Ухвала суду № 68838986, 11.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 вересня 2017 року Справа № 902/1309/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на рішення та постановугосподарського суду Вінницької області від 10.03.2017 Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі№ 902/1309/15 господарського суду Вінницької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_3доТовариства з обмеженою відповідальністю "Можайське"про стягнення частки вартості майна і частки прибутку товариства та визнання недійсним рішення в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі,

в с т а н о в и в:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Можайське" касаційна скарга на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 902/1309/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.09.2015, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пп.пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви - вересень 2015, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.01.2017, чинній на час подання заяви про збільшення позовних вимог - лютий 2017, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (пп. 2.15 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 № 2).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані судові рішення прийнято щодо позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, предметом якого є одночасно вимога майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на користь ОСОБА_3 вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860, 00 грн. та частини прибутку товариства в розмірі 75 540,00 грн. та вимога немайнового характеру про визнання недійсним пункту 3 рішення Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", оформлене протоколом № 13 від 04.09.2014 в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі.

Отже, при зверненні з касаційною скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 902/1309/15 скаржник повинен був сплатити судовий збір за ставками, розрахованими, виходячи із суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру.

Натомість, до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додана квитанція № 23971597 від 16.06.2017 про сплату судового збору у розмірі 86 305,08 грн., що не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки сплачена сума не відповідає вищезазначеним вимогам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 902/1309/15 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 902/1309/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук