Рішення № 68836352, 08.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/792/17-ц

Провадження № 2/522/1669/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

08 вересня 2017 року Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, керуючись статтею 41 Конституції України, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 22, 179, 181, 184, 190, 316, 317, 319, 321, 332, 383, 386, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 212, 213, 214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Бойчук А.Ю.

Справа № 522/792/17-ц

Провадження № 2/522/1669/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2017 року Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2017 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 відповідно до якого просила витребувати із чужого незаконного володіння відповідача на її користь квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60,7 м. кв. та нежитлове підвальне приміщення під квартирою №1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63,9 м.кв.; передати вказане майно позивачу, а також усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження вказаною квартирою шляхом виселення Відповідача та вселення позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала отриманням спадщини після смерті чоловіка, виданими їй свідоцтвами про право на спадщину та державною реєстрацією права власності. Зазначала, що тривалий час не відвідувала вказану квартиру, а близько року тому виїхала на місце її розташування та виявила, що відповідач користується нею та чинить перешкоди в доступі. З посиланням на ст.41 Конституції України, Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст. 317, 319, 321, 387, 391 ЦК України просила задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з посиланням на ті обставини, що йому нічого не відомо про квартиру, яка належить Позивачу, таке майно відсутнє в його користуванні, ним придбавалися нежитлові приміщення, які були ним реконструйовані та якими він наразі володіє на підставі зареєстрованого свідоцтва про право власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом були встановлені наступні обставини.

право власності Позивача на квартиру №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, було набуте нею після державної реєстрації прав державним реєстратором ОСОБА_4, індексний номер рішення 32898057 від 13.12.2016 року. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 2-3902 від 23.12.2008 року, видане державним нотаріусом восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5

Право власності позивача на нежитлове підвальне приміщення під квартирою №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, було набуте нею після державної реєстрації прав державним реєстратором ОСОБА_4, індексний номер рішення 32898922 від 13.12.2016 року. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 2-3904 від 23.12.2008 року, видане державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5

Свідоцтва про право на спадщину були видані 23.12.2008 року після смерті чоловіка Позивача ОСОБА_6 померлого 01.10.2007 року.

Право власності ОСОБА_6 на квартиру №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, було набуте ним на підставі укладеного з ОСОБА_7 (ОСОБА_1), ОСОБА_1 договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 29.09.2006 року за реєстровим №3846.

Право власності ОСОБА_6 на нежитлове підвальне приміщення під квартирою №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, було набуте ним на підставі укладеного з ОСОБА_7 (ОСОБА_1) договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 29.09.2006 року за реєстровим №3851.

З огляду на наявне у позивача право власності на квартиру №1 та нежитлове підвальне приміщення під квартирою №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, остання вимагає витребувати вказане майно з незаконного володіння відповідача.

Разом з цим, відповідач наразі володіє на праві приватної власності іншим майном, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 114, кв. м. розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39. Право власності на вказане приміщення виникло на підставі свідоцтва про право власності №32619533 видане 23.01.2015 року, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №32619677 від 23.01.2015 року.

Вказане нежитлове приміщення було набуте відповідачем внаслідок реконструкції нежитлових приміщень, про що в Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано відповідні декларації. Відповідно до декларації про готовність обєкта до експлуатації зареєстрованої 26.12.2014 року за №ОД142143600936, Відповідачем було проведено реконструкцію належного йому нежитлового приміщення з улаштуванням фасадного входу за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, категорія складності ІІ, інженер технічного нагляду ОСОБА_9, експертиза проекту будівництва проведена ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області, головний архітектор проекту ОСОБА_10 Технічний паспорт на нежитлове приміщення після реконструкції виданий ТОВ «НОВЕ БТІ» №00007762 від 04.12.2014 року.

Право власності на нежитлові приміщення перед їх реконструкцією були набуті Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ОСОБА_11, посвідченого 11.07.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим №1014. Під час укладення правочину, ОСОБА_11 на підтвердження прав власності, окрім іншого, було надано Відповідачу первісний технічний паспорт на нежитлові приміщення від 06.03.2002 року складений КП «ОМБТІ та РОН».

З огляду на викладене вбачається, що відповідач з самого початку володіє нежитловими приміщеннями та не має відношення до квартири №1 та підвального приміщення розташованим під квартирою належними Позивачу.

Згідно до листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради від 15.03.2017 року №01-1/163ПУ, зазначено про відсутність інформації та наявних копій документів відносно будь-яких змін, технічних характеристик, змін адреси, зміни власників, реконструкції/переобладнання обєктів нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39.

Суд критично оцінює наданий позивачем лист Приморської районної адміністрації від 10.04.2017 року №Б-20-ЗПИ з доданими копіями документів, в якому зазначено про переведення квартири №1 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39 в нежитловий фонд, оскільки у відповіді не пояснюється яким чином було зроблено такий висновок. З доданих до листа копій документів не вбачається причинно-наслідковий зв'язок по переведенню квартири в нежитловий фонд. Додана копія довідки начальника ділянки №7 ЖКС «Порто-франківський» ОСОБА_13 №2668 від 23.03.2017 року, згідно якої ОСОБА_6 (чоловік Позивача) подарував ОСОБА_14 суперечить іншим матеріалами справи, зокрема договору дарування нежилих приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39, укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_11, посвідчені нотаріусом 27.06.2014 року. Окрім того, досліджений лист Приморської районної адміністрації суперечить іншому листу цієї ж установи, а саме відповіді від 22.05.2017 року №Б-20/2-ЗПИ наданої представнику позивача, в якому зазначено, що до Приморської райадміністрації не надходило жодних звернень, щодо реєстрації зміни адреси квартири №1 та підвального приміщення під нею за адресою м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39.

Статтею 41 Конституції України передбачено, щокожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує, держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що закон покладає на власника не лише право на самостійне та незалежне від волі інших осіб здійснення права володіння, користування та розпорядження майном, але й на противагу покладає на нього обовязок його утримання, забезпечення його схоронності та ризик випадкового знищення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач зневажливо та недбало ставилась до реалізації, як свого права власності на квартиру, так і до виконання покладених на неї, як власника, законних обовязків. Після відкриття спадщини у 2007 році і отримання свідоцтва на право власності, лише у 2016 році воно було зареєстровано в державному реєстрі. Позивач не користувалась квартирою, не забезпечувала її утримання, а отже і несе відповідні ризики повязані з цим.

Разом з цим, на підставі досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено законність володіння Відповідачем належним йому на праві приватної власності нежитловим приміщенням №101 за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 39. Відповідачем здійснюється утримання вказаного приміщення зі сплатою всіх необхідних платежів, про що свідчать договір на утримання будинків, будівель та прибудинкових територій укладений з КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 01.02.2015 року, договір на постачання електричної енергії укладений з ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» від 20.04.2015 року, квитанції про сплату послуг за водокористування «Філія «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», тощо.

Відповідно до статей 179, 181, 184, 190 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вже було зазначено, Відповідач на законних підставах володіє нежитловим приміщенням, разом з цим Позивач просить витребувати у нього квартиру та підвальне приміщення під нею.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у законі. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивачем не доведено суду та з досліджених матеріалів справи не вбачається, що саме у відповідача перебуває у володінні належна їй квартира та підвальне нежитлове приміщення під нею. Судом не встановлено підстав для витребування у Відповідача майна, а так само й усунення перешкод в користування квартирою, шляхом його виселення, оскільки останній володіє не квартирою, а нежитловим приміщенням.

Окрім того, позивачем зазначалось про звернення до правоохоронних органів за фактом шахрайських дій невстановлених осіб щодо заволодіння належного їй майна. Вказані обставини також вбачаються з відповіді приватного нотаріусу ОСОБА_12 на адресу суду від 18.08.2017 року №306/01-16 в якій зазначено, що витребувані судом документи договору купівлі-продажу вже надавалися слідчому СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_16 Проте в матеріалах справи відсутні та Позивачем не надані суду будь-які доказів щодо результатів розгляду вказаних звернень або предявлених підозр чи ухвалених вироків по порушеним провадженням.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Безпідставність витребування майна у відповідача, належного йому на праві власності на законних підставах, вбачається також з наступного.

За нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.

Статтею 332 ЦК регулюється питання набуття права власності на перероблену річ. Обєкт, на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю. Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано ч. 2 ст. 331 ЦК, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва даного обєкта. У разі якщо законом або договором передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або державної реєстрації, то право власності на дане майно виникає з моменту прийняття до експлуатації або державної реєстрації. (Викладена правова позиція відображена в ухвалі Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 р. справа № 6-11500св09).

І хоча у визначенні поняття «переробка», яке міститься в ч. 1 ст. 332 ЦК, і не йдеться, що такий термін застосовується лише до створення особою нової речі із чужих матеріалів, все ж із змісту цієї статті випливає, що її дія поширюється саме на відносини щодо створення особою нової речі із чужих матеріалів.

За загальним правилом самочинна переробка чужої речі, а також створення із чужих матеріалів нової речі, не тягне виникнення в особи, яка переробила річ або створила із чужого матеріалу нову річ, права власності на нову річ. Власником нової речі (на відміну від норми ч. 1 ст. 331 ЦК) згідно з ч. 2 ст. 332 ЦК стає власник речі, що була перероблена (власник матеріалів) за бажанням останнього.

Виняток із загального правила міститься у ч. 4 ст. 332 ЦК, якою передбачено набуття права власності особою, що переробила річ (створила нову річ із чужих матеріалів навіть без згоди власника матеріалів) у випадку, коли вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалів, що були перероблені з метою створення цієї речі.

У Законі немає визначення поняття «істотне перевищення вартості», тому зазначену обставину повинен встановлювати суд, виходячи із співвідношення вартості переробки, вартості матеріалів та вартості нової речі і з урахуванням принципів справедливості, розумності і добросовісності.

Відповідно до п.3.3. договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 29.09.2006 року за реєстровим №3851, за яким чоловік Позивачки - ОСОБА_6 купив нежиле приміщення (підвал), що розташоване в м. Одеса, вул. Новосельського, 39, а також згідно з технічним паспортом на нього, вартість нерухомого майна складає 10863 (десять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні. технічного паспорту на квартиру її вартість.

Згідно з п.3.3. договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 29.09.2006 року за реєстровим №3846, за яким чоловік Позивачки - ОСОБА_6 купив квартиру №1, що розташована в м. Одеса, вул. Новосельського, 39, а також згідно з технічним паспортом на неї, вартість нерухомого майна складає 10319 (десять тисяч триста девятнадцять) гривень.

Отже, загальна вартість майна, що належало ОСОБА_6 та після його смерті відійшло до Позивачки, складала 21182 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят дві гривні).

Як вбачається з декларації про готовність обєкта до експлуатації зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 26.12.2014 року за №ОД142143600936, а також технічного паспорту виданого ТОВ «НОВЕ БТІ» №00007762 від 04.12.2014 року, інвентаризаційна вартість нежитлового приміщення після його реконструкції Відповідачем складає 172323 (сто сімдесят дві тисячі триста двадцять три) гривні.

Таким чином, з викладеного вбачається про істотне перевищення вартості переробки і створення нової речі.

Відповідно до ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У ч. 2 ст. 383 ЦК встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі ст. 152 ЖК переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Для переобладнання, перепланування, перебудови чи добудови належного на праві власності нерухомого майна, крім переобладнань, які не вважаються самочинним будівництвом, його власнику достатньо попередньо звернутися до органу місцевого самоврядування за одержанням дозволу на проведення конкретних робіт і в разі отримання відмови оскаржити її до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд приходиться до висновку, що навіть за умови, якщо Позивачем було б доведено причино-наслідковий зв'язок між належною їй квартирою та нежитловим приміщенням, яким наразі володіє Відповідач, у неї відсутнє право на витребування майна в силу ч. 4 ст.332 ЦК України, оскільки по-перше, Відповідач придбав належне йому майно ще у 2014 році на законних підставах за договором купівлі-продажу, по-друге, він переробив придбане ним приміщення в законному порядку, про що свідчить зареєстрована та не скасована декларація про готовність обєкта до експлуатації зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області 26.12.2014 року за №ОД142143600936, при цьому бажання від Позивача не вимагалось, оскільки остання набула право власності на майно лише наприкінці 2016 року, по-третє вартість переробки і створення нової речі істотно перевищує вартість майна Позивача, і по-четверте Відповідач належним чином зареєстрував це майно, про що свідчить відповідне свідоцтво та витяг з Державного реєстру прав власності.

Разом з цим, виходячи з аналізу норм частин 3, 4 ст. 332, ч. 3 ст. 386 ЦК слід зробити висновок, що у разі переходу права власності на створену або перероблену річ до особи, яка створила (переробила) річ із чужих матеріалів, ця особа повинна відшкодувати власнику матеріалів моральну і майнову шкоду.

Відповідно дост. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За положеннямист. 1166 ЦК Українина позивача покладається обов'язок доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Однак, під час судового провадження Позивачем не доведено факт заподіяння шкоди саме Відповідачем, а тому у суду не має підстав для стягнення з останнього загальної вартості квартири №1 та підвального приміщення під нею, яка складала 21182 гривень та грошової компенсації за моральну шкоду.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованогоЗаконом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, керуючись статтею 41 Конституції України, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 22, 179, 181, 184, 190, 316, 317, 319, 321, 332, 383, 386, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 212, 213, 214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Бойчук А.Ю.