Ухвала суду № 68839710, 31.08.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1691/15-к

1-в/264/303/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2017 року Іллічівський райсуд м. Маріуполя під головуванням судді Мирошниченка Ю.М. при секретарі Ковальовій О.О., за участі прокурора Нуждіна С.В., розглянувши в режимі конференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі заяви засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаними заявами. Просила застосувати відносно неї ст. 81 КК України.

Клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 539 та п. 2 ч. 1 ст. 357 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК) клопотання (подання) про вирішення питання, повязаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, зокрема у разі необхідності вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

З аналізу норм глави 15 «Загальні положення виконання покарання» Розділу III «Виконання покарання у виді позбавлення волі» Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК) вбачається, що засуджений відбуває покарання у колонії, вид якої визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за наявності письмової згоди засуджених.

Як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_1 вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.05.2016 року засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі. Вирок набрав чинності 28.07.2016 року.

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21.06.2017 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 70 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі. Вирок набрав чинності 26.07.2017 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 КК України та ч. 4 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, за який ОСОБА_1 засуджений вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21.06.2017 року, є тяжким, що виключає можливість залишення останньої у слідчому ізоляторі для відбування покарання.

На даний час ОСОБА_1 знаходиться у Маріупольському слідчому ізоляторі, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 11, ч. 3 ст. 18, ст. 89 КВК не є місцем відбування покарання для засудженого.

Крім того, за змістом норм ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за умови, що вони сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і відбули визначений законом термін покарання, який за вчинення умисного тяжкого злочину не може бути менше двох третин призначеного строку покарання.

Загальний порядок вирішення судом питань, повязаних із виконанням вироку передбачений ст. 539 КПК України, за частиною першою якої до числа субєктів звернення до суду з означених питань віднесено засудженого. Водночас спеціальними нормами КВК України визначено порядок дострокового звільнення засуджених від відбування покарання. Так, зокрема, статтею 107 цього Кодексу передбачено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням. Незважаючи на відсутність такого звернення, частина третя статті 154 КВК України зобовязує адміністрацію установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої КК України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. При цьому, законодавець поставив виконання адміністрацією цього обовязку під судовий контроль, надавши засудженим право оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань відповідно до п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Таким чином, законом урегульовано порядок, за яким питання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання має попередньо вирішуватися адміністрацією установи виконання покарань та визначено механізм запобігання порушень прав засуджених з боку адміністрації.

Отже, засуджений вправі звернутися до суду з клопотанням з питань виконання покарання, що не вимагають передбаченої законом досудової підготовки, яка в даному випадку відповідно до ч. 2 ст. 25 КВК України та п. 4 Положення про спостережні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року № 429 включає погодження умовно-дострокового звільнення від відбування покарання спостережною радою при виконавчому комітеті міської ради. Вирішення цього питання без згоди спостережної ради означає позбавлення громадянського суспільства права на урахування його думки щодо можливості ресоціалізації конкретного засудженого в певний час.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення ч.7 ст. 539 КПК України, згідно з якими у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення від покарання розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо ОСОБА_1 може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, суд ухвалює рішення про повернення клопотання засудженому.

Керуючись ст. ст. 538, 539, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяви засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання повернути засудженому.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко