскільки він не мав можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, то суд першої інстанції повинен був задовольнити його клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно відповідно до ч. 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, апелянтом ані до позовної заяви, ані до пояснень, поданих на виконання вимог ухвали суду, не було додано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану. Відповідно, у суду не було можливості перевірити обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав надання апелянту переваг перед іншими учасниками процесу у вигляді звільнення від сплати судового збору.

При цьому, при зверненні до суду із будь-яким клопотанням, заявник зобов'язаний обґрунтувати його відповідними обставинами справи та підтвердити належними доказами, чого позивачем зроблено не було.

Відтак посилання апелянта на те, що судом умисно знайдено підставу для повернення позову є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обґрунтування клопотання відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов'язком заявника.

Згідно ч.1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до п. 1 ч.3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачеві відповідно до п. 1 ч. 3 статті 108 КАС України.

Щодо посилання апелянта на той факт, що при зверненні до суду з даним позовом ним не було пропущено строк, суд зазначає таке.

Так, в ухвалі суду від 30 червня 2017 року визначено, що відповідно до статті 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 30 червня 2017 року, а оскаржувана постанова була складена 04 квітня 2017 року. Отже позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду, про поважність причин пропуску строку та поновлення його до суду не звертався.

Між тим, колегія суддів погоджується з апелянтом відносно того, що ним оскаржуються відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України саме дії та бездіяльність поліцейського Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ст. сержантом поліції Ковбаси Є.П., а не протокол і не постанова.

Так, відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Оскільки подія, що стала підставою звернення до суду, відбулась 04 квітня 2017 року, а позов подано до суду 30 червня 2017 року, то твердження щодо пропуску строку не відповідає дійсності.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що судом першої інстанції і не було застосовано до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду, адже за ч.2 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Також суд звертає увагу позивача на той факт, що повернення позову не перешкоджає подальшому зверненню до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При поданні апеляційної скарги позивачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цього позову до прийняття судового рішення. Дане клопотання суд задовольнив, відкривши провадження у справі.

Згідно підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року на законодавчому рівні встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1600 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року складає 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістьсот гривень).

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Коротких А.Ю.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.