Постанова № 68849346, 14.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 р. Справа №805/3025/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участю секретаря судового засідання Маковецької О.О., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання нечинною та скасування податкової консультації

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинною та скасування індивідуальної податкової консультації № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що вказана індивідуальна податкова консультація суперечить нормам діючого законодавства.

Позивач зазначає, що є платником єдиного податку четвертої групи і перебуває на податковому обліку у Мангуській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області. Основним видом діяльності позивача є сільськогосподарське товаровиробництво з використанням власних та орендованих земель сільськогосподарського призначення.

22.02.2017 року листом № 175 ТОВ «Нова Нива» направило на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області запит про надання письмової податкової консультації з наступних питань:

1. Чи слід вважати таким, що є оприлюдненим відповідно до вимог п. 289.3 ст.289 Податкового кодексу України розміщене на офіційному сайті Держгеокадастру інформаційне повідомлення про визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік на рівні 1,0?

2. Чи є такий коефіцієнт індексації визначеним відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та чи має він застосовуватися платниками єдиного податку четвертої групи при визначенні бази оподаткування?

3. Чи має право підприємство - платник єдиного податку четвертої групи самостійно розраховувати величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь для цілей сплати єдиного податку?

4. Чи має право субєкт владних повноважень контролюючий орган, і зокрема Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, - вимагати від платника єдиного податку четвертої групи здійснення ним самостійного розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь для цілей сплати єдиного податку?

31.03.2017 року позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року, в якій з посиланням на лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 року № 31-11150-09-10/1342 «Щодо індексації у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платника єдиного податку 4 групи» зазначено, що враховуючи, що Податковим кодексом не встановлено інших особливостей визначення коефіцієнту нормативної грошової оцінки землі з метою оподаткування єдиним податком для платників 4 групи, ГУ ДФС у Донецькій області вважає, що з 01 січня 2017 року при нарахуванні єдиного податку платникам 4 групи коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначити з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік 100%, за 2016 рік 112,4%.

Позивач зазначає, що текст отриманої податкової консультації не містить відповідей на поставлені запитання та суперечить нормам чинного законодавства.

З зазначених підстав ТОВ «Нова Нива» просить задовольнити позовні вимоги та визнати нечинною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_1, зявився до суду та надав письмові заперечення (а.с. 24). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що оскаржувана податкова консультація надана на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, посилаючись при цьому на норми Податкового кодексу України та лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 року № 31-11150-09-10/1342 «Щодо індексації у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платника єдиного податку 4 групи».

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства дій податкового органу, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 00694824, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 11-13).

Позивач перебуває на податковому обліку у Мангуській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що також зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12 зв. бік).

Крім того, у витягу зазначено, що ТОВ «Нова Нива» є виробником сільськогосподарської продукції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 291.4 статті 294 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, виділяється четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Судом встановлено, що ТОВ «Нова Нива» є виробником сільськогосподарської продукції, застосовує спрощену систему оподаткування та було платником єдиного податку четвертої групи у 2016 році, що не є спірною обставиною у справі та про що також зазначено в оскаржуваній позивачем податковій консультації.

22.02.2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з листом № 175 (а.с.6). У зазначеному листі позивач просив надати письмову податкову консультацію з наступних питань.

1. Чи слід вважати таким, що є оприлюдненим відповідно до вимог п. 289.3 ст.289 Податкового кодексу України розміщене на офіційному сайті Держгеокадастру інформаційне повідомлення про визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік на рівні 1,0?

2. Чи є такий коефіцієнт індексації визначеним відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та чи має він застосовуватися платниками єдиного податку четвертої групи при визначенні бази оподаткування?

3. Чи має право підприємство - платник єдиного податку четвертої групи самостійно розраховувати величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь для цілей сплати єдиного податку?

4. Чи має право субєкт владних повноважень контролюючий орган, і зокрема Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, - вимагати від платника єдиного податку четвертої групи здійснення ним самостійного розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь для цілей сплати єдиного податку?

Листом № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року відповідач надав позивачу податкову консультацію (а.с.9-10). Посилаючись на п.292-1.2 ст.292-1 ПК України, в якому визначено, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Крім того, спірна податкова консультація містять посилання на лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 №31-11150-09-10/1342 «Щодо індексації у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платника єдиного податку 4 групи», в якому зазначено, що з 01.01.2017 при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначати з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік - 100%, а за 2016 рік - 112,4 %.

Надана відповідачем податкова консультація, з якою не погодився позивач, є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно п. 14.1.172 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому, пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За приписами ст.ст. 52, 53 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З аналізу наведених норм ПК України, суд приходить до висновку, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства. Також право позивача на оскарження індивідуальної податкової консультації, як правового акту індивідуальної дії, прямо передбачено чинним законодавством України. Надання консультації є наслідком належної реалізації податковим органом своїх владних управлінських функцій в сфері податкового законодавства, яка може створювати для платника податків на якого вона спрямована відповідні права у цій сфері. Зазначена консультація, як певне рішення суб'єкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, норми якого регулюють відповідні правовідносини.

Тобто, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Згідно матеріалів справи, предметом оскаржуваної індивідуальної податкової консультації є визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016 рік, що застосовується для цілей справляння єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Відповідно до п. 292-1.2 ст. 292-1 ПК України, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Таким чином, законодавство пов'язує визначення коефіцієнта індексації відповідно до порядку, встановленого положеннями ПК України в цілому, а не чітко визначеними його нормами.

Пунктом 5 підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується із значенням 100 відсотків.

При цьому, згідно з п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Пунктом 6 підрозділу 6 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків.

Загальний порядок щорічного розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель передбачений ст.289 ПК України.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Слід зазначити, що п. 289.2 ст. 289 ПК України належить до розділу, в якому йдеться про податок на майно, а податок на землю розглядається як одна з трьох його складових, серед яких, єдиного податку 4 групи немає.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року №1791-VIII підрозділ 6 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 такого змісту: «Установити, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків».

Суд зауважує, що будь-яких застережень чи обмежень щодо застосування підрозділу 6 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України чинне законодавство не містить.

Таким чином, є підстави вважати, що порядок індексації нормативно-грошової оцінки для цілей оподаткування єдиним податком 4 групи в ПК України однозначно не врегульовано.

З врахуванням зазначених норм, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та які закріплені в ст. 4 ПК України.

Проголошені у ст.4 ПК України принципи повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Згідно з приписами пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, враховуючи наведене, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (сільськогосподарських угідь) за 2016 рік, що використовується для сплати єдиного податку 4 групи має складати 100 відсотків, а не 112,4%, як зазначено у спірній податковій консультації.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Суд зазначає, що на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» та від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України».

В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

На думку Європейського Суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку, щодо невідповідності податкової консультації ГУ ДФС у Донецькій області від № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом, у розмінні цієї статті, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документу рішення державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов'язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними, а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є податкова консультація відповідача № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017, яка в свою чергу є не нормативно-правовим, а індивідуальним актом. Відтак, зважаючи на наведене вище, даний акт має бути визнаний судом протиправним.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та задовольнити заявлені позивачем вимоги щодо визнання саме протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинною та скасування індивідуальної податкової консультації № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області № 3692/10/05-99-12-04-12 від 20.03.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» судові витрати з судового збору у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.