Постанова № 68850324, 11.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1330/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3С.) 28.08.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі Управління) та просить зобовязати відповідача виплатити на його користь недоплачену за квітень 2016 року одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 32045,10 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач занизив йому розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби через не включення до розрахунку всіх складових грошового забезпечення позивача, установлених на день звільнення, а саме: доплати за роботу у нічний час, доплати за понаднормовий час та компенсацію за невикористану відпуску.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що доплати за роботу в нічний час та виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників не мають постійного характеру, а компенсація за невикористану відпустку при звільненні, не є грошовим забезпеченням («заробітною платою») працівника, а є соціальною пільгою (гарантією), наданою працівнику у звязку зі звільненням зі служби та є разовою. Враховуючи наведене вважає, що вищевказані виплати не входять до грошового забезпечення та не можуть враховуватись при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Управління від 07.11.2015 № 1о/с ОСОБА_3, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», з 07.11.2015 призначено на посаду заступника командира роти поліції охорони Управління, як такого, що прибув з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області в порядку переатестування (а.с. 21).

Наказом Управління від 02.12.2015 № 19о/с позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 2650,00 грн. (а.с. 20).

Відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію», наказом Управління від 27.04.2017 № 87о/с, майора поліції ОСОБА_3 було звільнено зі служби в поліції з 30.04.2016 за п. 7 ст. 77 (за власним бажанням). Також, наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб (а.с. 19).

Відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 08.09.2017, ОСОБА_3 було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 32 550,00 грн. При цьому, її розмір визначено з врахуванням таких складових: посадовий оклад 2650,00 грн., звання 2000,00 грн., надбавка за стаж служби в поліції 40% - 1860,00 грн., що разом складає 6510,00 грн. Всього нараховано: 6510,00 грн.*20 років (календарна вислуга) * 25% = 32550,00 грн. (а.с. 22).

Листом від 03.04.2017 за № 592/43/45/02-2017 Управління, у відповідь на звернення ОСОБА_3 від 02.03.2017, повідомило позивача про розмір та порядок розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 5).

Вважаючи, що Управлінням не враховано в розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні всі складові місячного грошового забезпечення, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби регулює Закон України від 02.07.2015 № 580-VII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом (ч. 10 ст. 62 Закону № 580).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно із ст. 102 Закону № 580 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок № 260).

Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення (п. 23 Порядку № 260).

Таким чином, при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, органи поліції зобовязані включати до нього всі додаткові види грошового забезпечення, що мають постійних характер.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 по справі № 825/1893/16 встановлено, що доплати за роботу в понаднормовий та нічний час залежать від характеру служби з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів, та мають постійний характер (а.с. 11-12).

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене суд зазначає, що вищевказане судове рішення має преюдиційне значення, тому доплати за роботу в понаднормовий та нічний час мають включатися до грошового забезпечення ОСОБА_3, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо врахування при здійсненні вищевказаного розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає таке.

Частиною 10 ст. 93 Закону № 580 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналогічна норма міститься в п. 8 розділу III Порядку 260.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби (п. 8 розділу III Порядку 260).

Тобто, виплата вищевказаних коштів поліцейським, які звільняються, є обовязковою для органів поліції, та не залежить від фінансових можливостей, в тому числі, Управління. Враховуючи наведене суд вважає, що компенсація за невикористану відпустку має постійний характер та має включатись до грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, розмір місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_3 мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби складає 64 595,10 грн., а саме: посадовий оклад 2650,00 грн., оклад за спеціальним званням 2000,00 грн., надбавка за стаж 1860,00 грн, а також встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 по справі № 825/1893/16 доплати та компенсації: за роботу в понаднормовий час 1771,43 грн., за роботу в нічний час 331,25 грн., за невикористану відпустку 4306,34 грн. (25%*20*12919,02 грн.).

Враховуючи наведене суд зазначає, що розрахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 при звільненні здійснений Управлінням не в повному обсязі та не відповідає вимогам п. 23 Порядку № 260, а тому відповідач зобовязаний виплатити на користь позивача кошти в сумі 32 045,10 грн. (64595,10 грн. - 32550,00 грн. (нараховані відповідачем кошти)).

Стосовно вимоги позивача про встановлення судом відповідачам строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України визначено зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови ОСОБА_3 у задоволенні даної вимоги.

Щодо вимоги ОСОБА_3 про застосування до постанови п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайно стягуються кошти, виплати яких є періодичними та/або щомісячними.

Однак, в даному випадку допомога ОСОБА_3 при звільненні є одноразовою, була частково виплачена і не підпадає під зазначені вище критерії, оскільки не є періодичною та виплачується одноразово у законодавчо визначених випадках. Тому, у суду відсутні підстави для застосування негайного виконання постанови

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви судовий збір з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачем не сплачувався, а тому відповідно у справі відсутні витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Разом з цим, за приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У судовому засіданні 11.09.2017 представник позивача просив стягнути на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем вищевказаних витрат до суду надано договір про надання правової допомоги від 01.01.2017, калькуляцію вартості наданої правової допомоги, акт виконаних робіт від 08.09.2017 та квитанцію від 08.09.2017 № 8 на суму 150,00 грн. (а.с. 9, 13, 14).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні..

Документально підтверджена сума витрат на правову допомогу становить 1500,00 грн., її розмір відповідає наведеним вище вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Зобов'язати Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні за квітень 2016 року в розмірі 32 045 (тридцять дві тисячі сорок п'ять) грн. 10 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40109021) на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна