Рішення № 68845019, 05.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/9564/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Сирбул О.Ф.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5862/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у розмірі 210 073,43 гривні, в тому числі 194 088,95 гривень заборгованості за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.02.1997 pоку, 15 984,48 гривні - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 18.02.2012 року по 16.11.2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» понесені судові витрати у розмірі 2 100,74 грн., а саме у рівних частках з кожного по 700,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 210 073,43 грн., в тому числі 194 088,95 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.02.1997 року, 15 984,48 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 18.02.2012 року по 16.11.2014 року.

Посилається на те, що 18.02.1997 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2. Відповідно до пункту 4 Договору, продаж квартири здійснено за 41 099 гривні, що на момент здійснення операції складає 21 702 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, що на день укладення Договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долару США. Відповідно пункту 5 Договору Покупець повинен сплатити Продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення Договору. Кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати вартості квартири настав 18.02.2012 року. Кінцевий строк виконання зобов'язань з оплати вартості квартири минув. Однак, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 не виконали зобов'язань з оплати вартості квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у розмірі 210 073,43 гривні, в тому числі 194 088,95 гривень заборгованості за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.02.1997 pоку, 15 984,48 гривні - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 18.02.2012 року по 16.11.2014 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18.02.1997 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» 06.06.2012 року Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця»змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця».

За умовами пункту 4 Договору, продаж квартири здійснено за 41 099,00 грн., що на момент здійснення операції складає 21 702,00 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, що на день укладення Договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долару США, а згідно пункту 5 Договору Покупець повинен сплатити Продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення Договору. Кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати вартості квартири настав 18.02.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленою обставину наявності у відповідачів заборгованості перед позивачем та вказану обставину вважав такою, що не підлягає доведенню, так як вона була встановлена при розгляді аналогічних справ, де позивачем було ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», що є позивачем у даній справі.

Однак, колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи суд не перевірив проведення розрахунку, за яким позивач у даній справі видав довідку про наявність заборгованості за договором, а лише вважав заборгованість встановленою на підставі довідки наданої позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, рішення суду при розгляді аналогічних справ не можуть бути обов'язковими для вирішення даної справи.

Інших доказів, окрім довідки, складеної позивачем на підтвердження заборгованості відповідачів по оплаті вартості квартири, суду не надано та судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо наявності заборгованості за договором, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 169 ЦК УРСР, чинної на час укладення сторонами спірних договорів, грошові зобов'язання повинні бути відображені і підлягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 99 Конституції України та ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства.

Тобто, закон передбачає обов'язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет, Закон України від 23 вересня 1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення.

Відповідно до п.4 Договору продаж квартири здійснено за 41 099 гривень, що на момент здійснення операції складало 21 702 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору.

Тобто, вказано еквівалент вартості квартири на день укладення договору -18 лютого 1997 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України під час розгляду справ в аналогічних правовідносинах в Постановах №6-1905цс16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми за договором купівлі-продажу квартири та №6-2134цс15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні у даній справі представники позивача не заперечували, що відповідачами у даній справі була внесена на рахунок позивача вказана у договорі купівлі - продажу квартири сума 41 099 гривень, що з урахуванням курсу валют, передбаченого договором є повною оплатою вартості квартири. Вказані кошти внесені у строк передбачений договором.

Колегія суддів виходить з того, що в договорі купівлі продажу квартири, який укладався в 1997 році, сторонами не було погоджено, що в разі зміни курсу валют, покупці зобов'язані будуть вносити кошти з урахуванням перерахунку, який буде проводитись з урахуванням зміненого, (зокрема збільшеного) курсу валют.

Колегія суддів зазначає, що ст. 533 ЦК України, набрала чинності лише з 01 січня 2004 року, а тому в момент укладення договору відповідачі не могли знати, що законодавець передбачить порядок розрахунків, який суттєво обтяжить їх відповідальність.

Позивач у справі не довів доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, що відповідачі під час дії договору, своїми діями чи письмово висловили згоду на проведення з ними розрахунку за порядком, який позивач провів в односторонньому порядку, (по курсу долара до гривні станом на 2015 рік) поклавши на відповідачів відповідальність, про яку відповідачі не знали під час укладення договору і згоду на яку не надавали.

З матеріалів справи встановлено, що 18 лютого 1997 року між сторонами у даній справі була укладена додаткова угода, в якій був передбачений обов'язок відповідачів виплатити залишок заборгованості вартості квартири на протязі п'ятнадцяти років - 18 698 умовних одиниць.

Однак, вказана додаткова угода, в якій позивач у даній справі намагався закріпити обов'язок покупців виплачувати вартість квартири в іноземній валюті, була визнана недійсною за позовом відповідачів у даній справі рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2009 року та свідчить про те, що відповідачі не надавали своєї згоди на оплату вартості квартири за курсом долара США, який змінювався після укладення ними договору.

Покладення на відповідачів судом першої інстанції відповідальності та обов'язків, які не були прямо передбачені в договорі та Законі, який існував під час укладення договору є порушенням вимог закону, загальних засад цивільного судочинства та призводить до порушення прав відповідачів.

Відповідачами в апеляційному суді надані достатні та допустимі докази, які підтверджують, що вартість квартири, яка була обумовлена в договорі та на сплату якої вони висловлювали свою письмову згоду, відповідачами сплачена в указаний договором термін та заборгованості вони не мають.

Крім цього, позивач не довів доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, що позивачем проводився розрахунок під час дії договору за курсом долару США на момент відрахування із заробітної плати відповідача коштів по договору, і що до відома відповідача було доведено, що відрахування із заробітної плати змінювались саме через зміну курсу валюти.

В апеляційному суді представники позивача не заперечували, що відповідачі повністю розрахувались, якщо рахувати вартість квартири з урахуванням курсу валют, який існував на момент укладення договору.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів вважає, що судом не повно встановлено обставини справи, які мають значення для її вирішення, не надано належну оцінку змісту укладеного договору, визнанню недійсним додаткової угоди до нього, іншим актам цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, рішення суду підлягає скасуванню, як ухвалене за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді