Ухвала суду № 68841019, 12.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5301/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1430/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Курило В.П.

суддів Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Судом в порушення норм процесуального права відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків. Вважає, що є помилкою застосування у Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N 1232 (далі - Порядок) визначення поняття «має права» як надання права вибору, що суперечить самій суті контролю, який зобов'язаний проводити відповідач - ГУ Держпраці. Поняття у Порядку «має право» носить імперативний характер (обов'язковий) для виконання. В іншому випадку порушується з боку відповідача, як державного органу принцип об'єктивності і справедливості.

В засідання апеляційного суду сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином телефонограмами та судовими повістками. Про отримання позивачем судової повістки про виклик на 12 вересня 2017 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України , перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Розглядаючи справу суд вірно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, яким дав правильну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права та вірно вирішив спір.

Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України)

У відповідності до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 року нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Згідно за ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232.

Отже, за змістом вказаних норм роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (ст.7 Порядку).

Згідно ст.38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених ст.39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою (ст.14 Порядку).

Контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків, згідно ст.33 Порядку, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки.

Зазначені органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1.

Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється (ст.34 Порядку).

Отже, зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку, а обов'язок призначення повторного (додаткового) розслідування та складання акта за формою Н-1 входить до компетенції відповідного органу Держпраці та роботодавця.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 лютого 2015 року з позивачем ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах з ПАТ «ШУ «Покровське», стався нещасний випадок, внаслідок якого позивача було травмовано - встановлено діагноз закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садно ушної раковини (а.с. 6-9).

Комісією з розслідування нещасного випадку було складено акт форми Н-5 від 23 квітня 2015 року, у відповідності до якого комісією не встановлено нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом ( а.с. 10-13).

Позивач звернувся зі скаргою до відповідача в якій просив визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язати його видати ПАТ «ШУ «Покровське» припис форми Н-9, в якому зобов'язати призначити комісію та провести повторне розслідування, за результатами якого визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, видати акт розслідування за формою Н-5, в якому встановити факт отримання ним травми під час виконання своїх трудових обов'язків та акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. ( а.с. 36).

Як вбачається з матеріалів справи, після перевірки акту за формою Н-5 від 23 квітня 2015 року та матеріалів розслідування начальника державної інспекції нагляду за геолого-маркшейдерськими роботами та переробкою корисних копалин 08 вересня 2015 року директору ПАТ «ШУ «Покровське» видано припис за формою Н-9 № 18.6-171 про проведення повторного розслідування нещасного випадку ( а.с. 37).

Позивач не погоджуючись із повторним висновком комісії, про визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, повторно направив скаргу до ГУ Держпраці, в якій просив зобов'язати шахту визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом та скласти акт за формою Н-1 ( а.с. 39).

Листом від 22 квітня 2016 року Головне управління Держпраці у Донецькій області повідомило позивача, про те, що було проведено повторне розслідування нещасного випадку, по закінченню якого був складений акт за формою Н-5 і нещасний випадок був визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом. Також позивачу було зазначено, що органи Держпраці не виконують функції розслідування нещасного випадку, скасування акту за формою Н-5 не є компетенцією ГУ Держпраці ( а. с. 40).

Не погоджуючись з таким висновком, позивач звернувся до суду, та просив суд визнати бездіяльність Головного Управління Держпраці у Донецькій області протиправною та зобов'язати його видати ПАТ «ШУ «Покровське» припис за формою Н-9, в якому зобов'язати ПАТ «ШУ «Покровське» визнати нещасний випадок, що стався з ним 22 лютого 2015 року таким, що пов'язаний з виробництвом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, правильно виходив із того, що законом визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, а саме спеціальна комісія встановлює факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб'єктом щодо встановлення вказаного факту, а зобов'язання складання акту форми Н-1 входить до компетенції органів Держпраці. При цьому, у випадку незгоди з висновками спеціальної комісії за результатами повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним, позивач має право оскаржити відповідне рішення спеціальної комісії до суду, що буде відповідати належному способу захисту його прав, передбаченому чинним законодавством України.

Таким чином, відповідач не може зобов'язати комісію з розслідування ПАТ «ШУ «Покровське» визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, оскільки такими повноваженнями наділена спеціальна комісія, яка є спеціальним суб'єктом щодо встановлення вказаного факту.

Отже, посилання суду на те, що відповідач не призначає і не здійснює повторне розслідування нещасного випадку, а лише має право вимагати такого проведення від роботодавця відповідають закону.

Позивач зазначає, що поняття «має право» є помилкою застосування у Порядку, оскільки надання права вибору суперечить самій суті контролю, який виконує відповідач.

Видача відповідного припису є повноваженнями, які надають адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним, а тому вирішення питання про видачу обов'язкового припису для виконання роботодавцем є правом, а не обов'язком відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції і встановленим фактам та обставинам судом дана належна та правильна оцінка.

У відповідності з положеннями ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: