Рішення № 68845082, 06.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №761/272/16-ц Головуючий в І інстанції: Юзькова О.Л.

апеляційне провадження № 22-ц/796/8432/2017 Доповідач Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми банківського депозиту за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми банківського депозиту за договором банківського вкладу.

В обґрунтування позову вказував, що 07.08.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір банківського вкладу №SAMDN25000736997884, за умовами якого ним було внесено на рахунок грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн. з виплатою 18% річних. Строк дії договору ним продовжувався. 31 грудня 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до Банку з вимогою про повернення як самого вкладу, так і процентів, однак Банком грошові кошти повернуті йому не були. Посилаючись на те, що Банком не були виконані умови договору, та з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за вкладом у розмірі 35 000,00 грн., заборгованість по процентам у сумі 20 211,80 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 2 318,63 грн., інфляційні втрати за період з 20.10.2014 р. по 20.10.2016 р. у сумі 24 501,26 грн., а також пеню за невиконання зобов'язань у розмірі 846 300,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів того, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 07.08.2013 р. між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN25000736997884 «Стандарт та 12 місяців», за умовами якого вкладник на виконання умов правочину вніс на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн. під 18% річних, із нарахуванням останніх кожного місяця.

Статтею 1059 ЦК України визначена форма договору банківського вкладу.

Так, частиною першою даної норми Закону передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано оригінал його Заяви № SAMDN25000736997884 на оформлення банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» від 07 серпня 2017 року та оригінал квитанції про внесення коштів в сумі 35 000 грн. до вкладу, який колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.

Квитанція про внесення коштів на рахунок № 4 від 07 вересня 2013 року містить найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, суму платежу та рахунок, на який його було внесено, призначення платежу: до вкладу 00736997884, підпис працівника банку, який прийняв готівку та електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів з депозитного вкладу №SAMDN25000736997884, який був оформлений на території АР Крим, а 31 грудня 2014 р. надіслав Банку письмову заяву.

Листом від 06 січня 2015 року №20.1.0.0.0/7-20141231/2533 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_2 про припинення діяльності відповідних відокремлених підрозділів банку у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим. Укладення між сторонами банківського вкладу Банком не оспорювалося (а. с. 21).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту укладення ним з ПАТ КБ «ПриватБанк» договору №SAMDN25000736997884 (вклад «Стандарт на 12 місяців» з щомісячною виплатою) від 07 серпня 2013 року та внесення позивачем коштів на депозитний рахунок.

Відповідно до положень ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-2558цс16 від 01 червня 2016 року, яка в силу ст. 360- 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов'язань за договором.

Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлено, що в період з 07.08.2014 р. ОСОБА_2 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про повернення вкладу та виплату нарахованих процентів за договором №SAMDN25000736997884 вклад «Стандарт на 12 місяців» від 07 серпня 2013 року, а 31 грудня 2014 року надіслав відповідачу письмову заяву, яка залишена без задоволення відповідачем, а тому вимоги позивача про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» суми вкладу, процентів по вкладу та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими.

Відповідно до наявних у справі доказів та розрахунків позивача сума вкладу, яка підлягає стягненню за договором, становить 35 000,00 грн., заборгованість по процентам у сумі 20 211,80 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 2 318,63 грн., інфляційні втрати за період з 07.08.2014 р. по 20.10.2016 р. у сумі 24 501,26 грн. (а. с. 95-96.).

Даний розрахунок сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки підтверджується матеріалами справи й представником відповідача не спростований.

Згідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-2558цс16 від 01 червня 2016 року, яка в силу ст. 360- 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріальногоблага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також просив стягнути пеню за невиконання зобов'язань на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 07 серпня 2014 року по 20 жовтня 2016 року у розмірі 846 300,00 грн., що значно перевищує суму збитків, а тому колегія суддів, з урахуванням ч.3 ст. 551 ЦК України та конкретних обставин справи вважає за можливе зменшити суму пені з 846 300 грн. до 10 000 грн.

Враховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за вказаним договором банківського вкладу заборгованість за депозитним вкладом в сумі 35 000 грн., заборгованість за процентами в сумі 20 211 грн. 80 коп., три проценти річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 2 318 грн. 63 коп., інфляційні втрати в сумі 24 501 грн. 26 коп., пеню за невиконання зобов'язань у розмірі 10 000 грн. а всього 92 031 грн. 69 коп.

В порядку ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 920 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу №SAMDN25000736997884 від 07 серпня 2013 року заборгованість за депозитним вкладом в сумі 35 000 грн., заборгованість за процентами в сумі 20 211 грн. 80 коп., три проценти річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 2 318 грн. 63 коп., інфляційні втрати в сумі 24 501 грн. 26 коп., пеню за невиконання зобов'язань у розмірі 10 000 грн. а всього 92031 грн. 69 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 920 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: