Рішення № 68843618, 06.09.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3526/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“31“ серпня 2017 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар ПІЦИК О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи виконавчий комітет Львівської міської ради, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про виселення та зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в :

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради 11.04.2016р. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, про виселення її з неповнолітнім сином ОСОБА_2, 26.01.2000р.н., з квартири №15 на вул.Тичини,15 в м.Львові зі зняттям їх з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_1 з сином зареєстровані в квартирі №15 на вул.Тичини,15 в м.Львові, що складається з 1 кімнати площею 17,0кв.м, спільних коридору і кухні. ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, який був зареєстрований у квартирі №4а на вул.Тичини,15 в м.Львові.

При передачі в комунальну власність вказаного будинку ВАТ «Маяк» надав ряд документів, серед яких наказ голови правління ВАТ «Маяк» №69 від 06.04.2007р. про затвердження перепланування нежитлових приміщень, в якому зазначено про надання ОСОБА_1 приміщення №3 з 2 кімнат житловою площею 41,0кв.м, кухні-їдальні – 23,5кв.м, комунальних вигод, а ОСОБА_1 здає кімнату №15 і кімнату №4 в будинку №15. В результаті проведених перепланувань з наданих приміщень було утворено квартиру №117 на вул.Тичини,15 в м.Львові.

Рішенням виконкому ЛМР від 19.10.2012р. №710 зобов’язано Шевченківську районну адміністрацію укласти договір найму на квартиру №117 з ОСОБА_3 на сім’ю з 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_1, дитина ОСОБА_4 13.03.2013р. Шевченківська районна адміністрація видала розпорядження №110 «Про укладення договору найму житлових приміщень квартири №117 на вул.Тичини,15» ОСОБА_3 на сім’ю з 3-х осіб. ОСОБА_3 09.03.2016р. зареєструвався у вказаній квартирі. Відповідачка з дитиною переселитися у квартиру №117 (надану їй як члену сім’ї) відмовилася.

В судових засіданнях представники позивача зазначені позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини та наведені у ній правові підстави. Просять позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 і її представник в судових засіданнях позовних вимог не визнали, пояснили, що шлюб з ОСОБА_3 розірвано. Заяв і зобов’язань на звільнення квартири №15 відповідачка не давала. За власні кошти колишнім подружжям була розроблена проектно-кошторисна документація і нежитлові приміщення переобладнані в квартиру №117.

Представники Львівської міської ради, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Заслухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, показання свідка, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_2 на підставі ордера ВАТ «Маяк» від 12.12.2005р. на жилу площу в гуртожитку, зареєстровані та проживають в квартирі №15 на вул.Тичини,15 в м.Львові, яка складається з однієї кімнати площею 17,0кв.м, спільні коридор та санвузол.

На даний час будинок №15 на вул.Тичини в м.Львові має статус житлового, переданий в комунальну власність.

На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.10.2012р. №710 розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.03.2013р. №110 вирішено укласти договір найму житлового приміщення ОСОБА_3 на квартиру №117 на вул.Тичини,15 в м.Львові з 2-х кімнат площею 41,0кв.м, кухні, коридору, комунальних вигод, загальною площею 81,0кв.м. на сім’ю з 3-х осіб : він, дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_2, 26.01.2000р.н.

ОСОБА_3 у вказану квартиру вселився, знявшись з реєстрації за попереднім місцем проживання. ОСОБА_5 з дитиною вселятися у цю квартиру та звільняти квартиру №15 відмовилася.

З пояснень відповідачки ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, останній займався виготовленням необхідної проектно-кошторисної та дозвільної документації на перепланування нежитлових приміщень в гуртожитку на вул.Тичини,15 під житлові приміщення, затративши на неї власні кошти. За його власні кошти було проведено саме перепланування, ні бюджетні, ні відомчі кошти ВАТ «Маяк» при цьому не використовувалися.

17.06.2016р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, що стверджується копією Свідоцтва.

Встановлено, що ОСОБА_1 згоди на надання їй, як члену сім'ї ОСОБА_3, квартири №117 та згоди на звільнення квартири №15 на вул.Тичини,15 в м.Львові не давала. ЇЇ заява від 05.03.2013р., у якій вона не заперечує щодо укладення договору житлового найму на квартиру №117 на вул.Тичини,15 в .Львові з ОСОБА_3, за кошти якого (понад 250 тисяч гривень) була збудована ця квартира, не може розцінюватися як згода на надання житла та звільнення квартири №15 на вул.Тичини,15.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування позовних вимог Шевчеківська районна адміністрація покликається на норми ч.1 ст.109 ЖК України, відповідно до якої виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Дана норма є відсилочною. Проте, позивач у своєму позові не вказує у відповідності до якої норми та якого закону він просить суд ухвалити рішення про виселення відповідачів з жилого приміщення, яке їм було надано в установленому порядку.

Виселення осіб з жилих приміщень без законних на те підстав не допускається.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи виконавчий комітет Львівської міської ради, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про виселення ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2, 26.01.2000р.н., з квартири №15 на вул.Тичини,15 в м.Львові із зняттям їх з реєстрації місця проживання за цією адресою – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.