Постанова № 68849051, 30.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Єфанової О.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11131,99грн.

В обґрунтування пред’явлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг з земельного податку у загальному розмірі 11131,99грн., який утворився внаслідок несплати у встановлений законом строк донарахованих контролюючим органом грошових зобов’язань з цього податку відповідно до податкових повідомлень-рішень, які відповідачем не оскаржувалися, а, отже, є узгодженими. При цьому, позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України на наявний борг відповідача було виставлено податкову вимогу про сплату від 31.08.2016р. №5072-17. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Відповідно до ст.183-2 КАС України позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України.

Пунктом 4 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно п. 3 ч. 5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів – у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.

Відповідно до вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Приписами п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, згідно ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Приписами п.286.3 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.07.2009р. №010911600120 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0934га за адресою: м. Тернівка, вул. Леніна, 166, яка зареєстрована за кадастровим номером 1213500000:01:063:0030.

Також відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.07.2009р. №010911600121 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0075га за адресою: м. Тернівка, вул. Леніна, 166.

Проте в порушення приписів Податкового кодексу України відповідач не подав до контролюючого органу податкові декларації з земельного податку за вищевказані земельні ділянки, у зв’язку з чим 13.06.2016р. Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: №13501-0000, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 11833,97грн. та №13502-0000, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 950,27грн.

Означені податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та особисто отримані ОСОБА_1 30.06.2016р.

Оскільки доказів оскарження відповідачем означених податкових повідомлень-рішень суду не надано, вони є узгодженими.

Таким чином, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом по платежу земельний податок з фізичних осіб у сумі 11131,99грн. з урахуванням наявної переплати та часткової сплати грошових зобов’язань.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 5072-17 від 31.08.2016р. про сплату відповідачем наявного на той час податкового боргу у сумі 12781,99грн.

На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктами 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем – суб’єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов’язанням, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 11131,99грн. (одинадцять тисяч сто тридцять одну грн. 99 коп.) на р/р 33216813700035, код платежу 18010700, одержувач УДКСУ у м. Тернівці Дніпропетровської області, код 37463524, код одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.