Ухвала суду № 68850494, 14.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 рокусправа № 1170/2а-4233/12.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько Російське підприємство «ОРМА ОЛІМП» до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько Російське підприємство «ОРМА ОЛІМП» (далі ТОВ СУРП «ОРМА ОЛІМП») 07.12.2012 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі ОСОБА_2 ОДПІ Кіровоградської області ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 23.11.2012 року податкове повідомлення рішення №0004102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 596 415 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 149 103,75 грн.; податкове повідомлення рішення №0004092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 499 908 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119 516 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України від 27.02.2014 року позовні вимоги задоволено, присуджено на користь позивача судові витрати в розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України, шляхом стягнення їх з відповідача ОСОБА_3 казначейською службою України.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2016 року вищезазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року здійснено заміну відповідача по справі ОСОБА_2 ОДПІ Кіровоградської області ДПС на правонаступника Олександрійську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області).

24.03.2017 року Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою позовні вимоги ТОВ СУРП «ОРМА ОЛІМП» задоволено, стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області сплачену суму судового збору в розмірі 2 268 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що в період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року ОСОБА_2 ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ СУРП «ОРМА ОЛІМП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт « 371/2200/34442790 від 09.11.2012 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи ЦК України, в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 596 415грн.; п. 198.1.,198.2,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період вересень грудень 2010 року, березень 2011 року, травень 2012 року на загальну суму 499 908 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача за перевірений період ґрунтується на висновках перевірки інших податкових органів, щодо фіктивності діяльності його контрагентів ТОВ «Веста Тредінг», ФОП ОСОБА_4А по ланцюгу з іншими контрагентами.

На підставі акту перевірки ОСОБА_2 ОДПІ Кіровоградської області ДПС 23.11.2012 року винесене податкове повідомлення рішення №0004102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 596 415 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 149 103,75 грн.; податкове повідомлення рішення №0004092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 499 908 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119 516 грн.

Приписами п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР), що діяв на час виникнення спірних правовідносин в частині періоду до 01.01.2011 року визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) додатку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1,198.3,198.6 ст.198 ПК України, який почав діяти з 01.01.2011 року встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що для віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, платнику податку необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт здійснення фінансово - господарської операції, а також її реальність.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування факту чи справді актив отриманий від вказаного в первинних документах контрагента, що потребує встановлення обставин, за яких були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його контрагентом.

Також в такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника та фактичного змісту операції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основною господарською діяльністю ТОВ СУРП «ОРМА ОЛІМП» є капітальний ремонт і виготовлення запасних частин до газових агрегатів, а також проектування і обслуговування теплообмінного обладнання, основними замовниками якого є ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», ПРТП «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС» та інші.

З метою здійснення власної господарської діяльності 02.01.2010 року та 24.09.2010 року ТОВ СУРП «ОРМА ОЛІМП» з контрагентами ТОВ «Веста Тредінг», ФОП ОСОБА_4А укладено договори на поставку йому товарно матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 96,131).

Реальність фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами підтверджена договорами, укладеними з ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» щодо поставки запасних частин до компресорних установок АГНКС, типу 2НВ2К160, 2НВ2К160/100, 4НR3KN-200/210-5-249WLK, а саме №155-У від 12.10.2010 року, №173-У, 174-У, 176-У, 179-У, 180 У, 181-У від 03.11.2010 року, та виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками (т.1 а.с. 105-130, 131- 175,180-235).

Матеріалами справи підтверджено правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат перевіреного періоду суми вартості придбаних товарно - матеріальних цінностей у контрагентів ТОВ «Веста Тредінг», ФОП ОСОБА_4А, а також віднесення суми податку на додану вартість перевіреного періоду до складу податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність права сторони в договорі від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази нереальності укладених позивачем з контрагентами правочинів, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «Веста Тредінг», ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали технічні, фінансові можливості та працівників відповідної кваліфікації для здійснення фінансово-господарських операцій, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про нереальність правочинів, укладених позивачем з зазначеними контрагентами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування податковим органом позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 596 415 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 149 103,75 грн., грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 499 908 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119 516 грн. відповідно до винесених 23.11.2012 року №0004092200, №0004102200 та правомірності скасування зазначених податкових повідомлень рішень.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:А.В. Шлай