Рішення № 6884822, 20.11.2009, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-3442/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, несплаченої при звільненні, в сумі 2892 грн., середнього заробітку за час затримки провадження розрахунку у сумі 32101 грн., моральної шкоди в сумі 15000 грн.

В обґрунтування позову пояснив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем до 18 червня 2007 року, працюючи наладчиком КВПіА. Наказом № 140 від 18.06.2007 року звільнений у зв’язку з невиконанням підприємством законодавства про труд та умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати на час звільнення обчислювалась сумою в 2892  грн.,  яку    позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням компенсації, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року. Крім зазначеної суми, позивач просить стягнути з відповідача на його користь  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 32101 грн. із розрахунку 740 днів затримання та  середньоденного заробітку в сумі 43 грн. 38 коп., а також 15000  грн. моральної шкоди. Моральну шкоду пояснює тим, що 27 травня 2007 року його син зазнав тяжку черепно-мозкову травму, у зв’язку з якою був госпіталізований до стаціонару медичного закладу. Оскільки лікування близької позивачу людини потребувало значних майнових витрат, а він між тим з вини відповідача був позбавлений фінансової можливості купувати необхідні медичні препарати, стан сина значно погіршився і, на думку лікарів, ремісія є маловірогідною. Такі обставини та усвідомлення позивачем, що він нічим не може допомогти близькій людині,  зумовили його психологічні страждання, які він оцінює в 15000 грн.

Представник відповідача позов визнала частково. Не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за прострочення виплати заробітної плати при звільненні. Вважає, що страждання позивача через тяжке захворювання його дитини зумовлені не діями відповідача, а протиправними діями осіб, які спричинили таку шкоду його здоров’ю. При цьому представник відповідача заперечує проти вимог про нарахування компенсації доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, оскільки відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 159 від 21.02.2001 року,  компенсація може бути нарахована працівникам після погашення заборгованості із заробітної плати. Щодо суми, належної до сплати у зв’язку затримкою проведення розрахунків у відповідності до ст. 117 КЗпП України, пояснила, що позивач виходив із кількості календарних днів затримки, тоді як за правилами бухгалтерського обліку потрібно враховувати лише робочі дні та використовувати суму заробітної плати за вирахуванням податку з фізичних осіб, яка становить 40 грн. 27 коп. в день, а  обчислена таким чином сума компенсації становитиме 20900 грн. 13 коп.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» до 18 червня 2007 року, працюючи наладчиком КВПіА. Наказом № 140 від 18.06.2007 року звільнений у зв’язку з невиконанням підприємством законодавства про труд та умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати на час звільнення відповідно до довідки відповідача (а. с. 8) становить 2892  грн.

Згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору     внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На думку суду, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку підтверджені дослідженими доказами, а саме: відомостями, що містяться в трудовій книзі (а. с. 5-6), довідкою про середню заробітну плату позивача (а. с. 9), довідкою про заборгованість (а. с. 8), звіти з праці відповідача (а. с. 17-19), приписи органів прокуратури про усунення порушень законодавства про оплату праці (а. с. 21-25), розрахунок компенсації за затримку виплати заробітної плати (а. с. 26). Перелічені докази є достовірними, допустимими, такими, що дають підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розмір заробітної плати, що підлягає стягненню, суд знаходить ґрунтовними доводи представника відповідача про порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а наданий нею розрахунок – достовірним, тому саме у цій сумі задовольняє відповідні вимоги.

Покладаючи на ДП «Радіоприлад» відповідальність за затримку проведення розрахунку, яку визнає відповідач, суд виходячи з положень ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, вважає, що за таких умов з відповідача не можна стягувати компенсацію згідно із «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 159 від 21.02.2001 року. При цьому суд враховує, що в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивач, який навіть не надав відповідного розрахунку, не довів своїх вимог.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що емоційні переживання позивача у зв’язку з погіршенням стану фізичного здоров’я його сина не перебувають у прямому причинному зв’язку з діями відповідача, тому не знаходить підстав для їх задоволення.

Судові витрати, пільги  щодо сплати яких має позивач, при ухваленні рішення мають бути стягнутими з відповідача.

Керуючись ст. ст. 38, 44, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 59, 60, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення заборгованості з заробітної плати, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь ОСОБА_1 2892 грн. заборгованості по сплаті заробітної плати, 20900 грн. 13 коп. компенсації за затримку проведення розрахунку при звільненні (р/р 2600530016876 у ЗФ ВАТ «Ві Li Банк» м. Запоріжжя, МФО 373317, ЄДРПОУ 14313317).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь держави  247 грн. 92 коп. судового збору, 120 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми належної заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                         О.В. Щаслива