Постанова № 68850300, 14.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/1277/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіЖитняк Л.О.,

за участі секретаряСтасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2017 Головне управління ДФС у Чернігівській області (далі ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1Н.) (згідно уточнених позовних вимог) про стягнення податкового боргу у сумі 7 332,63 грн, а саме: з єдиного податку (податок 2 519,23 грн, штраф 2773,40 грн); з податку на доходи фізичних осіб (штраф 2040,00 грн), мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою суду. При цьому, представник позивача через канцелярію суду надав заяву про в якій просить розгляд справи провести без його участі.

Відповідач до суду також не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Передані поштою до суду конверти з повістками, які направлялись відповідачу, з довідками поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, враховуючи ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, та з урахуванням ч.1 ст.41 Кодексу, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в органах ДФС як платник податків. При цьому, 03.03.2016 проведено державну реєстрацію припинення за №20640060002034961.

Згідно ч.2 п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України державна реєстрація припинення підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобовязань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобовязань та застосування санкцій за їх не виконання.

В силу пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий борг, це сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно враховуючи терміни "податкове зобовязання" та "податкове повідомлення-рішення", визначені пп.14.1.156 та пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109 Кодексу).

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обовязки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг у сумі 7 332,63 грн, а саме: з єдиного податку (податок 2 519,23 грн, штраф 2773,40 грн) та з податку на доходи фізичних осіб (штраф 2040,00 грн), що відповідає даним картки обліку платника податків (в матеріалах справи).

Податковий борг відповідача по єдиному податку у розмірі 5 292,63 грн підтверджується:

- заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 12.02.2014, згідно якої відповідача нараховано податок за березень 2014 року 243,60 грн, за квітень 2014 року 243,60 грн, за травень 2014 року - 243,60 грн, за червень 2014 року - 243,60 грн, за липень 2014 року - 243,60 грн, за серпень 2014 року - 243,60 грн, за вересень 2014 року - 243,60 грн, за жовтень 2014 року - 243,60 грн, за листопад 2014 року - 243,60 грн, за грудень 2014 року - 243,60 грн, за січень 2015 року - 243,60 грн, за лютий 2015 року - 243,60 грн, за березень 2015 року - 243,60 грн, всього на суму 3 166,80 грн;

- податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2015 № НОМЕР_2 на суму 170,00 грн штрафу;

- податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2015 № НОМЕР_3 на суму 1583,40 грн штрафу;

-податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2016 № 00001261302 на суму 1 020,00 грн штрафу.

Крім того судом було встановлено, що відповідача була нарахована пеня в розмірі 2,43 грн, отже загальна сума податкового боргу по єдиному податку склала 5 940,20 грн.

При цьому, судом також встановлено, що за період з березня 2014 року по березень 2015 року відповідач частково виконав свої зобов'язання, сплативши 650 грн.

Таким чином, сума податкового боргу по єдиному податку складає 5 292,63 грн.

Суд зазначає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті позивачем на підставі встановлених порушень Податкового кодексу України за несвоєчасне подання декларації за звітний період та порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

Дані податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу, ним не отримані, поштою повернуто конверти з довідкою "за закінченням терміну зберігання", а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації.

Окрім цього судом встановлено що за відповідачем обліковується також податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 040,00 грн.

Вказаний податковий борг підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2016 №0001251302 на суму 2 040,00 грн, яке було надіслано відповідачу, ним не отримане, поштою повернуто конверт з довідкою "за закінченням терміну зберігання", а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації.

Отже, загальна сума податкового боргу відповідача становить 7 332,63 грн.

Досліджуючи правильність нарахування відповідачу податкового боргу, необхідно врахувати норми: пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, якими визначено поняття "податкове зобовязання","грошове зобовязання платника податків","податковий борг"; норми п. 49.1 та пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, якими визначено строки подання податкових декларацій та порядок сплати; пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, яким встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; п. 57.1 ст. 57 Кодексу, згідно до якого платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окрім цього, слід врахувати порядок і строки нарахування пені, визначені ст.129 Податкового кодексу України. Так відповідно до п.129.4 пеня, визначена пп.129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення (його частини), залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Також слід врахувати, що в силу п.120.1 ст.120 за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, при цьому також, слід врахувати положення ст.126 Кодексу, якою передбачена відповідальність за порушення правил сплати (перерахування податків).

Окрім іншого, суд також враховує, що згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої відповідачем до ДПІ у м. Чернігові, ним зазначено як обраний вид діяльності 47.99 інші види роздрібної торгівлі, розмір ставки єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати (друга група платників).

В силу п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

При цьому, враховуючи те, що відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку, суд зазначає п.291.4 ст.291 Кодексу, яким встановлено, що до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах одночасно не перевищує 10 осіб здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Також суд зазначає п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України, згідно якого фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп згідно п.294.1 ст.294 Кодексу є календарний рік.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Окрім цього п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною пп.1 і 2 п.291.4 ст.291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено вище, узгоджена сума податкового зобовязання відповідачем сплачена не була.

У відповідності до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 23.02.2017 №1154-17 на суму 7 332,63 грн (а.с.12). Вказана податкова вимога не була отримана відповідачем, поштою повернуто конверт з довідкою "за закінченням терміну зберігання", а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, як встановлено судом, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.п.97.4.3 п.97.4 ст.97 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 7 332,63 грн, а саме: з єдиного податку (податок 2 519,23 грн, штраф 2773,40 грн) та з податку на доходи фізичних осіб (штраф 2040,00 грн), такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.35, 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (вул. Корольова, 40, м. Чернігів, 14034, ід.н НОМЕР_1) податковий борг:

- по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5 292,63 грн (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 63 коп.) та перерахувати на р/р 31410699700002, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18050400, код отримувача 38054398, банк отримувача ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592;

- по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 040,00 грн (дві тисячі сорок гривень) та перерахувати на р/р 33119341700002, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк