Постанова № 68837596, 06.09.2017, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року суддя Апеляційного суду Сумської області Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП, –

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

прокурора – Бохонько С.М.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3

захисника – адвоката ОСОБА_4, –

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки в його діях не було наявності реального конфлікту інтересів та він не мав умислу на вчинення правопорушення. Зазначає, що йому на надавалися для ознайомлення протоколи про адміністративні правопорушення та не роз’яснювалися права і обов’язки. Також вказує на те, що прийняття суддею рішення згідно протоколів № 40/2017 та 41/2017 від 23.03.2017 без розгляду інших протоколів № 42/2017 та № 43/2017 від 23.03.2017, які розглядалися одночасно, не відповідає вимогам ст.36 КУпАП.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.06.2017 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 320 грн. судового збору.

Відповідно до постанови судді Кравчук П.М., обіймаючи у період з 01.10.2013 по 30.09.2015 посаду головного лікаря КЗ СОР «1 ОСЛ м. Ромни» видав наказ № 88 від 11.09.2015 про покладення виконання обов’язків головного лікаря на завідуючу третього відділення ОСОБА_5 з 14.09.2015 по 27.09.2015 з відповідною заробітною платою, яка є його донькою, під час чого у нього виник реальний конфлікт інтересів, вимоги і зобов’язання якого передбачені п.1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції». Про виникнення реального конфлікту інтересів під час винесення вказаного наказу ОСОБА_3 не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися Сумську обласну раду та не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів. Також під час винесення наказу № 88 від 11.09.2015 головний лікар КЗ СОР «1 ОСЛ м. Ромни» ОСОБА_3 вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень.

Вислухавши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доводи прокурора Бохонько С.М. про залишення постанови судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що вказана вище апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, розглянувши протоколи про адміністративне правопорушення, пов’язані з корупцією № 40/2017 від 23.03.2017 (а.с.2-7) та № 41/2017 від 23.03.2017 (а.с.63-68), суддя суду першої інстанції дійшов висновку про те, що будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, маючи приватний інтерес, який суперечить службовим повноваженням і реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій, ОСОБА_3 не повідомив про наявний у нього реальний конфлікт інтересів та прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення – наказ № 88 від 11.09.2015 «Про надання відпусток працівникам закладу», яким поклав на ОСОБА_5 обов’язки головного лікаря, чим не виконав зобов’язань, встановлених п.п.1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», і порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. При цьому, на думку судді суду першої інстанції, приватний інтерес ОСОБА_3, який суперечив його службовим повноваженням і реально впливав на об’єктивність прийнятого ним наказу полягав в тому, що при вирішення питання покладення виконання обов’язків головного лікаря КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни», останній керувався не об’єктивною службовою необхідністю в контексті службових інтересів, а власними міркуваннями, які перебували за межами його службових повноважень, а саме необхідністю контролювати ситуацію в закладі та запобіганню вчиненню дій іншими особами, які могли б сприяти його звільненню з посади.

Зазначені висновки судді відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судах першої і апеляційної інстанціях доказах.

Зокрема, факт вчинення ОСОБА_3 правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП, за обставин, викладених у постанові судді, крім зазначених вище протоколів про адміністративне правопорушення, об’єктивно підтверджується іншими дослідженими в судових засіданнях доказами як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи, а саме:

- показаннями в апеляційному суді свідка ОСОБА_6, згідно яких останній склав у відношенні ОСОБА_3 протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією № 40/2017 від 23.03.2017, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, та № 41/2017 від 23.03.2017, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, які відповідають вимогам закону. Вказані протоколи були підписані ОСОБА_3 і йому були роз’яснені його права, хоча останній і відмовився від підписів у певних графах протоколів;

- показаннями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_7, згідно яких він обіймає посаду першого заступника головного лікаря КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» і по функціональним обов’язкам виконуючим обов’язки головного лікаря мав би бути він, але за весь час роботи він лише один раз заміняв головного лікаря ОСОБА_3 і лише на один день без права підпису документів;

- листом КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» від 15.03.2017, згідно якого інформації щодо повідомлення працівниками закладу про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 не надходили (а.с.11);

- статутом КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни», згідно якого лікарня є комунальним закладом Сумської обласної ради народних депутатів і уповноваженим розпорядження майна є управління майном ОДА та знаходиться в функціональній підпорядкованості управління охорони здоров’я (а.с.24-29);

- контрактом від 21.08.2013, згідно якого Сумська обласна рада уклала контракт з головним лікарем ОСОБА_3, який був підписаний останнім і відповідно до умов якого: п.1.3. керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником закладу під час реалізації завдань, функцій та обов'язків, передбачених статутом закладу, актами законодавства, іншими нормативними документами; п.1.4. керівник закладу діє на засадах єдиноначальності; п.2.1. керівник має право накладати на працівників стягнення та заохочувати їх відповідно до законодавства, в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, на період відпустки, хвороби або відсутності з інших причин, призначати виконуючого обов’язки керівника, який виконуватиме функції, нестиме обов'язки, користуватиметься повноваженнями і правами керівника, в межах, передбаченим цим контрактом; п.2.7. керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на заклад законодавчими та іншими нормативними актами, а також статутом закладу та цим контрактом; п.2.11. керівник має дотримуватися вимог антикорупційного законодавства; п.6.1. цей контракт діє з 01.10.2013 по 30.09.2015 (а.с.16-23);

- наказом № 65 від 28.08.1999, згідно якого ОСОБА_8 була прийнята в лікарню для проходження інтернатури по спеціальності психіатрія на посаду лікаря-інтерна до 5 відділення (Підстава: наказ Сумського УОЗ від 26.08.1999 № 73-к (а.с.30);

- наказом по КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» від 30.09.2015 № 90 за підписом ОСОБА_3, згідно якого: п.4 – ОСОБА_3 був звільнений з посади головного лікаря з 30.09.2015 згідно п.2 ст.36 КЗпП України у зв’язку з закінченням терміну дії контракту (а.с.32-33);

- наказом № 1 по КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» від 05.01.2015 «Про організацію роботи апарату управління першої обласної спеціалізованої лікарні м. Ромни на 2015 рік» за підписом головного лікаря ОСОБА_3, згідно якого був затверджений склад апарату управління Першої обласної спеціалізованої лікарні (а.с.42-50);

- Порядком резерву керівних кадрів на період відпусток, курсів чи в разі хвороби (додаток № 4 до наказу № 1) щодо встановлення процедури взаємозамінюваності на період відпусток, курсів чи в разі хвороби, згідно якої визначено, що головного лікаря ОСОБА_3 замінють ОСОБА_7, ОСОБА_9 (а.с. 51);

- наказом № 88 по КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» від 11.09.2015 «Про надання відпусток працівникам закладу» за підписом головного лікаря ОСОБА_3, згідно п.1 § 1 якого останньому була надана частина щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 14.09.2015 по 27.09.2015 за період його роботи з 01.11.2012 по 31.10.2013 і на час цієї відпустки виконання обов’язків головного лікаря було покладено на завідувача 3-го відділення ОСОБА_5 без надання права підпису головних документів (а.с.52);

- заявою головного лікаря КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни» ОСОБА_3 від 04.09.2015 на адресу начальника управління майном обласної ради, зареєстрованої в управлінні і погодженої, згідно якої він просив надати тарифну відпустку за відпрацьований період з 01.11.2012 по 31.10.2013 тривалістю 14 календарних днів з 14.09.2015 з виплатою йому матеріальної допомоги на оздоровлення і на на період цієї відпустки виконання обов’язків головного лікаря він покладав на завідувача відділення № 3 ОСОБА_5

Віповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, іншими документами тощо, а згідно ч.2 цієї статті обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Крім того, наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і показаннями особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 щодо фактичних обставин правопорушень, який категорично заперечив свою вину у вчиненні ним правопорушень, пов’язаних з корупцією, за обставин, викладених у відповідних протоколах про адміністративні правопорушення та постанові судді.

Вказані заперечення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не можуть бути узяті до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються наведеними вище та дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами, а тому вони є недостовірними доказами захисту.

Зокрема, адміністративна відповідальність за вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, настає:

- за ч.1 ст.172-7 КУпАП – за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів;

- за ч.2 ст.172-7 КУпАП – за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Суддею суду першої інстанції правильно було встановлено, що диспозиції вказаних вище норм закону є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових актів і цілком вірно визначені конкретні правові норми, які кореспондується з ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП, а тому апеляційний суд вважає юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_3 і застосування норм матеріального права суддею суду першої інстанції вірною, внаслідок чого судове рішення є законним і обґрунтованим.

Визначення терміну правопорушення, пов'язаного з корупцією, про які йдеться мова у главі 13-А («Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією») КУпАП міститься у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» і є діянням, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено, крім іншого, адміністративну відповідальність.

Суб'єктами, на яких поширюється дія вказаного вище Закону, згідно з п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п.1 ч.1 цієї статті.

Зобов'язання осіб, зазначених у п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», містить розділ V («Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» (ст.ст.28-36) цього Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», вказані вище особи зобов’язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до визначення термінів у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»:

- приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

- реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно п.2 примітки до ст.172-7 КУпАП, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, бланкетні диспозиції ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-4 КУпАП відсилають до іншого нормативно-правового акту, яким є Закону України «Про запобігання корупції» і безпосередньо кореспондуються, крім іншого, з п.п.1-4 ч.1 ст.28 цього Закону, яка у свою чергу передбачає конкретні зобов’язання для визначених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено суддею суду першої інстанції, ОСОБА_3, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права – головним лікарем КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни», маючи приватний інтерес, який суперечив службовим повноваженням і реально впливав на об’єктивність (неупередженість) прийняття рішення, не повідомив про наявний у нього реальний конфлікт інтересів управління майном обласної ради та прийняв в умовах реального конфлікту інтересів, рішення про покладення на свою доньку ОСОБА_5 обов’язків головного лікаря.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що приватний інтерес ОСОБА_3 полягав, в даному випадку, у необхідності контролювати ситуацію в закладі та запобіганню вчиненню дій іншими посадовими особами.

Відповідно до положень ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Вказані вище норми законодавства України про адміністративні правопорушення узгоджуються і з принципом правової визначеності, закріпленому у чисельних рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia) та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova), у п.53 по справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine) та у п.19 по справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку», а також у рішеннях Конституційного Суду України від 29.06.2010 та від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно яких «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п.3.1 п.3). «ОСОБА_7 конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п.5.4 п.5).

Що стосується тверджень апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що в його діях не було реального конфлікту інтересів та він не мав умислу на вчинення правопорушення, то вони є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки останній не виконав покладені на нього зобов’язання, встановлені у п.п.1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», хоча ці вимоги були доступними та передбачуваними стосовно наслідків і давали йому можливість в разі необхідності регулювати положеннями цього Закону свою поведінку.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не надавалися для ознайомлення протоколи про адміністративні правопорушення та не роз’яснювалися права і обов’язки, оскільки зазначені протоколи містять підписи ОСОБА_3 під цими процесуальними документами і ці протоколи не суперечать вимогам, які ставляться до їх змісту, встановлених у ст.ст.254, 256 і 257 КУпАП.

Не може апеляційний суд погодитись і з доводами ОСОБА_3 про те, що протоколи про адміністративні правопорушення №№ 40/2017 і 41/2017 від 23.03.2017 не могли бути розглянутими без інших протоколів за №№ 42/2017 і № 43/2017 від 23.03.2017, оскільки це не передбачене положеннями КУпАП і ст.36 цього Кодексу не містить для судді суду першої інстанції такої обов’язкової вимоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він нібито повідомив відповідну установу про свою доньку, не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і крім того такі дані були відсутні як у заяві ОСОБА_3 про надання відпустки, так і у інших документах, які б свідчили про повідомлення ним про наявність конфлікту інтересів.

Таким чином, прихожу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий суддею суду першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв’язку разом з іншими доказами, дослідженими апеляційним судом, є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП, а тому твердження апеляційної скарги щодо неповноти, однобічності та необ’єктивності судового розгляду справи також є безпідставними.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_3 накладено в межах санкції ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП і з урахуванням положень ч.2 ст.36 КУпАП, згідно якої якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а також приписів ч.3 ст.38 КУпАП, у відповідності до яких адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом 3-х місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

На підставі викладеного, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 суддею суду першої інстанції в повному обсязі були дотримані положення ст.ст.268, 279 і 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2017 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.